WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Місто Перемишль і Перемиське Підгір’я — мала батьківщина Степана Рудницького - Реферат

Місто Перемишль і Перемиське Підгір’я — мала батьківщина Степана Рудницького - Реферат

Місто Перемишль і Перемиське Підгір'я — мала батьківщина Степана Рудницького

Дана стаття присвячена витокам, які породили геніального вченого-патріота, фундатора української географічної науки, першого географа України з широким європейським світоглядом Степана Рудницького. Чому саме найбільш висунуте на захід і протягом багатьох століть колонізоване українське княже місто Перемишль породило цього геніального вченого-географа і політика, палкого борця за створення незалежної Соборної Української Держави?

Відповідь на це запитання ми намагалися знайти шляхом вивчення навколишнього середовища, в якому народився, провів свої дитячі і частково юнацькі роки майбутній вчений, аналізуючи ряд наукових розвідок з історії, культури і природи Перемищини, а також власних спостережень під час неодноразових відвідин цього мальовничого і багатого на історичні події краю. Отож, подаємо свою версію відповіді на поставлене вище запитання.

Як відомо, старовинне українське місто Перемишль, розбудоване і сильно укріплене ще за княжих часів (ХІ-ХІІ ст.), було столичним городом, твердинею, яка обороняла західну частину українських земель від ворожих нападів.

Не дивлячись на те, що Перемишль протягом тривалого часу (з 1349 р. і впродовж більш як 420 років) перебував під польською окупацією, він у складних умовах розвивав питому українську культуру і письменство, боронив свою віру.

В історії українського просвітницького руху Перемишль був бастіоном. У справі національної стійкості він часто випереджував наші східні землі. Цьому сприяла перемиська українська спільнота з її віками виробленим імунітетом і здатністю до самозахисту. Можна навіть припустити, що національну стійкість перемишлян зміцнювала агресивна протиукраїнська політика, спрямована на підкорення нашої нації. Під тиском імперських зловмисних намірів поляків консолідувалися українські сили, об'єднувалася інтелігенція, впрягалася в практичні дії українська церква, школи. У формуванні національної ідентичності їх підтримувало українське населення. Наполегливою і невпинною працею перемиська інтелігенція втримувала на цій території український дух, укріпляла його, коли траплялася на це нагода [2].

У фізико-географічному відношенні місто Перемишль розташоване в середній течії р. Сян на межі Карпатського (Перемиського) підгір'я і Надсянської низовини, на згині дуги Карпатської складчастої системи, де вона змінює свій напрям з широтного на південно-східний. Із заходу і півночі Перемиське підгір'я обмежене річкою Сян, на сході межує з Надсянською низовиною, на півдні поступово переходить у гірські хребти Низького Бескиду. На південний схід від Перемишля простягаються Східні Карпати з характерними для них лінійно витягнутими гірськими хребтами.

У геоструктурному відношенні територія Перемиського підгір'я здебільшого відповідає Зовнішній, Скибовій зоні Карпатської складчастої системи, складеної переважно крейдово-палеогеновим флішем (пісковиками, алевролітами і аргілітами, що рівномірно перешаровуються). До її складу входить декілька зірваних з первинного місця залягання і пересунених на північний схід лежачих складок, що насунулися на відклади Внутрішньої зони Передкарпатського прогину, межа якого проходить дещо північніше — приблизно по лінії Перемишль–Ряшів (Жешув). Ширина скибового покриву тут досягає близько 40 км. Зім'яті у складки верстви гірських порід можна спостерігати в декількох пунктах на правому березі річки Вігор — у селах Трійці, Посаді Риботицькій, містечку Риботичах та в інших місцях.

У сучасному рельєфі асиметричні валоподібні лінійно витягнуті складки („скиби") в більшості випадків слугують вододілами між багатьма річками, притоками Вігору та Сяну. Але у зв'язку з тим, що гірські породи, якими збудовані складки, є нестійкими до вивітрювання, вододільні хребти переважно виположені, невисокі, з пологими схилами. У північній частині підгір'я, приблизно від широти містечок Риботичі, Бірча до Перемишля, де на поверхню виходять найменш стійкі піщано-глинисті гірські породи, поверхня хребтів помітно знижується, вони втрачають характерну лінійність північно-західного простягання і стають розгалуженими в різних напрямках. Південніше від цієї лінії, починаючи від села Ямни і далі на південний схід, гірські хребти мають типове для Скибової зони північно-західне простягання. Вони розділені між собою поздовжніми долинами малих річок і потоків вздовж яких скупчуються людські оселі [7].

Рельєф поверхні Перемиського підгір'я низькогірний, горбистий (рис. 1). На півночі в околицях Перемишля максимальні абсолютні позначки становлять 352-400 м, в середній частині, в околицях містечка Риботичі, сіл Бориславка, Ліщини, Ямна — 550-600 м, на півдні і південному сході — 650 м і більше, а два головні пасма Слипних гір і Хванева досягають висоти 672 і 675 м над рівнем моря відповідно.

Клімат помірно-континентальний з нежарким літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Пересічна температура січня становить -4С, липня +17...+18С. Річна сума атмосферних опадів — 650-750 мм. Більша частина їх випадає в теплий період року. Зима триває 80-100 днів, літо — 90-100 днів.

Гідрографічна мережа доволі густа (до 1,5 км/км2). Найбільшою рікою Перемиського підгір'я є притока Вісли — р. Сян (рис. 2) з його правою притокою Вігором. До них стікає безліч малих річок і потічків майже з усієї площі регіону. Лише невелика південно-східна частина терену дренується річкою Стрв'яж, яка несе свої води до Дністра. Отож, через Перемищину проходить Головний Європейський вододіл. Живлення річок мішане з переважанням дощового. Режим паводковий протягом року.

Рослинність у Перемиському підгір'ї, як і у Карпатах, дуже багата. Ліси тут ще перед Другою світовою війною займали понад 50% площі терену, а тепер, після виселення українців у 1944–47 рр. ХХ ст., вона зросла до 70-80%, досягнувши рівня середньовіччя. Переважають букові (з домішкою ялиці та ялини) ліси. Поширеними породами є також граб, дуб звичайний і скельний, липа, явір, ясень, береза, сосна, вільха, осина, горобина. З чагарників найчастіше трапляються ліщина, свидина, терен, ялівець, які серед лісів утворюють окремі угруповання; на зволожених ділянках — верба, сіра і чорна вільха. В лісах на полянах та луках росте велика кількість різноманітних квіткових рослин та грибів.

Ґрунти в Перемиському підгір'ї переважно бурі, гірсько-лісові (буроземи), сформовані на звітрілому щебенистому елювії та делювії флішу. Значно менші площі займають дерново-підзолисті, темно-сірі опідзолені та лучні ґрунти. При належному обробітку й удобрюванні вони дають непогані врожаї жита, вівса, ячменю, кукурудзи, картоплі, капусти, квасолі та інших культур. У садах добре плодоносять яблуні, груші, сливи, черешні.

Різноманітність природних умов, значні площі лісів, велика кількість річок та інші чинники зумовили багатство і різноманітність тваринного світу. Із ссавців тут водяться заєць-русак, лисиця, дика свиня, косуля, олень, вовк, тхір лісовий, ласка, кріт, полівка звичайна та ін. Із птахів — строкатий дятел, зозуля, горлиця звичайна, сойка, зяблик, чорний дрізд, сорокопуд, жайворонок, сіра ворона, сорока, яструб, чорний шуліка, канюк звичайний, вівсянка та ін. Під час перельоту на весні та восени трапляються дикі качки, дикі гуси, журавлі, кулики.

За княжих часів у ІХ–ХІV ст. більша частина земель (а в деяких округах — уся земля) належала князям. Із власного фонду вони наділяли землями бояр, міщан, духовенство. У ті часи в лісах Прикарпаття водилося багато диких звірів: олені, ведмеді, дикі кабани, лисиці, серни, зайці та інша звірина. Мисливство мало тоді важливе господарське значення, воно постачало цінне хутро та м'ясо. Немає сумніву в тому, що у багаті звіриною ліси не раз ходили на полювання перемиські князі, бояри та інша знать.

Після захоплення Галичини Польщею володіння галицьких князів перейшли у власність польських королів. У 1434 р. було скасовано руське право та запроваджено новий адміністративний устрій. Посилився процес заселення Черемиського Підгір'я, у першу чергу польською шляхтою, а також українським селянством з рівнинних районів Галичини. Нові польські власники використовували ліси й діброви (і серед них найбільший лісовий комплекс Турниця, розташований поблизу містечка Риботичі, що за 20 км від Перемишля) для випасання свиней, стада яких виводили в ліс від половини серпня до пізньої осені „на жир", а після цього їх продавали або забивали для власного вжитку. Королівські ліси теж використовувалися для випасання свиней перемиських старост. Стада нараховували сотні свиней. Відомо, що в 1467 р. Ян Риботицький зайняв 26 вепрів перемиського старости, тієї ж зими його слуги перехопили по дорозі з с. Макови до Перемишля стадо з 300 свиней і загнали до Риботич. Справу розглядав суд [7].

Loading...

 
 

Цікаве