WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Праці С. Рудницького І Ю. Липи в контексті європейської політико-географічної Думки - Реферат

Праці С. Рудницького І Ю. Липи в контексті європейської політико-географічної Думки - Реферат

Прикладом аналізу конкретної політико-географічної проблеми є праця С.Рудницького "Про давні і нові столиці України" (1922 р.). Характеризуючи розміщення історичних столиць України, С.Рудницький враховує сукупність усіх чинників (військових, політичних, економічних, територіальних), розкриває недоліки столичного географічного положення Києва, політичну заангажованість вибору Харкова як столиці, обгрунтовує доцільність (на деякий час) столичного статусу для Катеринослава як столиці соборної України і Станіслава як столиці Галицької української держави, враховуючи їх відповідне центральне розташування і транспортно-географічне положення.

Це лише окремі штрихи багатогранної політико-географічної спадщини українського вченого, в якій міститься велика кількість оригінальних ідей, доктрин і цікавих фактів. Інші аспекти політико-географічних досліджень С.Рудницького аналізуються в працях І.Зінька [4] , І.Ровенчака [5], О.Шаблія [6], П.Штойка [7] .Безперечно, не всі ідеї С.Рудницького залишаються актуальними в наш час, як з огляду на динамізм суспільного розвитку, так з огляду на відчутний природно-географічний детермінізм сповідуваної ним антропогеографічної парадигми. Це стосується також гіперболізації значення антропологічних елементів в етно- і націогенезі.

Третій, державно-політичний (геополітичний), напрям в розвитку політичної географії генетично зв'язаний із потребами наукового обгрунтування важливих державно-політичних трансформацій першої третини ХХ ст. Цей напрям, представлений такими іменами як Р.Чеплен (1864-1922), К.Гаусгофер (1869-1946), Г.Маккіндер (1861-1947), відзначається надто високим ступенем узагальнення, недооцінкою цілого ряду чинників (етнонаціонального, економічного), гіперболізацією впливу інших. Звідси - помітний суб'єктивізм, і навіть елементи ірраціональності. Геополітичні доктрини поєднували ідеологію і навіть міфологію, проте виявляли і деякі об'єктивні закономірності взаємовідносин держав в географічному середовищі. Це стосується, насамперед, моделі англійського вченого і політика Г.Маккіндера , який на основі аналізу історико-культурних відмінностей, виявив особливу і відмінну роль різних регіонів Землі. Згідно з його поглядами, особливо велика роль у долі світу залежить від серцевини суходолу (хартленду), основу якого складають внутрішні райони Євразії. "Хартленд" оточують внутрішній пояс узбережжя та пояс зовнішніх островів. Тому вся енергія британської політики, на думку Г.Маккіндера, повинна бути спрямована на контроль за серцевиною Землі, який давав би можливість контролювати весь світ. А ключем до контролю над світовим "хартлендом", за Г.Маккіндером, є Східна Європа. Ця концепція справила і продовжує справляти дуже сильний вплив на світове регіональне політичне мислення і навіть на політичну практику, а геополітичне протиставлення "теллурократії" (цивілізацій суходолу) і "талласократії" (цивілізацій, що сформувались на морській могутності) стало парадигмою багатьох досліджень, набуваючи інколи містичних форм. Її намагалися і намагаються й зараз препарувати і використати в своїх інтересах різні геополітичні школи, в тому числі і російська - безпосередньо в ідеології євразійства (яскравий представник-географ українського походження П. Савицький (1895-1968), ставлячи завданням утвердити вплив Росії - Євразії над Середньою Європою, а потім над атлантичним світом). Геополітична ідеологія євразійства, починаючи від 20-х років, поступово стає домінуючою в російській політиці, відтісняючи навіть ідеологію панславізму (використовуючи при цьому і окремі її елементи).

З німецькоцентричних позицій та інтересів окремі положення концепції Г.Маккіндера використав німецький вчений К.Гаусгофер для обгрунтування німецького домінування в Європі. К.Гаусгофер поділив політичну карту світу на великі субмеридіональні зони (пан-Америка,Євро-Африка,пан-Росія, пан-Японія) з виділенням серцевинних держав. У політичному просторі пан-Європи, до якого крім власне Європи була віднесена і Африка, на думку К.Гаусгофера, такою державою є Німеччина. Безпосередня участь К.Гаусгофера в розробці планів експансії нацистської Німеччини стала причиною засудження у післявоєнний період геополітики як реакційного напряму. Проте, геополітичні підходи продовжували реально застосовуватись у світовій політиці і відобразились, зокрема, у створенні військових блоків: "Варшавського договору", НАТО, СЕАТО, СЕНТО та ін.

Позитивні сторони геополітичної парадигми (активність, цілеспрямованість у практичному застосуванні) в українській суспільно-політичній думці реалізував Юрій Липа (1900-1944), запропонувавши ряд геополітичних доктрин, які активно утверджували місце України в політичному просторі. В оригінальних дослідженнях "Українська раса" (1937 р.), "Призначення України" (1938 р.) Ю.Липа зробив всебічний генетичний і просторовий аналіз української ідентичності (раса в його розумінні - ментальна, духовна цілісність і самобутність). Розкриваючи стан українства з огляду на його політичну та етнічну історію, антропогеографічний тип, характер, ідеологію, Ю.Липа акцентує увагу на тих підставах, які могли б посилити його енергію, збільшити "відпорну" силу і безпеку українства щодо чужих політичних, культурних та ідеологічних впливів і в цілому - його творчий потенціал. Це, перш за все, етнокультурна ("расова") і релігійна солідарність, національна воля, критичне ставлення до чужих доктрин і цінностей, розумна геополітика, в центрі якої природна вісь Північ- Південь. Ю.Липа, зокрема, зазначає: "Визначення напрямної на схід чи захід - це, передусім, нищення власного характеру, духовності, що прийшла з півдня. Духовности, що зросла над південними морями й вододілами і розпросторилась, як кров по жилах, ідучи вгору Дніпром, Дністром, Дунаєм, Богом і Доном, несучи до найглухіших закутків українських земель подих півдня" [9, с.123]. Дальшим обгрунтуванням цих ідей стала праця "Чорноморська доктрина" (Варшава, 1940). На думку автора, країни Чорноморського басейну мають спільні інтереси, а сам регіон творить певну цілісність і має величезні потенційні можливості. І саме сильна і незалежна Україна, історія якої нерозривно пов'язана з Чорномор'ям, покликана вдихнути нове життя у цей регіон, ставши його лідером, і разом з іншими країнами регіону створити сильну політичну одиницю. Деякі аспекти цієї доктрини, творчо переосмислені, можуть мати прикладне значення і в наш час.

Завершує геополітичний цикл Ю.Липи праця "Розподіл Росії" (1941 р.). Поєднуючи генетичний аналіз Росії - СРСР із висвітленням регіональних відмінностей національного складу, культури, сільського господарства, ментальності, автор розкриває штучність цього державного утворення, його внутрішню слабкість, величезні міжобласні відмінності і наростання антагонізму у відношенні Центр- Окраїни. Ю.Липа геніально передбачив не лише розпад СРСР і самостійність національних регіонів, але й формування обласного патріотизму, "відрубності" у Сибіру. Лейтмотивом всієї праці є заклик до готовності українства організаційно оформити свою державність. "Єсть закономірність потужня і величня, що змушує Північ і Південь піти власними дорогами" [10, с .9].

Праці Ю.Липи, звичайно, не позбавлені і деяких хиб. В дусі свого часу, як і С.Рудницький, він перебільшував значення антропологічних чинників в соціально-політичних процесах, унікальність українських культурно-історичних традицій. Його трактування давньої історії України не позбавлене міфологізації. Проте найсуттєвішим є те, що геополітичні концепції Ю.Липи - це моделі активного включення України в європейські територіально-політичні процеси, які орієнтували українство не на пристосування до існуючих, а на творення нових геополітичних реалій, утвердження України як суб'єкта світових міжнародних відносин.

Література:

1.Американская география: современное состояние и перспективы. - М.- 1957.

2.Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры. История географических идей. Москва.- 1988. - С. 295-298

3.Зінько І.З. Вплив праць академіка Степана Рудницького на розвиток геополітики. // Академік Степан Рудницький - основоположник української географічної науки: Збірник наукових праць. Львів.- 1994. - С. 57-64.

4.Каледин М. Политическая география: истоки, проблемы, принципы научной концепции.- СПб.- 1996.

5.Липа Ю. Призначення України. (За виданням 1953р.). - Львів. - 1992. - С. 235.

6.Липа Ю. Розподіл Росії. (За виданням 1954 р.). - Львів. - 1995. - С. 9.

7.Ровенчак І.І. Політико-географічні концепції академіка Степана Рудницького // Академік Степан Рудницький - основоположник української географічної науки: Збірник наукових праць. - Львів, 1994. - С. 50-57.

8.Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України / Упорядк., передмова О.Шаблія. - Львів.- 1994.- 414 с.

9.Шаблій О.І. Геополітичні доктрини // Соціально-економічна географія України. Навчальний посібник. Львів.- 1994.

10.Штойко П.І. Степан Рудницький. Визначні діячі НТШ. Львів.- 1997.

Loading...

 
 

Цікаве