WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історія вивчення сучасних морфодинамічних процесів за результатами стаціонарних і напівстаціонарних досліджень - Реферат

Історія вивчення сучасних морфодинамічних процесів за результатами стаціонарних і напівстаціонарних досліджень - Реферат

Історія вивчення сучасних морфодинамічних процесів за результатами стаціонарних і напівстаціонарних досліджень

Дослідження сучасних морфодинамічних процесів, чинників їх розвитку та утворених ними форм рельєфу тривають давно, про що свідчать як публікації монографічного характеру, так і численні статті у збірниках та матеріалах конференцій. Результати досліджень мають прикладний характер, бо без визначення передумов виникнення, поширення та інтенсивності розвитку сучасних екзогенних процесів неможливо забезпечити їх прогнозування, регулювання та захист господарських об'єктів.

Складна геологічна будова, історія розвитку рельєфу та значне господарське освоєння Українського Розточчя зумовили розповсюдження на його території різноманітних видів денудаційних процесів. Їх вивчення потребує накопичення бази знань з геолого-геоморфологічної будови та історії розвитку рельєфу. Одними з перших таких робіт є праці А. Ломницького (1897, 1898) та С. Рудницького (1913). Наприкінці 40-х, у 50-ті - 60-ті роки ХХ ст. інтенсивно проводяться геологічні дослідження, передовсім геологічна зйомка території, що сприяло встановленню зв'язків між геологічною будовою і рельєфом Розточчя. Питання, тісно пов'язані з досліджуваною проблематикою, розглядаються в цей час у численних публікаціях, присвячених висвітленню тектоніки, неотектоніки, геоморфології та оротектоніки Розточчя й суміжних територій (роботи П. Цися, 1962; Л. Купріна, 1962; К. Геренчука, М. Демедюка, М. Зденюка, 1966; Л. Герасимова та ін., 1967; І. Гофштейна, 1979; Я. Бурачинського, 1976; інших дослідників).

Важливий етап у вивченні даного регіону розпочався з моменту створення заповідника "Розточчя" (1984). Науковцями Львівського державного університету виконувалась тема з комплексних географічних досліджень (науковий керівник проф. Я. Кравчук), в якій брали участь Ю. Зінько, В. Брусак, В. Шушняк, О. Федірко, Р. Гнатюк, Б. Муха та ін.

Початок нового етапу вивчення Розточчя ознаменований появою низки докладних робіт, які базуються на матеріалах детальних морфотектонічних досліджень. Особливої уваги заслуговує монографія Я. Бурачинського (1997), присвячена характеристиці рельєфу Розтоцької височини. В ній відображено вивченість питань геоморфологічної та геологічної будови, рівень детальності досліджень, проведених на Розточчі науковцями Польщі. Однією з найбільш ґрунтовних робіт, що дає доволі повний геолого-геоморфологічний опис будови і тектонічних закономірностей Українського Розточчя є робота Р. Гнатюка про структурний рельєф Південного Розточчя (2002).

Однак, складність та багатофакторність розвитку ерозійно-акумулятивних процесів, яскраво виражена просторово-часова неоднорідність їх динаміки вимагають використання цілої системи сучасних методів дослідження. Найважливішими серед них є стаціонарні спостереження на стокових майданчиках, напівстаціонарні та експериментальні дослідження інтенсивності змиву ґрунтів та лінійного розмиву, транспортування наносів і їх акумуляції, розрахункові та прогнозні методи.

Вивчення сучасного морфогенезу має практичне значення для розробки заходів з регулювання та стабілізації небезпечних геоморфологічних процесів при різних видах господарської діяльності. Господарське освоєння Розточчя сприяло розширенню площі активного прояву сучасного морфогенезу. Ці антропогенно зумовлені процеси призвели до зниження родючості ґрунту, пошкодження деревостану, погіршання екологічної ситуації в цілому. Тому виникає потреба розробки природоохоронних заходів з регулювання несприятливих геоморфологічних процесів. Основою для розробки таких заходів повинні стати стаціонарні дані з інтенсивності розвитку процесів, встановлення емпіричних зв'язків між показниками динаміки та морфометрії поверхні, типом рослинності та видом освоєння.

Вивченню інтенсивності денудаційних процесів приділяється значна увага як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. В останні десятиліття геоморфологічні процеси досліджуються в основному науковцями вищих навчальних закладів. Дослідження проводяться в двох напрямках - стаціонарні і напівстаціонарні з кількісними вимірами інтенсивності розвитку окремих видів сучасних геоморфологічних процесів та оцінкою темпів денудації за твердим стоком річок.

Значний внесок у вивчення сучасних геоморфологічних процесів зробили такі вчені: М. Заславський (1966), С. Соболєв (1970), А. Грін (1974), А. Дєдков (1977), Г. Сурмач (1976), Г. Швебс (1974), О.Болюх (1976), І.Ковальчук (1981), Е. Ємельянова (1956), Е. Толстих (1984), С. Воскресенський (1986), які проводили стаціонарні дослідження окремих процесів для різних регіонів і склали аналітичні схеми прогнозування і залежності їх від дії різноманітних фізико-географічних чинників і ступеня антропогенної трансформації ландшафтів.

Д. Тимофєєв, В. Фірсенков (1978), О. Щеглова (1972), А. Дєдков (1977), Л. Бондареєв (1974), С. Ахундов (1978) працювали за методикою обчислення інтенсивності сучасної денудації. Цей метод ґрунтується на вимірюванні стоку наносів в річках і перерахунку одержаних величин на площу басейну.

Розрахункам середньомісячного і середнього багаторічного стоку наносів в залежності від впливу різних фізико-географічних і гідрологічних чинників присвячені роботи Н. Дрозд і 3.Горецької (1963, 1969), 3. Горецької(1971, 1974, 1981), К. Лісициної (1972), С. Кочубея (1971). Крім цього з інших видів денудаційних процесів проводились дослідження Й. Пасульком (1963, 1967), С. Перехрестом (1971) та іншими геоморфологами і гідрологами.

Незважаючи на це, проблема комплексного вивчення динаміки денудаційних процесів, їх просторово-часової зміни методами стаціонарних та експериментальних досліджень не була вирішена. Інтенсивність сучасного рельєфоутворення оцінювалась переважно за твердим стоком великих річкових систем. Дані по басейнах нижчих порядків, механізму і напрямку розвитку окремих видів денудаційних процесів практично були відсутні.

Детальному і всебічному вивченню особливостей ерозійно-акумулятивних процесів присвячені роботи Н. Маккавеєва (1981). Він розподілив головні агенти денудації за характером поширення гірських порід на агенти близького (схилових процесів і неруслового стоку) і віддаленого (руслового) переносу. Обчислення стоку наносів в річках дає можливість оцінити величину балансу матеріалу, напрям розвитку процесів сучасного рельєфоутворення і пов'язати його з умовами тектонічного розвитку рельєфу. Тобто об'єктом балансових досліджень постає складна динамічна система "елемент схилу — схил - водозабір - русло", функціонування і зміна якої визначається співвідношенням екзогенних і ендогенних чинників. У 90-х роках балансовими дослідженнями охоплені як гірські так і рівнинні регіони (І.Ковальчук, 1981; А. Дєтков і В. Мозжерін, 1989; Н. Алєксєєвский, 1989; А. Чернов, 1989; В. Голосов, 1987).

Системний підхід до проблеми якісної оцінки процесів сучасного рельєфоутворення, їх динаміки зумовив більш ефективний аналіз та інтерпретацію одержаної інформації, виникнення системи нових механізмів взаємодії окремих елементів. Були отримані результати емпіричних досліджень та математичні моделі, що характеризували функціонування цих систем і їх просторово часову диференціацію (М. Заславський, 1981, 1987; Г. Швебс, 1981; Ц. Мірцхулава, 1988).

Детальні багаторічні спостереження за розвитком поверхневого стоку у Передкарпатті (Дрогобицька височина, с. Медвежа) проводила група науковців Львівського державного університету (О. Болюх, Я. Кравчук, А. Канаш, М. Кіт, 1972-1975 рр.). Для спостережень були вибрані ділянки з різними природно-господарськими умовами. На кожній з них за допомогою різних методів вивчалися процеси площинного змиву ґрунту та динаміка еродованості ґрунтового покриву. Даними дослідженнями підтверджується, що на схилах, покритих трав'яною рослинністю чи лісом, сучасні екзогенні процеси протікають дуже повільно, а на орних землях змив в сотні разів більший. Тому при дослідженні ерозійних процесів Передкарпаття головна увага приділялась орним землям. Характер господарського використання території впливає на інтенсивність ерозії більше ніж інші чинники. Ці дослідження проводились у два етапи.

Loading...

 
 

Цікаве