WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Жовква. Укріплення - Реферат

Жовква. Укріплення - Реферат

У міських мурах було влаштовано чотири потужні в'їзні оборонні брами: з півночі – Туринецька (Жидівська), зі сходу – Львівська, з південного сходу – Звіринецька, із заходу – Глинська (Краківська). Туринецька брама була розміщена на зламі північного та північно-східного прясел міських укріплень на шляху у напрямі до міста Белза (найближчий населений пункт на цьому шляху – село Туринка). Инша назва Туринецької брами – Жидівська – пояснюється розміщенням брами по сусідству із єврейським кварталом. Львівська брама була розміщена по центру східного прясла міських укріплень на шляху до Львова. Звіринецька брама розміщувалась на дорозі, яка вела до замкового звіринця, парку та озер. Станом на 1628 рік над проходом (у другому ярусі) Звіринецької брами функціонувала катівня [1, с. 122]. Глинська брама була розміщена у південно-західному пряслі міських укріплень на шляху до Замостя і Кракова (инша назва – Краківська брама. Саме через цю браму у 1611 році урочисто в'їжджав у місто гетьман С. Жолкевський, повертаючись додому після погрому Москви) [3, с. 15]. Всі в'їзні брами були забезпечені звідними мостами і, частково, вартівнями у рівні верхніх ярусів над проходом [1, с. 121].

Варто пам'ятати, що зведені всі згадані мілітарні об'єкти руками полонених татар і козаків.

На прикладі Жовкви ми бачимо пізню реалізацію в терені оборонної системи башт і стін, яка, як і замок, призначалась для захисту від татар та малочисельних козацьких загонів. Татари не мали артилерії, основою татарського війська була легка кіннота, яка діяла наскоками [6, с. 70]. Проти такої тактики ведення бою ефективно працювало поєднання високих оборонних стін з баштами. Перед цим комплексом, як правило, йшла заводнена фоса, або була природна перешкода, така, як, скажімо, болото чи озеро. Як уже згадувалось, замок, оборонні стіни, башти та в'їзні брами Жовкви були викладені з добре випаленої цегли і каменю, підпалити їх ззовні (або зруйнувати) без артилерії – просто неможливо. Водночас, станом на XVI-XVII ст., оборонна система мур-вежа-фоса була майже безпорадна перед використанням важкої артилерії (мортир, гуфниць, картаунів і под.).

У 1621 році татарські загони оточили місто. Малочисельна залога не могла ефективно протидіяти нападникам, які вже дерлись на мури. У цю скрутну хвилину маршалок Ступніцький, який керував обороною, наказав кидати на татар вулики з бджолами. Татарські загони, вимазані медом, сильно покусані і здеморалізовані, зняли облогу і спішно відступили від міста з великою ганьбою [3, с. 21].

Восени 1628 року міські укріплення успішно витримали черговий татарський напад [3, с. 21].

Другий етап укріплення Жовкви охоплює 1626-1662 роки. Місто уфортифіковується бастіоновими укріпленнями староголандської школи фортифікаційної архітектури. Відразу після зведення мурованих укріплень розпочинається спорудження бастіонового поясу. У липні 1626 року розпочали насипати вал [1, с. 26], а 1662 роком датується згадка про те, що місто Жовкву вже повністю уфортифіковано [7, с. 14].

Бастіоновий пояс складався з трикутних і п'ятикутних бастіонів та барканів, які були взаємопов'язані куртинами, перед укріпленнями бастіонового поясу були влаштовані регулярні фоси. З метою укріплення під'їздів до брам – перед ними були влаштовані равеліни.

Бастіонові укріплення у поєднанні з попередніми оборонними системами (органічно їх доповнюючи) творили універсальний глибокоешелонований потужний оборонний комплекс, який, при потребі, міг протидіяти регулярній, добре озброєній армії.

До нашого часу у Жовкві повністю не збережено жодного об'єкта бастіонової архітектури, але залишки деяких із них ще можна відчитати у рельєфі. Отже, відчитуються сліди наріжного п'ятикутного бастіону, розміщеного на перетині північно-західного і північного прясел міських укріплень; фрагмент п'ятикутного наріжного бастіону, розміщеного на перетині східного і південно-східного прясел міських укріплень; залишки баркану у південно-східному пряслі міських укріплень та фрагмент равеліну Звіринецької брами. Із замкових бастіонових укріплень у рельєфі прослідковуються залишки трикутного північного бастіону.

У 1648 році замок і міські укріплення Жовкви пережили пасивну короткочасну облогу об'єднаного козацько-татарського війська під керівництвом Б. Хмельницького. Штурму не було. Взявши великий викуп, військо рушило на Замостя, не завдавши Жовкві шкоди [8, с. 95].

26 вересня 1655 року козацькі загони після короткочасного штурму зайняли і добряче пограбували Жовкву [1, с. 39].

Третій етап укріплення Жовкви належить до середини XVII ст. Львівське передмістя Жовкви уфортифіковується регулярним земляним валом з дубовим парканом, у результаті чого існування равеліну при Львівській брамі втрачає зміст, отож його нівелюють.

Ульріх фон Вердум – секретар французького дипломата-шпигуна Жана де Куртена, абата де Польм'є, відвідавши Жовкву 5 грудня 1670 р., писав: "...дісталися через болота до Жовкви. Це середнє місто, яке разом із замком має досить товстий і високий мур навколо. Передмістя оточують дерев'яні поперечні частоколи (паркани)" [9, с. 91].

Укріплення Львівського передмістя Жовкви становили собою спрощений фортифікаційний контур, який давав змогу мешканцям Львівського передмістя (протягом обмеженого часу) протидіяти малочисельним і не надто добре озброєним загонам. Реального функційного захисту від дії артилерії (будь-яких видів і калібрів) передміські укріплення не забезпечували. До нашого часу укріплення Львівського передмістя не збереглись.

Четвертий етап (1670-1696 рр.) охоплює оновлення укріплень Жовкви за часів Яна III Собєського. У 1670 році Жовква перейшла у спадок Яну Собєському, який, ставши польським королем у 1674 році, розпочав роботи з посилення міських укріплень та перебудови жовківського замку, перетворивши його з неприступної твердині на пишну королівську резиденцію [4, с. 19].

За Я. Собєського, під керівництвом будівничих Петра Бебера та Августина Лоцці, у замку здійснено низку змін та добудов [5, с. 567]. Шатрові дахи башт, які були покриті дахівкою, замінено на банеподібні, покриті позолоченою мідною бляхою. У замку збільшено габарити більшости віконних пройм, внаслідок чого встановлено нові білокам'яні різьблені обрамлення. У південно-західному корпусі змінено форму щипців, а над боковими корпусами добудовано по ярусу. З південного заходу від замку закладено регулярний парк, входами в який служили одноповерхові відкриті підсіння, прибудовані до замку.

Парк, замкнутий із трьох сторін високими шпалерами, було закладено на двох терасах. На верхній терасі влаштовано чотири клумби, у кожній з яких викладено квітами герб Яніна. Між ними, по центру, було споруджено мармуровий фонтан восьмигранної форми. Між терасами існувала поперечна алея, яка замикалась двома альтанками. На нижній терасі, відділеній від верхньої кам'яною балюстрадою, було закладено два великих квіткових партери. Поза парком (по його осі) над ставом, у напрямку до звіринця, було влаштовано поміст на дерев'яних палях, на якому (посередині ставу) було споруджено два павільйони лазень з фонтаном між ними.

Loading...

 
 

Цікаве