WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Напрямки діяльності наукової школи академіка Максима Паламарчука - Реферат

Напрямки діяльності наукової школи академіка Максима Паламарчука - Реферат

Напрямки діяльності наукової школи академіка Максима Паламарчука

Наукові дослідження академіка Максима Паламарчука з наведенням основних наукових праць і коротких біографічних даних розглядаються Я.Жупанським ("Історія української географії", 1997, 2006), та М.Пістуном ("Основи суспільної географії", 1998). Напрямки творчого доробку М.Паламарчука виділено також у працях "Максим Мартинович Паламарчук. Биобиблиографический указатель" (1987) та "Основи загальної суспільної географії", О.Шаблія (2003). Наукова діяльність школи академіка М.М.Паламарчука розкрита, здебільшого, у наукових працях його учнів (наприклад, Горленко І.О., Балабанов Г.В. "Розвиток економічної географії в Національній Академії наук України", 1998; Нагірна В.П. "Фундаментальні суспільно-географічні дослідження в Інституті географії НАН України у контексті господарських запитів", 2004).

У літературі, присвяченій життю і науковій діяльності М.М.Паламарчука, тільки в небагатьох джерелах згадується про формування М.Паламарчуком наукової школи. Повний аналіз наукової творчості учнів школи відсутній.

Становлення наукової школи академіка М.М.Паламарчука було пов'язане з об'єктивним процесом розвитку науки і зумовлене необхідністю всебічного дослідження та узагальнення суспільно-географічних явищ і процесів.

Попередницею наукової школи академіка М.М.Паламарчука була українська економіко-географічна школа К.Г.Воблого, сформована в 20-х роках ХХ ст. Продовження досліджень, започаткованих К.Г.Воблим, в нових умовах сприяло становленню М.М.Паламарчука як вченого, і зародженню наукової школи. Її головні особливості такі:

- становлення наукової школи М.М.Паламарчука є результатом взаємодії наукових шкіл К.Г.Воблого, П.М.Першина, Я.Г.Фейгіна;

- напрямки діяльності наукової школи М.М.Паламарчука та її кадровий склад сформувалася в системі академічної науки України;

- на етапі становлення школа зосередилася на дослідженні територіальної організації промислового розвитку, формування АПК та їх територіальної організації.

Проаналізуємо передумови становлення наукової школи академіка Максима Паламарчука.

Відомо, що утворення української економіко-географічної школи загалом бере свій початок у ХІХ столітті. Перші наукові ініціативи в сфері економічної географії Академії наук пов'язані із створенням комісії з вивчення природних багатств України. Під керівництвом К.Г.Воблого ця комісія проводила економіко-географічні дослідження, спрямовані на вивчення географії промисловості України, її населення, розвитку продуктивних сил окремих регіонів. У 1934 р. на базі цієї комісії було створено Раду з вивчення продуктивних сил УРСР, яка повинна була координувати всі економіко-географічні дослідження в країні. Головним науковим осередком їх розвитку в довоєнний період став Інститут економіки АН УРСР (створений у 1936 р. на базі Агроекономічного інституту). Майже три десятиріччя це був єдиний науковий центр в Академії наук, де проводилися економіко-географічні дослідження. Розробки з економічної географії України виконувалися К.Г.Воблим та його співробітниками. У 1948 р. відновила свою діяльність Рада з вивчення продуктивних сил УРСР (РВПС УРСР). Рада за головування академіка П.М.Першина координувала дослідження з проблем раціонального використання природних ресурсів, розміщення продуктивних сил, спеціалізації та комплексного розвитку економічних районів України.

Отже, була спроба розвивати економічну географію в системі академічної науки України, зокрема у створеному у 1936 р. академіком К.Г.Воблим відділі економічної географії Інституту економіки (згодом – відділ розміщення продуктивних сил, який у 60-х роках ХХ ст. був ліквідований). Багаторічна творча діяльність К.Г.Воблого започаткувала школу дослідників економічної географії в Україні і справила значний вплив на її формування. Це було зумовлене науковими інтересами, працями, пошуками К.Г.Воблого в різних напрямках економіки, статистики, географії.

Перший з таких напрямків пов'язаний із загальнотеоретичними, економічними і статистичними науковими дослідженнями. Другий напрямок, сприйнятий послідовниками вченого, пов'язаний з його роботами щодо аналізу теоретичного осмислення компонентної (галузевої) структури народного господарства України і, зокрема, з фундаментальними дослідженнями у цій царині цукрово-бурякового комплексу, що формувався на українських землях з ХІХ ст. Ідеї К.Г.Воблого, його захоплення великими можливостями України щодо харчової індустрії й суміжних виробництв і галузей надихали багатьох дослідників, економістів і географів на розробку теоретичних і конструктивних питань територіальної організації продуктивних сил і, зокрема, цукрової промисловості. Плідну роботу з таких економіко-географічних проблем провадив М.М.Паламарчук. Третій напрям, започаткований К.Г.Воблим та розвинутий його послідовниками в економічній та соціальній географії, – це системний підхід до вивчення нашої країни, комплексний аналіз і пізнання її регіональних утворень [1; 2].

Максим Паламарчук розпочав свою наукову діяльність з необхідності створення нового великого району цукрової промисловості в західних областях УРСР. У 1950 р. у співавторстві з В.А.Пасічником була надрукована його перша наукова робота "Сырьевая база сахарной промышленности западных областей УССР и перспективы ее развития". Результати своїх досліджень М.М.Паламарчук викладає в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук "Западные области УССР как район свеклосеяния и свеклосахарной промышленности" (науковий керівник – академік АН України П.М.Першин), захищеній у 1951 р.

Із 1946 р. М.М.Паламарчук працює у Львівському торгово-економічному інституті, поєднуючи викладацьку і адміністративну роботу з науковою діяльністю. До 1952 р. він старший викладач кафедри економічної географії цього інституту, з 1953 р. - доцент, завідувач кафедри, в 1954-1962 рр. – також проректор інституту з наукової роботи. В цей період розпочинається його інтенсивна науково-дослідницька діяльність, присвячена в основному проблемам територіальної організації народного господарства Української РСР. У 1956 р. Максим Паламарчук поступає в докторантуру при Інституті економіки АН СРСР. Його науковим консультантом стає професор Я.Г.Фейгін. При цьому від дослідження проблем розвитку і територіальної організації цукрово-бурякового комплексу одного регіону М.М.Паламарчук послідовно переходить до розробки проблеми цукрово-бурякового комплексу України. Результати цих досліджень стали основою його докторської дисертації, в якій, як і в монографії "Свеклосахарное производство Украинской ССР", розглянуті питання концентрації виробництва, оптимізації розміщення і розмірів цукрових заводів та їх сировинних зон, тривалості виробничого періоду, підвищення продук-тивності праці та інші. Ці дослідження знайшли широке практичне застосування. У 1959 р. М.М.Паламарчуком була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті економіки АН СРСР.

У цей час М.М.Паламарчуком були зроблені важливі узагальнення з теорії розміщення і територіальної організації суспільного виробництва. Частково було показано, що цукрова промисловість разом з бурякосіянням з погляду територіальної організації виробництва утворюють єдиний виробничий комплекс – цукрово-буряковий. Вперше була введена наукова категорія "спеціалізований район", з'ясовано взаємозв'язки між територіальним зосередженням і концентрацією виробництва; показано, що територіальне зосередження виробництва (в раціональних, оптимальних розмірах) приводить до підвищення продуктивності праці завдяки правильному використанню місцевих природних, економічних та інших факторів; визначено основні типи територіальної концентрації виробництв: спеціалізовані райони і зони, промислові вузли і промислові центри. У цій же роботі обгрунтовані теоретичні концепції, які надалі були покладені в основу теорії агропромислового комплексоутворення, що стала одним із важливих напрямків наукових досліджень вченого, його учнів і послідовників. У даній монографії висунуто положення про те, що певні галузі сільського господарства і відповідні галузі промисловості утворюють виробничо-територіальні комплекси. В залежності від ступеня генералізації виділено три види районування промисловості, що переробляє сільськогосподарську сировину: макрорайонування, внутрізональне районування та мікрорайонування [4; с. 8].

Отже, продовження вивчення цукрово-бурякового комплексу, розпочате К.Г.Воблим, в нових умовах сприяло становленню М.М.Паламарчука як вченого.

Розвиваючи ідеї К.Г.Воблого та продовжуючи дослідження цукрово-бурякової промисловості за нових історичних умов, М.М.Паламарчук глибоко дослідив цукрово-буряковий комплекс України, зокрема, нові можливості поширення регіону цукрово-бурякового виробництва в західних областях. Було також обґрунтовано оптимальні пункти будівництва 12 нових цукрових заводів, що прискорило формування в західних областях нового цукрово-бурякового району. Водночас наукові інтереси вченого не обмежуються лише економікою цукрово-бурякового виробництва, він велику увагу приділяв дослідженню розвитку всього народного господарства в західних областях України.

Розглянуті вище наукові здобутки М.Паламарчука віднесемо до першого періоду його наукової діяльності (1946-1962 рр.), який назвемо львівським.

Аналіз цього періоду дає підстави стверджувати, що формування наукової школи академіка М.Паламарчука відбулося в результаті взаємодії наукових шкіл К.Воблого (насамперед, як передумови становлення), П.Першина і Я.Фейгіна. Павло Першин (керівник кандидатської дисертації Паламарчука) вивчав проблеми економіки сільського господарства, районного планування, розвитку продуктивних сил, здійснив ряд аграрних перетворень в країні [5; с. 289]; Яків Фейгін (консультант докторської дисертації Паламарчука) досліджував питання економічної ефективності, розміщення виробництва, структури народного господарства країни, розвитку продуктивних сил [6; с. 551].

Ці наукові проблеми лягли в основу наукових досліджень школи академіка М.Паламарчука і виокремилися у певні напрямки (наприклад, вивчення розміщення виробництва, народногосподарського комплексу, дослідження структурних особливостей його окремих сфер).

На початку 60-х років ХХ ст. на тлі активного розвитку продуктивних сил, ускладнення структури й територіальної організації господарства зростало значення економіко-географічних досліджень.

У 1962 р. М.М.Паламарчук переходить на наукову роботу в систему АН УРСР. В науковій роботі вченого великого значення набуває дослідження проблем територіальної організації виробництва. Активізувалися дослідження як проблем розміщення окремих галузей виробництва, спеціалізації та комплексності, рівнів розвитку економічних районів, так і теоретико-методичні студії в галузі територіальної організації загалом. М.М.Паламарчук приступає до розробки теоретичних основ агропромислового комплексоутворення, що стало одним із важливих напрямків наукової роботи вченого і його учнів. У 1964 р. Президія Академії наук УРСР доручила М.М.Паламарчуку створити і очолити Сектор географії при Інституті геологічних наук Академії наук України. Підвищення рейтингу економіко-географічних досліджень призвело до створення спеціалізованого наукового закладу в галузі географічних досліджень, а в ньому - відділу економічної географії та економіки районів.


 
 

Цікаве

Загрузка...