WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історія географічного та соціально-економічного вивчення поняття “трудовий потенціал” - Реферат

Історія географічного та соціально-економічного вивчення поняття “трудовий потенціал” - Реферат

Історія географічного та соціально-економічноговивчення поняття "трудовий потенціал"

Реформування економіки України у напрямку до ринкової робить надзвичайно актуальним питання сутності трудового потенціалу, проблему його формування та використання, формування і вдосконалення механізмів ринку праці.

Для наукового обґрунтування визначення сутності, формування та використання трудового потенціалу особливо важливою стає розробка теоретичних і методичних положень його дослідження. До певної міри ці питання відображені в науковій літературі.

Категорія "трудовий потенціал" почала утверджуватися в соціально-економічній та географічній літературі порівняно недавно. Її виникнення і відносну популярність пояснюють об'єктивними обставинами, що склалися у зв'язку з гострою потребою переведення економіки на шлях інтенсивного розвитку та якісними змінами в системі використання живої праці. Тому поряд із поняттям "трудові ресурси", що містило в собі кількісну визначеність, почало вживатися поняття "трудовий потенціал". Причому різні автори вкладали у нього неоднаковий зміст, але всі виходили з визначення сутності трудових ресурсів.

В науковій літературі склалися різні підходи до визначення сутності трудового потенціалу. Одні автори (Маслова І., Котляр А., Іванова Р., Пирожков С. та ін.) розглядають трудовий потенціал як узагальнюючу характеристику міри (кількості) та якості сукупних можливостей до праці працездатного населення по участі в суспільній діяльності, інші (Коров'яківська Н., Скаржинський М. та ін.) — зводять трудовий потенціал до потенціалу самої праці, зв'язуючи його з сукупним робітником. Залежно від умов аналізу проблеми, обсягу дослідження можна, на нашу думку, підтримати наведені підходи.

Які ж критеріальні ознаки сутності та змісту трудового потенціалу, його якості і кількості? Абсолютна більшість авторів, які займаються дослідженням проблеми трудових ресурсів, під трудовим потенціалом розуміють сукупну здатність до праці як форму прояву особистого і людського фактора, максимально можливу міру праці, якою володіє суспільство на даному етапі розвитку.

М. Скаржинський розглядає трудовий потенціал як одну з форм особистого фактора, який, на його думку, проходить в своєму русі ряд дослідницьких стадій: ресурсну, факторну (яка залежить від умов виробництва) й виробничу. Він підкреслює, що "виробнича здатність особистого фактора, яка виражена через потенційно можливий кінцевий результат, набуває економічну форму трудового потенціалу. Такий методологічний підхід правомірний тільки для визначення трудового потенціалу матеріального виробництва і не охоплює всього змісту поняття.

Н. Коров'яківська справедливо підмітила, що особистий фактор є свого роду специфічним виробничим ресурсом, в той час як сукупний робітник – умовою здійснення суспільного виробництва. Вона підкреслює, що виявом сучасного розуміння ролі людини в економіці як активного суб'єкта, вирішальної сили суспільного прогресу стало поняття "людський фактор". Уявляється, що трудовий потенціал характеризує трудові можливості людського фактору в єдності економічного і соціального аспектів. Вихідною структуроформуючою одиницею аналізу трудового потенціалу є особистий трудовий потенціал, що утворює основу формування трудових потенціалів вищих структурних умов, а мірою прояву – суспільна діяльність.

Аналіз поняття "трудовий потенціал" як форми прояву людського фактора дозволяє в комплексі розглянути сукупність його соціально-економічних, професійно-технічних, організаційно-управлінських і психофізіологічних можливостей, визначити систему показників кількості та якості трудового потенціалу, провести аналіз на макро- і мікрорівнях, по вертикалі та його горизонталі, вияснити коло економічних відносин, що виникають в процесі формування і використання людського фактора. Такий підхід дає можливість також визначити сутність трудового потенціалу як поняття, що відображає соціально-економічні відношення, які виникають на всіх стадіях руху людського фактора: від формування ресурсів праці до повної реалізації трудових потенцій окремого або сукупного робітника в процесі суспільної діяльності.

Одні дослідники зводять поняття трудового потенціалу до трудових ресурсів; інші розуміють його розширено, тобто пов'язують трудові ресурси з засобами виробництва, а також з організацією особистісних і матеріально-речових елементів продуктивних сил. Так, Г. Сергеєва і Л. Чижова вважають трудовий потенціал ресурсами праці, якими володіє суспільство; чисельність працездатного населення та його якісні характеристики (стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація тощо) визначають реальне значення "трудового потенціалу". По суті, цієї точки зору притримується М. Гольдін, який пише, що кількісні характеристики трудового потенціалу визначаються чисельністю трудових ресурсів. Подібних визначень трудового потенціалу є чимало. В них фактично трудовий потенціал ототожнюється з трудовими ресурсами.

Можна було б навести й інші визначення трудового потенціалу, що побутували на початку 80-х років ХХ століття і були властивими московській науковій школі. Як правило, дослідники трудових ресурсів і зайнятості під трудовим потенціалом розуміли ті самі трудові ресурси з більшою або меншою конкретизацією їх якісних параметрів. Загалом, під трудовим потенціалом розуміли важливий елемент продуктивних сил.

Слід зазначити, що впродовж останніх десятиліть на лідерство в економічній науці претендували московські вчені, в тому числі й у тлумаченні сутності трудового потенціалу. В Україні склалися, головним чином, три осередки дослідження проблем трудових ресурсів і зайнятості — Київський, Львівський і Харківський, яким не є притаманною єдність поглядів стосовно сутності трудового потенціалу. Так, серед київських дослідників намітилися три позиції у розумінні сутності трудового потенціалу: трудоресурсна, політекономічна і демографічна. Першу відстоює В. Онікієнко, який вважає, що трудовий потенціал — це сукупність працездатного населення, яке має відповідну професійно-кваліфікаційну підготовку, застосовує працю у господарстві з урахуванням його технологічної та технічної оснащеності. В. Врублевський, Б. Сухаревський при визначенні трудового потенціалу акцентують увагу на зв'язку трудових ресурсів із засобами виробництва. Так, В. Врублевський вважає, що визначення трудового потенціалу лише, як маси праці, що знаходиться в розпорядженні суспільства, досить спрощене. Він відстоював політекономічні погляди на трудовий потенціал, розуміючи під ним сукупного працівника в його єдності з продуктивними силами. Б. Сухаревський в систему трудового потенціалу включає населення і зайнятість, освітній рівень, зміст праці, технічне озброєння праці, продуктивність праці.

Демографічний підхід до оцінки трудового потенціалу представлений у дослідженнях київських науковців. Вперше цей погляд виклав І. Лукінов у публікації про зв'язок між відображенням і використанням трудового потенціалу, де акцентувались роль і місце окремих поколінь у функціонуванні трудового потенціалу.

Вказані напрямки досліджень трудового потенціалу спиралися на вікові, демографічні, професійні та інші ознаки трудових ресурсів, пов'язаних з їх біологічною основою. Виробничо-трудовий, біологічно-демографічний підхід був переважаючим, що було даниною традиції, яка склалася під впливом матеріалістичних детермінацій і тоталітарно-бюрократичного режиму використання людських ресурсів у господарських процесах. Однак, ще були спроби вийти на загальнолюдські показники і критерії трудового потенціалу, розглянути його сутність і основні складові через призму всієї системи суспільних відносин, у тому числі взаємодію людини і навколишнього природного середовища.

С. Пирожков під трудовим потенціалом розуміє сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик і якостей працездатного населення, які реалізовані або можуть бути реалізовані в умовах досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу і системи відносин, пов'язаних з участю в процесі праці і суспільної діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве