WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Збірка географічних назв - Реферат

Збірка географічних назв - Реферат

Збірка географічних назв

Перші десятиліття XIX ст. принесли незвичайне оживлення історичних студій. Романтизм, що володів тоді всесильно в літературі, розбуджував зацікавлення до минувшини, до давнього життя народів, поширював захоплення історичними дослідами. З другого боку, розвій суспільних наук і філософії спонукував істориків звернути пильнішу увагу також і на метод дослідів, шукати нових доріг, нових, певніших жерел. В 1824 р. появилася перша праця молодого історика Леопольда Ранке: "Geschichte der romani-schen und germanischen Volker 1494–1535" з додатком "Zur Kritik neuerer Geschichtschreiber". Сей історик, великий поклонник Вальтера Скота, перший відкриває для дослідників минувшини історичні архіви і сам на підставі архівних матеріялів оголошує цілий ряд монографічних студій з минувшини різних країв та народів. Дещо пізніше, в 1837 р., появляються майже одночасно та зовсім незалежно від себе дві студії: Павла Йосифа Шафарика "Slovanske Starozitnosti" і Каспара Цойса (Zeu?) "Die Deutschen und ihre Nach-barstamme"; перша в Празі, друга в Мюнхені. Автори сих студій відкривають ще одне нове історичне жерело, ґеоґрафічні назви, і перші стараються його вихіснувати [використати. – О. Ш.] у своїх дослідах.

Збіркою і розробленням сього нового історичного матеріялу занявся відтак цілий ряд учених, головно в Німеччині. Першу спробу систематики ґеоґрафічних назв і методики научного хісновання ними подав Ettmayer в Geographia rhaetica; новішими часами забирав в сій справі голос Mzik в Beitrage zur Methode der Ortsnamenforschung (Memnon, 1909. III.) Незабаром література про сю справу так дуже розрослася, що виявилася потреба вести окрему бібліоґрафію праць з области ґеоґрафічної ономастики, і сього завдання піднялися Egli i Nagl, оголошуючи від 1883 р. в Geogr. Jahrbuch свої "Literaturberichte". Крім сього Egli зладив в 1886 p. "Geschichte der geographischen Namenkunde". Останніми часами стали появлятися вже й спеціяльні бібліографії, які реєструють праці про поодинокі обмежені области, прим. G. Buchner-a "Bibliographie zur Ortsnamenkunde der Ostalpenlander (Progr. des Maximil. Gymnas. Munchen, 1919).

Отся систематична і пильна праця західно-европейських учених дала вже чималі висліди і то при розв'язці саме таких питань, котрих за підмогою всіх инших історичних жерел неможливо було вирішити. Тільки завдяки аналізі ґеоґрафічних назв вдалася неоспоримо ствердити, що ціла теперішня західна Німеччина аж по Лабу в найдавнійших часах була заселена кельтійськими племенами. Збірки та розслід ґеоґрафічних назв у східних Альпах з'ясували зовсім докладно і певно, котрі частини Горішньої Австрії, Зальцбурга, Баварії і Тиролю захоплювала слов'янська колонізація. Так само все більше вияснюється, що праслов'янські оселі не сягали на захід поза Вислу і що теорія деяких чеських учених про праслов'янське населення в області Одри не зможе утриматися. Про дрібніші, більше локальні висліди, приміром, зазначування границь між германськими племенами, вже й не згадуємо.

Серед слов'янських держав та народів досліди над ґеоґрафічними назвами здебільша щойно в початках. Ще найбільше в тім напрямку зробили Чехи і Поляки, відтак йдуть Великороси; инші Слов'яни остали далеко позаду. Українська наука ще майже не торкала сього інтересного та важного жерела. Щоправда, бували й у нас більше або менше вдатні пояснення поодиноких ґеоґрафічних назв, бували спроби до доказів в хосен одної або другої тези втягнути також і топографічний матеріял - але все се робили доривочно, принагідно, несистематично та неметодично. Починали від сього, що може прийти аж згодом. Діло в тім, що у нас нема ще досі зібраних українських назв хочби самих тільки осель (міст та сіл). Т. зв. урядові назви, які зустрічаємо по ріжних офіціяльних показчиках, спеціяльних та генеральних картах та хоч би й українських дієцезальних шематизмах Галичини, зовсім не подають народних назв, яких вживає місцеве українське населення і які одні мають научну вартість - лише фікційні назви, покалічені та поперекручувані на польський, московський, румунський, мадярський, німецький лад. Хто сам з особистого досвіду не знає, що офіціяльне "Вирів" (так в львівськім дієцезальнім шематизмі, на картах і офіціяльних показчиках "Вируф") в устах місцевого населення зоветься "Орів", або що "Родатичі" се "Городєтичі", або що "Молотків" се "Молодьків" і т. д. – сей зовсім рішучо не має ніякої спромоги де-небудь про се дізнатися. Не поможе тут і "Географическій Словарь" Якова Головацького, виданий у Вильні 1884 р., бо він подає тільки міста та містечка і лишень деякі села, та й то не всюди вірно: приміром, Березовица замість Березовиця, Пробужна замість Пробіжна. А що ж говорити про назви частин села (т. зв. кутів), дворищ, піль, сіножатей, потоків, горбів, верхів, лісів і т. п., що дають незвичайно цінний та обильний ономастичний матеріял досі зовсім недоступний для дослідника, бо не зібраний з ні одної хоч би найменшої частини нашої просторої вітчини. Дещо зі сих назв попало в об'ємистий 16 томовий "Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego" (Варшава 1880–1902 з новішими доповненнями), але в якій формі, вистане згадати, що Верхній Синєк (коло Микуличина) виступає там під назвою "Siennik".

Першу спробу систематичного збирання українських ґеоґрафічних назв зробив Володимир Гнатюк. Він зложив квестіонар для збирання місцевих переказів, оголошений в Хроніці Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові р. 1907 (за вересень–грудень) вип. IV, ч. 32. В тім квестіонари перші чотири питання торкаються назв осель, піль, пасовиськ, кутків, хуторів, рік, лісів. Вислід сього квестіонара був зовсім негативний. Як мене поінформував сам автор, надійшло лишень дві чи три відповіді, в котрих були подані лишень перекази. Відтак в 1913 р. проф. С.Томашівський на історичнім семинари пробував зорґанізувати збірку матеріялів для українського історично-ґеоґрафічного словаря, але вибух світової війни перепинив роботу вже в самих початках. Я вже здавна цікавився сею справою і в 1908–1909 роках призбирав при підмозі учеників вищих кляс гімназії в Чернівцях дещо топографічного мате-ріялу з буковинської України. Після переселення до Львова я почав акцію в Галичині. В просторім рефераті на засіданню істор.-філософ. секції Наук. Тов. ім. Шевченка у Львові 27 лютого 1920 р. предложив плян збірки матеріялів для зладження істор.-ґеоґр. словаря Галичини, в першу чергу, збірки самих ґеоґрафічних назв. Секція признала сю справу важною та актуальною і переказала її виконання Археоґрафічній комісії. На сій комісії 3 марта я зреферував план історично-ґеоґрафічного словаря Галичини та відтак 12 марта предложив квестіонар для збірки матеріялу до сього словаря, головно назв. План та квестіонар комісія одобрила; квестіонар відтак оголошено в часописях "Громадська Думка" 28 марта та "Вперед" 28 марта 1920 р.; крім сього Археоґрафічна комісія видала його окремим листом. Та збірка матеріялу йде дуже пиняво. На відозви у часописах відгукнулося лишень кілька осіб, більшу поміч у збиранню знайшов я серед студентів українського університету та гімназійних учеників вищих кляс. Таким чином зібрав досі матеріял з 212 громад Галичини, з кількадесяти громад маю по дві або й по три відповіди з різних рук, котрі себе взаїмно провіряють та доповнюють. Се, щоправда, вже цінна збірка, куди більша, чим кому-небудь у нас досі вдалося зібрати, але в прирівнанню до цілої наміченої території, на котрій є більше чим 3500 громад, се ще дуже мало. Одночасно Київська Академія Наук збирає матеріяли до загальноукраїнського істор.-ґеоґр. словаря, др. Я.Стрипський оголосив свій квестіонар для збірки ґеоґрафічних назв на Закарпатській Україні, Юл. Зборовскі видав за підмогою польського Міністерства Просвіти окрему інструкцію для збирання польських назв.

Loading...

 
 

Цікаве