WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів галичини XVIII - поч. XX ст. - Реферат

Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів галичини XVIII - поч. XX ст. - Реферат

Особливо багато позначень застосовувалося при зображенні садів і парків, садиб, дворів. Навіть звичайні порослі травою простори подавалися в кількох тонах зеленого кольору (луки, пасовища, незагосподарьовані ділянки), не кажучи вже про зображення проектованих травників і квітників, грядок, котрі на карті додатково опрацьовані штрихом. Подекуди зустрічається до 15 різних типів штрихування. Рівновіддалені дерева-знаки круглої крони позначають фруктові сади регулярної рядової посадки. Є довільні розташування цих знаків, які також зображують на карті сади.

Таблиця 1

Кількість сучасних населених пунктів Тернопільської області,

охоплених кадастровими картами*

п/п

Район

Кількість населених пунктів в районі, станом на 1.01.2002 р.

Кількість населених пунктів, охоплених кадастровими картами

одиниць

%

1.

Бережанський

56

28

50

2.

Борщівський

60

56

93

3.

Бучацький

58

39

67

4.

Гусятинський

62

52

83

5.

Заліщицькй

54

44

81

6.

Збаразький

72

27

37

7.

Зборівський

88

46

52

8.

Козівський

55

33

60

9.

Монастириський

48

25

52

10.

Підволочиський

62

36

58

11.

Підгаєцький

36

24

66

12.

Теребовлянський

78

42

53

13.

Тернопільський

57

46

80

14.

Чортківський

57

42

73

Разом

843

540

64

*За даними статистичного щорічника.

Деревами з витягнутою або овальною кроною позначалися усі листяні породи. Для зображення хвойних насаджень використовувався знак, що був стилізованим уособленням зовнішнього вигляду цієї породи. Для позначення мішаного лісу ці символи застосовувалися одночасно. Зовсім маленькими знаками у формі кружків передані кущі.

Подиву гідна деталізація кадастрових карт і ставлення до роботи над ними: для більшої атракційності зображено навіть тінь від кожного дерева чи куща.

На картах відсутня характеристика рельєфу. Кадастрові карти створювалися з метою оподаткування, тому важливішою була характеристика ґрунту і не було доцільно інформативно перевантажувати карту. Проте конкретні земляні споруди (оборонні вали, дамби, насип при колії) і дрібні земляні форми – пагорби, на кадастрових картах позначені штрихами у напрямку ухилу схилу.

Будинки та парцелі в межах населених пунктів накреслені точно, подекуди зазначені розміри забудови. На планах вказано матеріал, з якого виконана забудова. Жовтим кольором позначені дерев'яні конструкції; червоним – мурована забудова .

Написи на карті виконувалися латинським скорописним шрифтом, пером чи чорною тушшю. Назви поселень, передовсім міст, подано польською мовою. У більшості топонімів – рік, гір, урочищ, також сіл – використовувались місцеві українські назви.

Найбільш повну картину результату проведення кадастрових робіт дають карти в комплексі із описовими документами. Це документи п'яти типів: описи меж громади, алфавітні покажчики землевласників, парцеляційні протоколи (валові списки будівельних і ґрунтових ділянок), журнали врожайності, подвірні картотеки. Найінформативнішими з усіх описових документів є подвірні картотеки. На кожного землевласника заведена облікова картка із зазначенням на титульній сторінці населеного пункту, податкового повіту, номера будинку, прізвища та імені землевласника та місця його проживання. Інформація про земельні угіддя є вичерпною: вказані номер ділянки, номер аркуша кадастрової карти, на якому ця ділянка зображена, назва урочища, клас, згідно з восьмибальною системою класифікації ґрунтів, площа ділянки та прибуток від неї. Підсумки площі та прибутку зазначені по кожній сторінці та в загальному по обліковій картці [2].

На кадастрових картах зафіксовані назви громад та населених пунктів, які входили до цих громад; назви урочищ: Степ, Степова дорога, Поплави [6-9]. Це дає змогу прослідкувати зміни в лучно-степових ландшафтах протягом століть, встановити через назви урочищ розташування різних об'єктів, які давно зникли. Надзвичайну цінність мають карти для вивчення ландшафтних змін: за незначний, з погляду історії, час зникли і з'явилися нові озера, потоки і болота, ліси. Ці топоніми є джерелом дослідження фахівців різних галузей науки.

За допомогою кадастрових карт вивчають садибно-паркові комплекси та архітектурно-плану-вальні тенденції на території Галичини в XIX столітті. Наявність різноманітних позначень, які використовували при картографуванні партерних садів, проектованих парків, палацових і замкових комплексів та надзвичайної точності зображення дозволяє виявити, при порівнянні різночасових кадастрових карт, навіть незначні зміни в планувальній структурі паркових та архітектурних споруд [5].

Важливе значення карт для дослідження стану сільського господарства в Галичині у XIX столітті. Розвиток сільського господарства, а саме величину оброблюваних площ, урожайність, співвідношення між окультуреними і не окультуреними ділянками можна прослідкувати, аналізуючи способи і засоби зображення на карті та тип використання угідь зафіксоване в описових документах.

Отже, кадастрові карти в комплексі з описовими документами можуть і повинні бути використані при складанні нового поземельного кадастру на західноукраїнських землях. Вони є підставою для встановлення майнової справедливості при розмежуванні населених пунктів, спотвореному під час колективізації; для встановлення права власності на землю окремих господарів, церковних громад, визначення співвідношень між громадською і державною власністю та ін. Аналіз кадастрових карт Західного Поділля дозволяє прослідкувати історичні тенденції у зміні природних лучно-степових ландшафтів, реконструювати ландшафти території XVIII-XIX ст., масштаби та етапи антропогенного впливу, відтворити історію заселення та колонізації земель.

Література:

  1. Йосифінська і Францисканська метрики, перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів / Відп. ред. П. Захарщина. – К.: Наукова думка, 1965. – 335 с.

  2. Лісовська Є. Кадастрові карти, як джерело до історії Галичини XIX століття // Картографія та історія України. Збірник наукових праць. – Львів – Київ – Нью-Йорк: вид-во М.П. Коць; 2000. – С. 245-251.

  3. Панчук О.Я. Реформа земельного кадастру // Землевпорядний вісник. – 1998, № 2, – C.16-18.

  4. Перович Л.М. До питання розвитку кадастрової політики в Україні та її кадрового забезпечення // Вільний аграрник. –1996. № 1. – С.68-80.

  5. Соснова Н. Інформативність кадастрових карт (до питання вивчення планувальних структур садибно-паркових комплексів Галичини середини XIX ст.) // Картографія та історія України. Збірник наукових праць. – Львів – Київ – Нью-Йорк: вид-во М.П. Коць; 2000.

  6. Тернопільський державний архів (ТДА), ф.146, оп. 1-3. ( Крайова-земельно-податкова комісія).

  7. ТДА, ф.146, оп. 1, спр. 18-32 : Кадастрові карти с. Богатківці, 1929.

  8. ТДА, ф.146, оп. 2, спр. 134: Кадастрова карта с.Новосілка, 1846 .

  9. Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 186, оп. 13, спр. 183: Кадастрова карта сс. Сокільники і Панталиха, 1828.

Loading...

 
 

Цікаве