WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Географо-краєзнавчі аспекти історичного дослідження Галичини - Реферат

Географо-краєзнавчі аспекти історичного дослідження Галичини - Реферат

Географо-краєзнавчі аспекти історичного дослідження Галичини

Актуальність постановки питання географо-краєзнавчих особливостей дослідження історичного розвитку Галичини полягає передусім у тому, що даний напрям до цього часу найбільше декларувався істориками. Звичайно, ми не претендуємо на суто специфічне історичне розкриття поступу території Галичини (хай це залишиться все-таки за ними), однак дане питання повинно мати і географічний бік, що виявляється у своїх географо-краєзнавчих наголосах. Саме останні є нагальними у випадку висвітлення таких складних як географічних, так і історичних процесів, якими є заселення і розселення території. Їхній розгляд провадився в межах натепер існуючих адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів), що не розкривало повноти територіального їхнього охоплення, адже ці межі були і залишаються штучними.

Нами бачиться концептуальна зміна хорологічної основи дослідження і перехід до таких таксономічних одиниць, як історико-географічний край [2, 3, 4, 5, 6, 7].

Надалі доцільно зупинитися на часових рамках провадження географо-краєзнавчих досліджень Галичини. Питання хронологічної детермінізації постає не абстрактно, а залежить від завдань, які мають місце у кожній конкретній роботі і, таким чином, несе, окрім свого часового, ще й інші навантаження, скажімо, етнічне, коли вирішується специфіка походження етносу, демографічне, коли з'ясовуються особливості населення регіону, психологічне, коли досліджується етнорегіональна психологія населення тощо. Звідси виступає одна із найголовніших рис географо-краєзнавчих досліджень — взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємообумовленість часу і явища, часу і предмета, що досліджуються. Дана залежність проступає на рівні функціональної, тобто між ними утворюється двобічно спрямована ланка нерозривного зв'язку, рівновага якої є передумовою успішності виконання поставленого краєзнавчого завдання (під рівновагою розуміється розмірність часових меж і величини та ваги явищ чи предметів, що піддаються аналізові, іншими словами — це критеріальний показник, що має тільки свій якісний вияв, який опосередковано відбиває кількісні характеристики об'єктів, явищ і предметів). Отже, кожне краєзнавче явище (чи то соціально-політичні процеси, чи то історичні, чи то процеси розселення) має свій оптимальний (реально допустимий) час розгляду, не вийшовши за межі якого явище залишиться або не розкритим (якщо залучений час розгляду не описує всього процесу), або вийшовши, явище стане перевантаженим зайвими деталями, що нівелюватимуть провідні чинники (якщо час розгляду є надмірним і охоплює позафункціональний час розвитку явища).

Нами пропонується брати до уваги не весь період заселення території Галичини, що тривав, починаючи від раннього палеоліту (600 тис. р. тому), а найостанніший часовий відтинок антропогену — голоцен, який на тлі початку попереднього періоду є дуже малим, а на тлі геологічного розвитку Землі — нищівно малим. Цей період становить досить помітний інтерес не лише для географів, але й для істориків, біологів, особливо тим, що на території Європи впродовж цього часу (11 000–10 000 років тому) відбулася перебудова палеоландшафтів, яка зумовила перехід пізньопалеолітичних культур у мезолітичні [1] — розпочався якісно новий етап у розвитку людського суспільства. Власне, у мезоліті складаються умови для переходу первісних палеолітичних племен у вищі за своєю організацією і структурою людські угруповання — племена (етнічні утворення) [8]. У цей час плем'я складається як етнос, якому притаманні самоназва, укладення шлюбів усередині племені, своєрідна мова. Правда, воно являло собою тільки діалектно-культурну спільність, а не соціально-економічну, однак із часом переходу людства до середньої кам'яної доби (мезоліт) закладаються основи різних галузей відтворювального господарства, які були покликані прискорити еволюційний процес трансформації племені. Тому можна стверджувати, що саме в час мезоліту була започаткована диференціація людства на такі структурні ланки, які повинні відігравати провідну і визначальну роль у сучасній світобудові.

Загалом, територія нашої держави розглядається як досить єдина особлива культурно-економічна зона голоцену [8]. Однак у її межах виділяються землі, які впродовж достатньо значного природно-історичного відтинку часу мали і продовжують мати свої унікальні особливості. Саме до таких можна віднести і Галичину. Нам бачиться важливим простежити складні процеси природно-історичного розвитку культур тільки на відтинку голоцену і з'ясувати чинники впливу на процеси заселення території Галичини.

Виокремивши, чисто умовно, із загально-природно-історичного світового процесу його прикінцеву частину — голоцен і розглянувши особливості перебігу останнього в межах Галичини, зазначимо, що в межах 11 000 –10 000 років тому хід подій, особливо тих, які стосуються процесів заселення, не відзначався поступовістю і неперервністю. Це найбільш характерно для етапу раннього голоцену, що відповідає в часових вимірах мезоліту і протонеоліту, бо на цей відтинок голоцену припадає найменша кількість археологічних пам'яток, що коли-небудь розкопувалися в Галичині, починаючи від доби раннього палеоліту. Це особливо вражає, бо досліджуваний регіон за природно-історичний відтинок часу, що передував мезолітові, тобто пізній палеоліт, був найзаселенішою територією України [8]. А коли взяти до уваги, що процеси заселення та освоєння будь-якої території є логічно наростаючими процесами (звичайно, тут є свої періоди максимального і мінімального заселенського руху, однак загальна тенденція до екстенсивного та інтенсивного освоєння території витримується), то необхідно зупинитися на наступних позиціях. Територія Галичини, за результатами археологічних розкопок, що датуються раннім голоценом, виступає найзаселенішою територією (як порівняно з періодом, що передував йому і наступає за ним, так і порівняно з іншими регіонами України за цей же (ранній) відтинок голоцену). Це простежується, очевидно, або через відсутність прямих матеріальних (археологічних) свідчень із цієї доби, або залишається припустити гіпотетичну незаселеність даного терену, що пов'язана із пульсаційним періодом спаду заселенської активності мезолітичних мешканців. Останнє видається досить проблематичним, бо на мезолітичний і протонеолітичний період малозаселеності ще накладається така ж характеристика для раннього неоліту (до 4500 рр. до н.е. — часу збільшення археологічних пам'яток на території Галичини), що разом би охопило період близько 3800 років. Для нас важливою тут є констатація масової появи на землях досліджуваного регіону культур із доби неоліту.

У світлі викладених особливостей розвитку Галичини за час раннього голоцену нами пропонується часові рамки дослідження (особливо процесів заселення і розселення) звузити і розпочати від неоліту. Додатковою аргументацією цьому слугують загальновизнані історичні аксіоми, що зводяться до трьох моментів. По-перше, з початком неоліту остаточно утверджуються різноманітні галузі відтворювального господарства, що спричиняють різке зростання економіко-суспільного виробництва, іншими словами відбувається т.зв. "неолітична революція". По-друге (що логічно випливає з першого), у неоліті відбувся демографічний вибух: населення земної кулі зросло впродовж того періоду з 5 до 80 млн. чоловік [8], що й підтверджується даними з регіону дослідження, бо із середини 5 тисячоліття до н.е. на землях Галичини відзначається досить помітне зростання її людності, яке виявляється у збільшенні археологічних пам'яток у порівнянні із попереднім (протонеолітом і мезолітом) періодом. Значна частина неолітичної людності переходить на осілий спосіб життя, водночас збільшується число і розмір поселень. По-третє, саме у часи середнього голоцену з'являється плем'я із рисами етносоціального організму, уже не чисто етнобіологічної популяції людей, що мало місце у часи раннього голоцену, а етносоціальним організмом, який, розвиваючись, створює передумови до утворення народності, народу, нації.

Loading...

 
 

Цікаве