WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Постаті української картографії (Микола Коваль-Медзвецький, Ієронім Стебницький, Іван Стрельбицький) - Реферат

Постаті української картографії (Микола Коваль-Медзвецький, Ієронім Стебницький, Іван Стрельбицький) - Реферат

Постаті української картографії (Микола Коваль-Медзвецький, Ієронім Стебницький, Іван Стрельбицький)

Тема персоналій в історії української картографії та історії картографії України опрацьована на сьогодні недостатньо повно. З початку 90-х років минулого століття розпочато ґрунтовні дослідження про визначних українських географів і картографів академіка Степана Рудницького [7] та професора Володимира Кубійовича [8], пізніше з'явилися розвідки про картографічну діяльність Михайла Кулицького [2], діяльність у Львові видатного польського картографа і географа Евґеніуша Ромера [4].

Поза межами тематики наукових пошуків сучасних дослідників залишається велика низка українських картографів, топографів, гідрографів і геодезистів, які зробили вагомий внесок у топографічне картографування Російської імперії, у тому числі й українських земель, а також у картографування Чорного та Азовського морів. Наведемо лише перелік генералів військово-топографічної служби російської армії українського походження: Ф. Д. Болтенко, О. О. Іскрицький, С. І. Каменський, М. О. Медзвецький, П. А. Міончинський, І. О. Наперсников, І. Ф. Носков, М. П. Осипов, М. П. Поляновський, С. Д. Рильке, І. І. Стебницький, І. О. Стрельбицький, М. Ф. Тарановський, О. А. Тілло, С. С. Тютіков [5]. Великий внесок у картографування Чорного та Азовського морів належить генералам і адміралам Г. І. Бутакову, В. І. Зарудному, М. Д. Кріцькому, М. М. Кумані, Є. П. Манганарі, М. П. Манганарі, І. О. Шестакову. Вклад у розвиток геодезії та картографії окремих із названих вище діячів досліджено ґрунтовно, інших — вивчено у загальних рисах, проте діяльність багатьох із них залишається маловідомою для нас.

У даній публікації хочемо привернути увагу до внеску у розвиток картографії таких відомих картографів, геодезистів, як Микола Опанасович Коваль-Медзвецький — начальник Головної геодезичної управи військового міністерства УНР, Генерального штабу генерал-поручник Армії УНР; Ієронім Іванович Стебницький — начальник Військово-топографічного відділу Головного штабу російської армії, член-кореспондент Петербурзької АН, генерал від інфантерії; Іван Опанасович Стрельбицький — керівник робіт зі створення десятиверстної карти Європейської Росії, генерал від інфантерії. Цього року минуло 175 років від дня народження І. І. Стебницького, наступного року відзначатимемо 180 років від дня народження І. О. Стрельбицького і 140 років від дня народження М. О. Коваль-Медзвецького. Ця обставина також вплинула на відбір безумовно заслужених персоналій для нашої статті.

Микола Опанасович Коваль-Медзвецький народився 5 лютого 1868 р. у с. Нижній Кропивні на Поділлі. Навчався у Житомирській класичній гімназії. 1891 р. закінчив військово-училищний курс при Московському юнкерському училищі. Служив молодшим офіцером на батареї Новогеоргієвської фортечної артилерії (1891–1896). Пізніше поступив на Геодезичне відділення Академії Генерального штабу у Петербурзі. Тривалість навчання на Геодезичному відділенні була 4 роки: перші два роки слухачі проходили в стінах Академії теоретичні курси, останні два — у Пулковській обсерваторії, де вивчались практична астрономія, вища геодезія з практичними заняттями. Офіцери, які закінчили Геодезичне відділення Академії та практичний курс Пулковської обсерваторії, складали особливий розряд офіцерів Корпусу військових топографів (КВТ) і звалися геодезистами.

Після закінчення у 1901 р. Академії Генштабу М. О. Медзвецького направляють на службу в Туркестанський військово-топографічний відділ — на Чарджоуську астрономічну станцію. Потім Микола Опанасович виконує астрономічні роботи в Приамурському військово-топографічному відділі на території Маньчжурії (1904 р.), є учасником російсько-японської війни 1904–1905 рр. У 1905 р. М. О. Медзвецький стає помічником начальника геодезичного відділення Військово-топографічного управління Головного штабу, а у 1909 р. — начальником геодезичного відділення Військово-топографічного відділу Генерального штабу.

27 квітня 1911 р. полковника М. Медзвецького призначають начальником Військово-топографічного училища, яке було засноване 1822 р. для забезпечення кадрами Корпусу військових топографів. За його керівництва училище значно розширилось, а в роки Першої світової війни інтенсифікувало підготовку кадрів для КВТ. У 1916 р. при училищі було відкрито школу підготовки прапорщиків для виконання зйомочних робіт, яка зробила два додаткових випуски військових топографів для діючої армії.

6 грудня 1913 р. М. Медзвецький отримує військове звання генерал-майора. Тут слід зазначити, що рівень організаційної та професійної підготовки керівного складу КВТ того часу був надзвичайно високий. Начальники мали блискучу освіту, великий досвід виконання астрономічних, геодезичних і топографічних робіт державного значення. Часто, незважаючи на посаду, особисто виконували особливо відповідальні роботи [1].

Після Лютневої революції 1917 р. М. Медзвецький докладає всіх зусиль для повернення в Україну і стає начальником Київської військово-топографічної зйомки — структурного підрозділу КВТ. Наказом Українського військового секретаріату № 30 від 24 листопада 1917 р. Управління Київською зйомкою Військово-топографічного відділу Головного управління Генерального штабу російських збройних сил перейшло у розпорядження вказаного секретаріату. При цьому у розпорядження начальника зйомки поступило також картографічне відділення штабу Південно-Західного фронту.

10 березня 1918 р. на основі реорганізації Київської військово-топографічної зйомки створено Головну геодезичну управу як інституцію загальнодержавного значення, яку очолив генеральний хорунжий М. Медзвецький (з 1919 р. — член Ради Військового міністерства УНР, з 1920 р. — генерал-поручик). Враховуючи потреби виконання величезного обсягу картографо-геодезичних робіт (рекогносцирування 3-х верстної топографічної карти території України, роботи з установлення державних кордонів, укладення карти України масштабу 1 : 1 000 000 тощо), він наполегливо відстоював необхідність збереження штату кадрових геодезистів, здатних забезпечити реалізацію цих планів. М. Медзвецький доклав багато зусиль для розбудови української державної картографо-геодезичної служби. За короткий період своєї діяльності картографічний відділ управи встиг лише перевидати у 1918 р. кілька карт, що раніше видавалися російською військово-топографічною службою.

Проте розвиток історичних подій не дав змоги реалізувати плани щодо топографо-геодезичного та картографічного забезпечення потреб української держави. З 1920 р. генерал-поручик М. О. Коваль-Медзвецький (автор не знає обставин появи додатку до прізвища) здійснював зв'язок Головного Отамана С. Петлюри з Галицькою Армією, очолював комісію УНР у Проскурові щодо подальшої долі частин Червоної Української Галицької Армії. Після інтернування Армії УНР в Польщі М. Коваль-Медзвецький працює в астрономічній обсерваторії Яґеллонського університету в Кракові, допомагаючи, у міру можливостей, матеріально і морально українським емігрантам. Пізніше працює у Варшавському бюро мір і ваг, виконує гравіметричні роботи у Ґдині, Картузах, Варшаві. Помер М. О. Коваль-Медзвецький 10 вересня 1929 р., похований у Варшаві на православному цвинтарі на Волі. Могила знаходиться у 38-му кварталі серед могил провідних військових діячів українських визвольних змагань.

Ієронім Іванович Стебницький народився 30 вересня 1832 р. у с. Волянщині Житомирського повіту Волинської губернії (тепер Володарсько-Волинського району Житомирської області), де його батько служив управителем маєтку поміщиці Катерини Сорочинської, дочки фельдмаршала М. І. Кутузова. У 1844 р. батько Стебницького придбав один із кутузівських маєтків — село Кропивню і переїхав до нього з родиною. Цим маєтком з прилеглими селами Зарубинкою, Стебницею, Руднею-Закоморнею та низкою невеликих хуторів Стебницькі володіли до 1907 р.

Стебницькі — дворянський рід герба Пржестрфал, який одержав дворянське звання в Угорщині 1482 року. Одна із гілок роду поселилась на українських землях у 1723 р. Рід Стебницьких занесено до 1-ї частини родословної книги Волинської губернії. Життєвий і творчий шлях І. І. Стебницького ґрунтовно дослідили радянські вчені З. К. Новокшанова і Ф. О. Шибанов [3].

У 1844 р. І. Стебницький був зарахований до молодшого класу Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення, який блискуче закінчив 1852 р. із занесенням імені на Мармурову дошку інституту з найменуванням "найвідміннішого". Молодого фахівця було направлено на будівництво Санкт-Петербурзько–Варшавської залізниці, а у 1856 р. як здібного військового інженера відрядили на навчання до Геодезичного відділення Академії Генерального штабу зразу на другий курс (старший клас). Під час навчання в Академії проходив практику в Пулковській обсерваторії.

Loading...

 
 

Цікаве