WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Маркопіль – містечко з землі - Реферат

Маркопіль – містечко з землі - Реферат

Маркопіль – містечко з землі

У поле спостережень і досліджень науковців потрапляють переважно такі середовища, у яких якісно та кількісно відображено досягнення цивілізації. У ній людина є творцем рукотворної геометрії простору, натомість природа – нерукотворна. При спогляданні і дослідженні рукотворного і нерукотворного постає питання визначення поля та правил гри, як культурного та геометричного пласту землі. З культурних позицій земля є місцем для вдосконалення людини, яка "примушує виникати якусь форму в матеріалі речі, де парадоксальним чином для чистого знання думка впізнає свою модель, з якою аж досі ніколи не стикалась! Із знанням чи без нього, але мистецький рух інакше, ніж знання, здобуває сенс буттю, художній вимір культурі..." [10, с. 199]. Геометричний пласт не можна умовно сприймати як рівну поверхню, ба навпаки: він горбистий, пластично неврівноважений, такий, який є місцем для закладення людських зусиль і формування культури як житла світу, "що не є простою просторовою прикметою, але створенням виразних відчуттєвих форм буття, здійснюваних нетематизованою мудрістю тіла, яка є мистецтвом або поезією" [10, с. 201].

Постає проблема: людина не намагається вести діялог з землею, а лише монолог, який полягає у використанні землі, що є обмеженою і необмеженою у векторі архітектурного розвитку середовища. Будучи базовою поверхнею для самостійного середовища, вона водночас рекомендує пропорції та засоби вираження такого середовища, яке твориться людським розумом і руками (культура великого міста і традиція).

Геометричні рекомендації землі – це обмеження розлеглости поселень, розташування вулиць та площ, визначення якости та кількости будинків, а також їхньої вертикальної величини. Тут ми можемо згадати практично всі міста земної кулі, тобто взаємодія рукотворного і нерукотворного є у будь-якому поселенні, але в кожному місті існує своя неповторна форма вираження гри. Найпоказовішою є така гра, коли не загострюється конфлікт між рукотворним і нерукотворним. Для того, щоб "місто з землі" називалося саме так, необхідно, щоб воно у повноті обґрунтовувало певний перелік критеріїв – це форма рельєфу, наявність водної артерії, характеристика природнього озеленення, характеристика складу ґрунту, сонце (орієнтація), дощ (водовідведення), вітер (орієнтація вулиць, будинків, вікон у будинках), якости форми міста, а саме: чистота співвідношень "об'єкт – тло"; простота і чіткість форми (читабельність архітектурної геометрії); безперервність границь міста; домінанта міста; поле бачення (мальовничість).

В Европі існує багато країв, які утвердилися і довели свої правила гри з землею, натомість поза увагою лишилася Галичина: "самотня, забута світом, але не ізольована; вона – заслана, проте не відрізана; в ній більше культури, ніж можна припустити, зваживши на брак каналізацій; багато безладдя і ще більше дивного" [9, с. 155]. У цьому краю пограниччя перехрещувалися сліди різних культур, які резервували собі простір містечок, у яких "людина почувається інакше, ніж де-небудь у Західній Європі. Там вона вростає в затишок, задовольняючись кухлем пива вранці і столиком у кав'ярні ввечері. Маленьке ж містечко в Галичині незатишне. Воно саме перетворює своїх жителів на якісь дивовижі. Воно спонукає до химерного розвитку. В невеликі галицькі містечка квапиться навіженство великих європейських міст. Це рух без видимої мети і з загадкової причини" [9, с. 154-155]. У середовищі міст та містечок нашаровано і заплутано сліди різних культур, які мають предметно-текстуальний характер. Проте досі не досліджено такі поселення, де сховався від цивілізації та пишнот монокультурний простір.

Одне з небагатьох схованих від цивілізації галицьких містечок є Маркопіль – дивно народжене, загублене в горах і в людській пам'яті. І власне: "дванадцять миль від Львова, між Підкаменем і Залозцями, лежить маленьке, більше до села подібне містечко, яке називається Маркопіль. Звідки пішла така назва, того добре знати не можна. Кажуть, що в ньому котрась польська воєводина породила сина і дала йому ім'я Марко, і в честь свого сина Марка назвала тодішнє село Маркополем, виробивши для села привілей міста" [8, с. 125]. Пошуки знаменитої жінки та її сина приводять у родину Собєських до Теофіли та Марка, який народився у 1628 і помер у 1652 р., проживши всього 24 роки [12]. Після смерти Марка спадок роду Собєських перейшов до Яна (1629-1696). Культура назви містечка, пов'язаність двох доль – людської та просторової, їх внутрішня часова замкненість покладені на верхній пласт одинокого кряжу гори. Маркопіль був побудований із землі як родючого джерела культури, де міщани обробляють землю, займаються рибальством, садівництвом і менше веденням торгівлі, яка є винаходом психології збагачення. Саме за таких обставин виник діялог між геометрією простору і землею, що призвело до герметичного способу розвитку. Це розвиток закритого типу, де все, що може бути візуально відкрите, є візуально замкнене і не потребує політичних та економічних дій. Місто як геометричний простір розбудоване на південному схилі гори, з цього боку воно захищене ставом і невидиме. Там, де у 1755 році стояла халупа і четверті поля за шляхом від Підкаменя, було небезпечно [7, арк. 36]. Там, де гребля і став – це свій простір [7, арк. 42]. Просторова гра між рукотворним і нерукотворним у Маркополі закрила простір містечка для того, щоб зберегти його (він збережений по сьогодні, що для галицьких містечок рідкість). Міщани володіли ґрунтами, розпорошеними по околицях, під містечком лише сади. Недаремно Андрій Вальків у 1785 році реєструє в актовій книзі Маркополя власні ґрунти: від Підкаменю; на Яновій долині; від Гнідави за греблею на горбі; під Війтівським гаєм; сад за церквою; другий сад коло церкви; сіножаті на болоті [7, арк. 44].

Недаремно Йозеф Рот завважував взаємозв'язок між рукотворним і нерукотворним у галицьких містечках – "як річка в горах утворює озеро, так вулиця поволі розповзається в село. В цьому я вбачаю народження міста. Місто – дитя вулиці. Незбагнені закони, за якими тут постає містечко, а деінде – село. Містечко – широке і кругле, село – мале й видовжене. Щопонеділка – ярмарок. Ярмарок породжує село, а те своєю чергою – містечко. Містом містечкові ніколи не бути. Кар'єри поселень, як і кар'єри людей, фатально обмежені" [9, с. 154].

Маркопіль не широкий, не круглий і не видовжений, а лише малий. Одне слово, не містечко і не село, а гра у просторі. Для гри у просторі було вибрано територію ринкової площі, яка стала координатним центром розвитку містечка.

Ринкова площа Маркополя розташована у середині містечка, яке обмежене з півдня Маркопільським ставом, а із заходу, півночі та сходу валами. Північна сторона площі, розпланована на кряжі гори, зв'язує західний та східний в'їзд у місто. Таке її розпланування зумовлене інженерною стороною справи, відведенням води з поверхні, розташуванням житлової забудови, вентиляцією поселення та освітленням поверхні землі. Аналізуючи Маркопіль як містечко з землі, було виявлено, що геологічна структура гори в своїй масі складається з каменю пісковику, придатний для ведення господарства шар землі незначний, тому міщани для садибних ділянок привозили землю. З привізної землі також формувалися вали містечка, які від XVII століття по сьогодні укріплюються стінками викладеними з гірського пісковику.

Для Галицьких містечок властиве нецифрове вираження геометрії простору, бо "тутешні вулиці не мали назви, а будинки – номерів, і коли хто запитував тут, як потрапити до певного об'єкта, він мусив орієнтуватися приблизно – на той предмет, який йому описували. Мовляв, той, про кого запитують, живе за церквою, чи навпроти міської в'язниці, чи праворуч від окружного суду. Можна сказати, жили тут, як у селі, і таємниці людей, що мешкали в низеньких будиночках під темно-сірими ґонтовими дахами, за невеличкими квадратними вікнами й дерев'яними дверима, просочувалися крізь щілини й шпаринки на багнисті вулиці й навіть за вічно замкнену браму казарми" [11, с. 142-143]. Така екзистенція містечка визначила композицію та геометрію площі у Маркополі.

Loading...

 
 

Цікаве