WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Дослідник Волині і Галичини Готфрид Оссовський - Реферат

Дослідник Волині і Галичини Готфрид Оссовський - Реферат

Дослідник Волині і Галичини Готфрид Оссовський

Сьогодні ім'я визначного організатора краєзнавчого руху на Волині, археолога, геолога і палеонтолога, який працював у другій половині XIX ст. – Готфрида Оссовського практично невідоме широкому загалові.

Перші науково-краєзнавчі розвідки, присвячені вченому, з'явилися лише в останні роки. Серед них стаття житомирського краєзнавця Р.Кондратюка, в якій автор торкається житомирсько-волинського періоду життя та діяльності дослідника в царині вивчення геології краю [1]. Творчому доробку Г.Оссовського, як археолога, присвячено розвідки М.Сохацького та Л.Крушельницької і М. Бандрівського [2]. Про роль Г.Оссовського, як організатора краєзнавчого дослідження Волині, розповідається в монографії М.Ю.Костриці "Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті"[3].

Завдяки залученню польських архівних джерел та допомозі колег-краєзнавців з Томська вдалося докладніше простежити подвижницьке життя і творчий шлях Г. Оссовського – непересічної постаті польської та української науки.

Готфрид Йосипович Оссовський народився 8 (20) листопада 1833 року в с. Козарівка Канівського повіту на Київщині (тепер – Канівського району Черкаської області). Невдовзі батьки переїхали до Житомира, де придбали помешкання на розі Подільської вулиці та Басейного провулку [4]. У 1853 році юнак отримав атестат про середню освіту у 1-ій Житомирській гімназії і цього ж року став студентом Київського університету св. Володимира. Але навчання завершити не вдалося. У 1855 р. Г.Оссовського, як військовозобов'язаного, було мобілізовано до армії і відправлено на російсько-турецьку війну. У 1855-56 роках брав участь в обороні Севастополя. Лише у 1862 році Г.Оссовському вдалося у чині підпоручика вийти у відставку і влаштуватися службовцем у Волинський губернський статистичний комітет.

Розпочинається житомирський, надзвичайно плідний період науково-краєзнавчої діяльності Г.Оссовського, під час якого відбувається становлення його як геолога та краєзнавця. Свою службу у Волинському губернському статистичному комітеті він зумів максимально поєднати з особистими краєзнавчими інтересами. Спільно з Іваном Біликом, О.Б.Братчиковим, П.А.Косачем, Л.В.Крушинським та іншими однодумцями, Г.Й.Оссовський організував краєзнавчий осередок при Волинському губернському статистичному комітеті. Саме завдяки цілеспрямованій діяльності Г. Оссовського і його колег у 70-х роках XIX ст. на Волині було організаційно закладено підвалини наукового вивчення краю.

Науково-краєзнавча діяльність Г.Оссовського охоплювала широке коло інтересів. Про це свідчить перелік його публікацій у місцевій пресі [5]. Найширше вони були представлені на шпальтах "Волынских губернских ведомостей", які в цей час редагував відомий краєзнавець Волині, активний член гуртка при Волинському губернському статистичному комітеті О.Б.Братчиков.

Підсумком багатогранної діяльності Г.Оссовського на ниві дослідження Волині став вихід у 1867 році його монографії "Геолого-геогностический очерк Волынской губернии" [6]. У цій праці дослідник вперше, ґрунтовно опрацювавши матеріали попередників, сучасників і свої власні, зробив комплексний опис геологічної будови краю, проаналізував стан справ з розвіданими корисними копалинами, дав практичні поради щодо використання кам'яно-будівельних матеріалів, бурого залізняку, напівкоштовного каміння, каоліну. У підсумковій частині праці він закликав вчених до подальших досліджень краю, накресливши основні їх напрямки. Цього ж року він опублікував першу складену ним геологічну карту Волинської губернії, яку у 1880 році було перевидано польською і французькою мовами у Парижі.

У 1869 році в Житомирі побачила світ праця Г.Оссовського "Из путевых заметок по Волынской губернии" [7]. Про неї згодом схвально відгукнувся видатний історик та археолог В.Б.Антонович у своїй класичній праці "Археологическая карта Волынской губернии", відмітивши, що автор "Путевых заметок" наводить цікаві відомості з геології, етнографії, економіки та археології краю.

Готфриду Оссовському належить заслуга у створенні цінної колекції мінералів і гірських порід Волині, зробленої на замовлення Губернського статистичного комітету. На базі цієї колекції планувалося відкрити власний мінералогічний музей. Але у зв'язку з тим, що для музею не знайшлося окремого приміщення, за ініціативою голови розпорядчого комітету Російської публічної бібліотеки в Житомирі генерал-майора В.Максимовича геологічне зібрання Г.Оссовського об'єднали з геологічною колекцією М.І.Черткова і розмістили в бібліотеці [8]. У 1877 році В.М.Максимович разом з місцевими природознавцями А.С.Стасенком і К.А.Ромазановичем провели систематизацію, наукову атрибутацію і каталогізацію наявних експонатів. З цього часу, за словами Івана Білика (І.Я.Рудченка), "бездушне каміння і ґрунти Волині, поєднані разом у геологічній шафі, набувають назви музею".

Під час чисельних польових геологічних досліджень Г.Оссовського надзвичайно зацікавили археологічні пам'ятки, які він ретельно наносив на геологічну карту. Це захоплення невдовзі переросло в наукові інтереси. У 1871 році Г.Оссовський на з'їзді природознавців у Києві оприлюднив доповідь "О каменном веке в уездах Овруцком и Дубенском".

Ще через три роки на ІІІ-му Археологічному з'їзді в Києві він виступив з доповідями про вік матеріалів, з яких споруджено найдавніші пам'ятки Києва та про результати досліджень курганів в селі Залужжя Острозького повіту. Саме участь у цьому з'їзді виявилася визначальною у подальшій долі Г.Оссовського. Тут він познайомився з польським вченим-археологом З. Дзяловським, який запросив дослідника на роботу до Наукового товариства в м.Торунь, що на півночі Польщі. Врешті цю цікаву пропозицію було прийнято.

Відтак, з 1874 року розпочинається т. зв. польсько-галицький період життя і діяльності Г.Й.Оссовського як археолога, який тривав майже два десятиріччя. Протягом перших чотирьох років дослідник досконально вивчав археологічні пам'ятки краю, організувавши за результатами цих досліджень у Торуні музей, а узагальнені матеріали оприлюднив у ряді публікацій [9]. У 1878 році Академія Наук у Кракові обрала Г.Оссовського дійсним членом Антропологічної комісії, а ще через рік, як досвідченого фахівця в галузі археології і геології, його запрошують до Кракова з пропозицією зайнятися систематичним вивченням печер Галичини.

Розпочавши з околиць Кракова (тут Г.Оссовський виявив залишки матеріальної культури доби палеоліту і неоліту), дослідник поступово розширює територію досліджень, охопивши район Татр та Східної Галичини [10]. Він розробляє власну методику археологічних досліджень печерних порожнин, вводить у науковий обіг нову термінологію.

Через недостатнє фінансування, дослідження Г.Оссовського здійснювалися переважно за власні кошти. А ще треба було відшукувати час на опрацювання матеріалів проведених розкопок, роботу в архівах, брати участь у наукових форумах. Про результати обстеження більш ніж 80-ти печер Г.Оссовський з великим успіхом доповідав на IV-му Археологічному з'їзді в Одесі (1884 р.) та на з'їзді археологів у Львові (1885 p.). Він першим серед вчених зробив спробу хронологічного поділу печерних стоянок.

Його ім.'я стало авторитетним у науковому світі. Тому не випадково, що саме Г.Оссовському, за рекомендацією Краківської Академії наук, було доручено проводити відповідальні розкопки у Звенигородському та Уманському повітах на Київщині. Вибір кандидатури виявився вдалим не тільки з огляду компетентності дослідника, але і тому, що він сам походив з Київщини і добре знав місцеві звичаї і порядки. Розкопки 1887 року відомого кургану в Ружанівці під Звенигородкою, якому загрожувало пограбування зайдами, відбулися з великим успіхом. Про їх результати вчений розповів у монографії "Wielki Kurhan Ruzanowski", що побачила світ у 1888 році у Кракові.

Loading...

 
 

Цікаве