WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Етнографо-статистичні дослідження Павла Чубинського з позицій суспільної географії - Реферат

Етнографо-статистичні дослідження Павла Чубинського з позицій суспільної географії - Реферат

Достеменно відбиваючи та аналізуючи вплив природно-географічних чинників на формування українського етносу, П. Чубинський приходить до висновку про існування "цілісної природної системи північного басейну Чорного та Азовського морів з помірним кліматом, переважаючими родючими ґрунтами, що сприяють землеробству" (с. 468), як певної географічної визначеності, що стала важливим підґрунтям для виокремлення України (за висловом Степана Рудницького) як геополітичної реальності, з чіткими природними, етнічними, культурними та економічними кордонами. Це послужило і має служити надалі основою для досліджень України та українства в історичному, географічному, економічному та інших аспектах, наукового обґрунтування побудови фундаменту національної держави.

Дослідження територіально-етнічних та суспільно-господарських відмінностей українців має велику науково-методичну та практичну цінність з огляду на сучасні проблеми суспільно-географічного та економічного районування України, вироблення виваженої регіональної політики в державі. Процес районування, зокрема суспільно-географічного, є надто складним, він пов'язаний з аналізом численних чинників, визначенням принципів, розробкою критеріїв та найважливіших показників структуризації суспільної діяльності людей.

Щоб забезпечити об'єктивність, всебічний підхід, комплексність та практичну спрямованість виділених районів, крім численних природних та соціально-економічних чинників, важливо враховувати спадкоємність розвитку етносу, відмінності в характері освоєння різних територій, менталітеті їх мешканців. Аналізуючи сучасний рівень географічного поділу праці, розвиток та розміщення матеріального виробництва і розселення як основу районування, слід брати до уваги наявність певних специфічних рис даних процесів, що склалися здавна в різних регіонах України. Ці відмінності зумовлені як природно-географічними чинниками, так і суспільно-історичними обставинами, які впродовж тривалого періоду впливали на господарський розвиток та функціональну значимість тих чи інших територій.

У зв'язку з цим можуть бути використані методичні підходи та конкретні розробки Павла Чубинського щодо типізації українського населення за етнічними особливостями, рівнем суспільно-господарського розвитку різних українських земель. Виявлені ним принципи типізації населення, закономірності розміщення основних типів, їх докладна характеристика та окреслені межі проживання є не тільки важливими чинниками районоутворення, але й суттєвим науковим інструментарієм при виділенні мережі сучасних суспільно-географічних районів.

Ідея Павла Чубинського про детермінованість відмінностей етнічних рис українського населення, способів його господарювання, рівнів матеріальної та духовної культури природними умовами, топографічними особливостями різних місцевостей, характером пристосування до середовища є вагомим підґрунтям дальшого розвитку одного з важливих напрямів суспільно-географічних досліджень — еколого-географічного.

При виявленні закономірностей формування екологічної ситуації, аналізі її сучасного стану в тих чи інших регіонах України, розробці напрямів раціонального природокористування, особливо у сфері сільськогосподарського виробництва, охорони навколишнього середовища, має бути використаний багатий традиційний досвід українців щодо взаємин людини з природою, високої культури землеробства, освоєння природних багатств, уміння зберегти своєрідність ландшафтів.

Для кожної етнічної території України, зокрема Волині, Слобідської України, Галичини, Поділля, Буковини, Запоріжжя тощо, були притаманні специфічне, найбільш доцільне використання природно-географічних даних у розселенні та господарській діяльності людей, розвитку та розміщенні об'єктів виробництва, громадських та культурних споруд, високий рівень пристосування до навколишнього середовища. Гармонія стосунків людини з природою, постійна екологізація виробництва, умов життя та поведінки людей забезпечували гомеостаз освоєних земель, збереження їх неповторності, своєрідну господарсько-функціональну роль по відношенню до інших регіонів.

Зібрані та описані Чубинським матеріали, що характеризують виняткову спостережливість українців щодо небесних світил, атмосферних явищ, глибокі знання рослинного і тваринного світу, звичаї та обряди, народний світогляд, де тісно пов'язуються з природою побут, суспільно-родинне життя, господарська діяльність людей, є неоціненним науковим доробком, в якому синтезуються вироблені віками способи та форми природокористування, чисельні пристосувальні механізми та господарські заходи, що забезпечували стабільність і підтримку якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів, — підвищення родючості ґрунтів, відновлення рибних запасів, продуктивності лісів тощо. Усе це може бути використане при вирішенні сучасних еколого-географічних проблем, виробленні напрямів охорони середовища проживання людей, збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання.

Розроблена Павлом Чубинським типізація українського населення та характеристика основних його типів становить велику наукову цінність в контексті розвитку важливого складника суспільної географії — медичної географії. Це особливо виразно простежується на прикладі аналізу поліського типу українців. Автор наголошує, що через несприятливі природні умови, зокрема надмірне зволоження, високу лісистість та велику заболоченість поліських ландшафтів, мешканці цього краю низькорослі, худорляві, переважно блондини, порівняно з іншими типами українців — хворобливі. Не абсолютизуючи наведені риси поліщуків, не переносячи їх характерні ознаки, виділені дослідником, на мешканців інших заліснених територій, варто зазначити, що автор загалом об'єктивно оцінив вплив природного середовища та географічного положення місцевості на формування особистості людини, її фізіологію та стан здоров'я. Зібраний ним багатий аналітичний матеріал може бути використаний у наш час для виявлення факторів, що впливають на санітарно-епідемічний стан у різних регіонах України та здоров'я населення, і, навпаки, визначення характерних рис природного та соціально-економічного середовища, що зумовлюють їх медичне використання.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що етнографо-статистичні дослідження української території, проведені Павлом Чубинським або за його безпосередньою участю, свідчать, що його заслуги в розвитку суспільної географії, географічному українознавстві незаперечні. Цілеспрямований, багатогранний доскіпливий дослідник, енциклопедист у сфері етнографії українського народу, він зумів з наукових позицій залучити географічні аспекти у вивченні населення та господарського розвитку українських територій. Він довів, що український етнос, незважаючи на його певні територіальні відмінності, сформувався у межах єдиної національної території, обґрунтувавши таким чином етнографо-географічні позиції української державності.

Література:

1. Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — К.: Наукова думка. — 1994.

2. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища школа, 1996.

3. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова думка, 1993.

4. Труды этнографо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским русским географическом обществом. Юго-Западный отдел // Материалы и исследования, собранные действительным членом П. П. Чубинским, в 7 томах. — Т. 1. — СПб. — 1872; Т. 7, вып. 2. — СПб., 1877.

5. Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української географії. — Львів–Мюнхен, Львівський державний університет ім. І.Франка, 1993.

Loading...

 
 

Цікаве