WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Лісові антропогенні ландшафти Тернопільщини та їх рекреаційне використання - Реферат

Лісові антропогенні ландшафти Тернопільщини та їх рекреаційне використання - Реферат

Лісові антропогенні ландшафти Тернопільщини та їх рекреаційне використання

Лісові антропогенні ландшафти Тернопільщини є одним із важливих чинників, що сприяє розвитку різних видів рекреаційної діяльності. Як зазначає Г.І. Денисик (1998), на противагу іншим антропогенним ландшафтам, лісові впродовж довготривалого і різнобічного господарського освоєння, здебільшого не формувалися, а знищувалися. Лісові ландшафти Тернопільщини, як і інших регіонів Правобережної України, представлені трьома підкласами: умовно натуральними, похідними та лісокультурними.

Лісові ландшафти займають в області площу 195,9 тис. га і представлені лісами І (44,6%) та ІІ (55,4%) груп. Крім того, що ліси ІІ групи відіграють важливе значення для розвитку економіки, вони разом з лісами І групи виконують санітарно-гігієнічну, водорегулювальну, естетичну та інші функції. Отже, можна сказати, що майже всі лісові ландшафти області, крім заповідних, є поліфункціональними. Лісопарки, міські ліси та лісопаркові частини лісів, які відносять до лісокультурного підкласу, найкраще виконують рекреаційні функції. Таким чином, найінтенсивніше використовуються для рекреації 6,3 тис. га лісопаркових масивів, основна частина яких зосереджена в центральній частині області (3,8 тис. га).

Рекреаційні ліси – це один із компонентів природних рекреаційних ресурсів, що є невід'ємною частиною лісових екосистем, призначеною для задоволення потреб населення у лікування, відпочинку і туризму.

Лісові ландшафти області розміщуються нерівномірно, що зумовлено нераціональним їх використанням упродовж останніх десятиріч, та недостатніми лісовідновними роботами. Мінімальна лісистість спостерігається в центральній і східній частинах області — 5,0...7,5%, а максимальна в західній, північній, південній — 15...33%. Середня лісистість області — 14,1%.

Рекреаційні функції навколо міст і поселень виконують лісокультурні насадження, площа яких в області дещо збільшилась і становить — 3736,5 га. Вони виконують естетичні, та санітарно-гігієнічні функції. Однак, ряд населених пунктів (Підгайці, Козова, Ланівці, Гусятин, Підволочиськ, Шумськ) зелених зон не мають.

Найпоширенішою лісовою формацією на Тернопільщині є дубово-грабові ліси (груди). Зрідка зустрічаються ліси з дуба звичайного і скельного. В області поширені також букові ліси, соснові та заплавні. Свіжі та вологі діброви займають в області 75...85% в основному вони зростають на прирічкових схилах, привершинних горбах і грядах, а також на межиріччях. Ці лісові ландшафти найбільш придатні для пішохідних прогулянок, туристських походів, збирання грибів і ягід.

Найсприятливішими для відпочинку є саме сосново-дубові, дубові, липові, березові і кленові ліси, що зростають на сухих, свіжих та вологих грунтах [1]; також сприятливі соснові, березові і дубові, що ростуть на добре- і середньо-дренованих грунтах, приозерні, рівнинні та віддалені від водойм.

При визначенні естетичної цінності лісових ландшафтів враховуєтьсяі склад порід, вік, бонітет і повнота насаджень. Наймальовничішими вважаються ліси, які приваблюють у всі пори року: чисті високобонітетні бори і мішані ліси зі значною часткою широколистяних порід, а також сосни і ялини, сезонномальовничі — широколистяні ліси... [4].

Лісові ландшафти Тернопільської області (за методикою В.Б.Нефедової та ін., 1980) можна віднести до наймальовничіших (ліси у північній частині) та до сезонномальовничих. Лише окремі лісові масиви по заплавах рік, що представлені вільхою та осикою, – немальовничі. Щодо психоемоційного впливу на людей (за напрацюваннями М.М.Тюльпанова, 1975), то для лісів цієї території характерний як заспокійливий, так і стимулюючий вплив.

Практично всі лісові ландшафти, придатні для організації в них відпочинку та оздоровлення населення, є рекреаційними. Їх використання зумовлене наявністю унікальних природних комплексів, багатих рослинним і тваринним світом, значною кількістю водойм, мінеральних лікувальних джерел, а також впливом цілого ряду соціально-економічних і медико-біологічних факторів.

Поєднання листяних і хвойних порід в лісових ландшафтах сприяє підвищенню рекреаційного значення лісів. Хвойні, а саме сосну звичайну, ялину звичайну, а також твердолистяні — дуб черешчатий, клен гостролистий та інші відносять до провідних ландшафтотворчих порід. На підвищення продуктивності та естетичного вигляду лісів впливають інтродуценти — модрина європейська, модрина японська, горіх чорний, дуб червоний, дугласія, модрина сибірська, сосна Веймутова, сосна Банкса та інші. Переважна більшість деревних порід області за естетичними властивостями належить до першого класу з високими декоративними якостями: сосна, модрина, дуб, береза, клен тощо.

Рекреаційні функції лісових ландшафтів визначаються також санітарно-гігієнічними особливостями, які в значній мірі залежать від фітонцидних властивостей зелених насаджень. Найвищою фітонцидністю характеризуються хвойні (соснові) ліси, у яких в два рази менше бактерій, ніж у мішаних. Високою фітонцидністю характеризуються всі інші ліси області.

У лісових ландшафтах зменшується вміст в повітрі шкідливих газів, радіоактивних речовин, пилу. Шумознижувальна здатність добре виражена у таких порід, як клен гостролистий, липа крупнолиста, тополя, дуб черешчатий тощо.

Різноманітність складу порід у лісах області позитивно впливає на розвиток рекреаційного лісо-користування. Таким лісовим насадженням властиві санітарно-гігієнічні, естетичні, лікувально-психологічні функції, вони характеризуються високою стійкістю до рекреаційних навантажень. Ліси області мають підвищений емоційний вплив на людину, спричинений поєднанням кольорів різних елементів пейзажу.

Вікова структура лісових насаджень області не цілком сприятлива для задоволення господарських потреб, але сприятливо впливає на організм людини, знижуючи рівень захворюваності серцево-судинної системи, органів дихання, нервової та кістково-м'язевої систем. Середній вік лісових насаджень становить близько 50 років.

В області переважають молодняки (44%) та середньовікові насадження — 41,7%, і лише 9,1% та 5,2% площі, вкритої лісом, припадає на достигаючі та стиглі насадження.

За віковою структурою лісопаркові масиви, які є основою рекреаційних лісів області, представлені молодняками (40,9%) та середньовіковими насадженнями (53,6%). В лісопарках Тернопільщини переважає закритий ландшафт — 89,7% і лише 10,3% припадає на напіввідкриті та відкриті ландшафти. Для рекреаційних лісів найвдалішим є контрастне розміщення насаджень різних порід і типів лісопаркового ландшафту, з різко відмінними санітарно-гігієнічними та іншими властивостями. Оптимальним співвідношенням типів ландшафтів є закриті — 65...75%, напіввідкриті — 15...25%, відкриті — 5...15% [1], що дає можливість підвищувати комфортність погодних умов, сприяє найповнішому задоволенню емоційних потреб відпочиваючих і створює можливості для цілеспрямованого регулювання потоку відпочиваючих у спеціально підготовлені для масового відпочинку насадження з високою стійкістю до рекреаційних впливів. Хоча таке співвідношення не завжди є оптимальним, оскільки територія лісових масивів використовується для відпочинку різних видів.

Під природним рекреаційним потенціалом лісу розуміють здатність лісових насаджень позитивно впливати на фізичний і психологічний стан людини, забезпечувати відновлення її працездатності.

Потенціал лісових ресурсів Тернопільської області становить 4,7%, а всіх природно-рекреаційних — 5,3% від загального сумарного природно-ресурсного потенціалу області [2].

Проблема визначення рекреаційної придатності лісів залишається і зараз повністю не вирішеною. На думку М.С.Нижник (1989), придатність лісових територій для рекреації визначається розмірами лісових площ, декоративними якостями лісів, а також іншими факторами: характером рельєфу, наявністю водойм, кліматичними умовами. За ступенем придатності для рекреації лісові ландшафти поділяються на найбільш сприятливі, сприятливі і обмежено сприятливі [4]. Враховуючи показники, запропоновані М.С.Нижник та іншими авторами [1], при визначенні рівня рекреаційної придатності лісів, а також проведені власні спостереження вважаємо, що на території Тернопілля доцільно виділити 7 районів за рівнем рекреаційної придатності лісів [3].

Інтенсивність використання лісових ландшафтів області пов'язана з їх розміщенням, транспортною доступністю, естетичними якостями тощо. Ліси навколо міст використовуються для короткочасного відпочинку. Вони забезпечують сприятливі для відпочинку мікрокліматичні умови, є стійкими до рекреаційних навантажень і мають великі естетичні якості. Одним із важливих факторів, що визначає використання приміських лісів для відпочинку є тип лісу, який характеризується відповідним складом порід дерев та умовами місцезростання. Враховуючи особливості зонування лісових масивів, запропоновані Н.С.Казанською та ін., на території області можна виділити ліси, які доступні для щоденного короткочасного відпочинку та відпочинку у вихідні дні; розташовані вони в межах міст (гідропарки, парки, ландшафтні парки, сквери тощо), поблизу туристичних баз та санаторіїв, садово-городніх ділянок, а також вони представлені зеленими зонами та лісопарками навколо Тернополя, Бережан, Заліщиків, Кременця. Сприятливими факторами цієї зони масового відпочинку є наявність відкритих просторів у поєднанні з масивами лісу, велика кількість стежок та доріг, певний рівень благоустрою. У лісопаркових масивах, які відносять до зони інтенсивної рекреації [1], не передбачено масового скупчення рекреантів, але поблизу великих міст вони перетворені в зону масового відпочинку, особливо навколо Тернополя. На зону масового відпочинку припадає 16% площі приміських лісів, які характеризуються високим ступенем рекреаційної дигресії (III-IV).

В лісопарках Тернопільської області переважає закритий тип ландшафту (92...95%). Вони характер-ризуються високим рівнем (перший та другий) естетичної оцінки. Близько 30% лісопаркових масивів мають добру, а близько 70% – середню проглядність.

Зона індивідуального відпочинку (48%) включає в себе віддалені лісові масиви з мальовничими ландшафтами, багатими ягідними і грибними місцями, тощо.

До резервної зони відносять найменш доступні для транспорту лісові масиви, які недостатньо підготовлені для рекреаційного використання і виконують санітарно-гігієнічні та інші функції.

Щодо функціонального призначення та використання впродовж року рекреаційні ліси можна поділити на дві такі категорії.

1. Цілорічного функціонування, де можна виділити зону приміського відпочинку і зону далекого відпочинку (навколо туристичних баз, санаторіїв тощо).

2. Сезонного функціонування; до цієї категорії входять ліси короткочасного сезонного функціонування (збір ягід, грибів, горіхів тощо) та тривалого сезонного використання.

Рівень сприятливості лісів для різних видів рекреаційних занять залежить не лише від складу порід та умов місцезростання, а й від віку насаджень. Найсприятливішими і сприятливими для відпочинку є середньовікові насадження (55,8% площі, вкритої лісом). Молодняки можна розглядати як території, резервні для організації відпочинку .

При рекреаційній оцінці лісів, як і інших призначених для відпочинку ландшафтів, доцільно виходити із диференційованої оцінки їх щодо використання для певних видів рекреаційних занять.

Література:

1. Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов. – К.: Урожай, 1987. – 248 с.

2. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник. – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.

3. Питуляк М.Р. Природні рекреаційні ресурси Тернопільщини, проблеми їх раціонального використання та охорони. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1999. – 60 с.

4. Рекреационное использование территорий и охрана лесов / Нефедова В.Б, Смирнова Е.Д., Чижова В.П. и др. – М.: Лесная промышленность, 1980. – 184 с.

Loading...

 
 

Цікаве