WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Володимир Геринович – організатор географічної науки та освіти на Поділлі - Реферат

Володимир Геринович – організатор географічної науки та освіти на Поділлі - Реферат

Для ректора В.О.Ѓериновича пріоритетними були зміст та якість навчання студентів. Поза його увагою не залишалось жодного питання з діяльності закладу. Його хвилювали питання ремонту приміщень ІНО, електроосвітлення навчальних кабінетів, лабораторій, ритм навчального процесу та навантаження студентів навчальними дисциплінами. Він же ініціатор запровадження нових методів викладання.

Подільський губернський відділ народної освіти в середині 1925 року утворив секцію наукових працівників, до якої увійшло 49 дослідників, що займалися вивченням рідного краю. У Кам'янці-Подільському діяв краєзнавчий відділ секції, який мав на меті сприяти розгортанню краєзнавчого руху. Секції природи, економіки й культури цього відділу очолював В.О.Ѓеринович. З 29 травня до 3 червня 1925 року в Харкові відбулася перша Всеукраїнська краєзнавча конференція, у якій взяв участь В.О.Ѓеринович. У своїй доповіді він зупинився на основних напрямках досліджень на Кам'янеччині, наголосивши на потребі зміни завдань, методів і форм діяльності в різні періоди. У червні 1925 року В.О.Ѓериновича обирають головою Кам'янець-Подільського наукового краєзнавчого товариства при ВУАН. На основі власних досліджень опублікував праці: „Стоянки неолітичної людини біля с. Велика Мукша Китайгородського району на Кам'янеччині", „Нововідкриті трипільські стоянки на Кам'янеччині".

З 1 по 12 червня 1926 року у складі радянської делегації від Всесоюзної АН брав участь у роботі II Всеслов'янського конгресу географів і етнографів, який проходив у Польщі (Варшава, Краків, Вільно, Львів). Участь у конгресі дала поштовх новим його творчим задумам. За його безпосередньою участю при ІНО започатковано низку гуртків: політичний, сільськогосподарської кооперації, мистецький, польську секцію та юнацьку літературно-газетну секцію, в яких брали участь до півтори тисячі студентів.

У червні 1926 року В.О.Ѓеринович у службових справах побував у Києві, брав участь у всесоюзних з'їздах геологів (м. Харків та м. Москва). З 1 по 11 червня 1927 року був учасником Всеслов'янського конгресу геологів та етнографів, який проходив у Польщі. У вересні 1926 року бере участь у відзначенні 80-річного ювілею визначного історика, академіка, державного й громадського діяча М.С.Грушевського у Києві. У 1927 році публікує працю „ Кам'янеччина. ч.2. Населення і його економічна діяльність", в додатках якої подає статті „Вірмени у Кам'янці", „Євреї в Кам'янці", „До історії текстильної промисловості Дунаївців", „Важливі місцини Кам'янеччини".

У 1927 р. вчений публікує сюжет про попередника ІНО – державний український університет. На початку 1927 року за розпорядженням В.О.Ѓериновича бібліотека ІНО провела облік установ, з якими інститут обмінювався власними науковими виданнями в межах СРСР і за кордоном. сам ректор отримував наукові журнали з Німеччини (м. Берлін), Польщі, США. Він особисто керував екскурсійною роботою ІНО, що була складовою частиною навчального плану та мала краєзнавчий характер. За сприяння ректора значно пожвавилася робота в ботанічному саду, що використовувався як флористична, науково-навчальна установа при ІНО. Він же всіляко сприяв роботі науково-дослідної кафедри природи, культури і народного господарства, яка у 1928 році нараховувала 18 дійсних членів, наукових робітників та 24 аспіранти. Ректор В.О.Ѓеринович прагнув залучати українських вчених-науковців для роботи в Радянській Україні. У 1928 році навіть готував підгрунтя для їх запрошення урядом на відповідні кафедри ІНО.

У червні 1928 року В.О.Ѓеринович зініціював впорядкування архіву. Особливе місце в його діяльності займає питання підготовки наукових кадрів. В цьому ж році у Львівському літературно-науковому, мистецькому і громадському журналі „Нові шляхи" публікує матеріал „Культурне життя в Кам'янці на Поділлі". У статті „Кам'янець на Поділлі" визначив особливе географічне і політичне положення давнього міста, показав його архітектуру та історію від часу заснування до встановлення радянської влади. В цей же час краєзнавчий комітет надрукував дві роботи В.О.Ѓериновича для туристів, у яких помістив перелік і короткий опис історико-архітектурних пам'яток міста, інших населених пунктів, показав історію Кам'янця-Подільського. Значна увага приділяється опису пам'ятці фортифікаційного мистецтва – фортеці.

13 жовтня 1928 року В.О.Ѓеринович звільняється з посади ректора в зв'язку з переходом на роботу до Українського науково-дослідного інституту географії і картографії в Харкові, на посаду завідувача кафедрою антропогеографії. На жаль, через непорозуміння з керівником установи С.Рудницьким 25 лютого 1929 року звільняється з займаної посади. В березні цього року вчений повертається до Кам'янця-Подільського ІНО на посаду професора. 30 червня 1929 року за його сприяння у Кам'янці-Подільському відбулася чергова краєзнавча конференція, у якій взяли участь 118 делегатів від різних осередків району.

У травні 1930 року В.Геринович, за завданням Подільського окружного комітету, збирає колекцію зразків корисних копалин краю, з якою окружна партійна делегація поїхала на XVI з'їзд ВКП (б). Його включають до складу делегації Кам'янецької округи для поїздки на засідання Президії Всесоюзної Ради народного господарства України (ВРНГУ), де обговорювалося питання про природні багатства Кам'янеччини. 21 червня 1930 року В.О.Ѓеринович на засіданні ВРНГУ виступає з доповіддю про природні багатства Кам'янеччини. Влітку 1930 року публікує працю „Природні виробничі сили Кам'янеччини", в якій висвітлює корисні копалини, водні ресурси, клімат краю. За геолого-розвідувальну роботу і за написання праці „Кам'янеччина" його нагороджують грамотою ВРНГУРСР і грошовою премією. У лютому 1931 року зробив доповідь в економічному відділі ВРНГУ про результати геолого-розвідувальних робіт на території Кам'янецької округи. 24 грудня 1931 року у зв'язку зі скороченням кафедри та мізерною оплатою праці В.О.Ѓеринович пише заяву про звільнення за власним бажанням директору Кам'янець-Подільського інституту соціального виховання. Заяву задоволено 5 червня 1932р. у зв'язку з переходом на роботу до Московського геолого-розвідувального інституту. Переїжджає до Москви, де у військово-інженерній академії навчався син Олександр. Працює професором, завідувачем кафедрою гірничої економіки у Московському геолого-розвідувальному інституті ім. С.Орджонікідзе, що підпорядковувався Наркомпрому СРСР.

12 грудня 1932 року В.О.Ѓериновича арештовують, під тиском слідчих він визнав себе винним у нескоєних злочинах. Звинуватили його за галицьке походження, працю у „Петлюрівському університеті", фактично звинуватили людину тільки за те, що на світ народився. У листопаді 1933 року трійка при колегії ДПУ УРСР ухвалила вирок терміном на 10 років перебування у виправно-трудовому таборі. Його боротьба за відновлення свого доброго імені бажаних наслідків не дала. У 1933-1934 роки – заслання в Карелії (Кузомень, Повенець та ін.). Працює робітником геологічного управління Біломор-Балтійського каналу ім. Сталіна, керівником геолого-розвідувальних партій НКВС. За бездоганну працю управління в 1936 році нагородило його знаком „Біломор-Балтійський канал". У концтаборах перебував до 1946 року. Після терміну покарання оселився у м. Грязовець Вологодської області, де викладав у місцевому сільськогосподарському технікумі.

В 1945-1946 роках В.геринович працював у педагогічному інституті ім. В.Молотова у Вологді. У 1946 році переїжджає до Львова, де працює професором, а в 1947-1948 роках – завідувачем кафедри економічної географії Львівського інституту радянської кооперативної торгівлі. Нагороджений медаллю „За доблестный труд во время великой Отечественной Войны (1941 - 1945 гг.)".

Звільнили після війни хворого, морально приниженого й ображеного. З цим душевним тягарем несправедливості прийшлось В.О.Ѓериновичу ще декілька років жити і працюватиз неспокійною душею і хворим серцем. Психодогічний гніт несправедливості до останнього подиху гнітив вченого. Тим більше, що в 1948 році судимість з нього так і не вдалось зняти. Невинність його було визнано аж у 1989 році після його 40-річного відходу в небуття. Дискримінація, вигадки про конрреволюційну діяльність, упереджене підле ув'язнення не пройшли безслідно для здоров'я людини, яка перед ніким нічим не завинила.

2 серпня 1942 року лікарська трудова експертна комісія визнала його інвалідом другої групи, а 16 липня 1949 року на 66-му році життя передчасно перестало битися серце освітянина-науковця, який стояв біля витоків освіти української нації. Не стало ще однієї постаті – патріота України, яка б ще могла багато користі державі принести.

Похований В.О.Ѓеринович на Янівському цвинтарі у Львові.

В.О.Ѓеринович залишив гарний науковий спадок для Поділля, до нього і нині тягнеться молоде покоління дослідників і послідовників, кому не байдужа подільська земля. Серед них: „Кам'янеччина: Природа", 1926; „Населення, його економічна діяльність", 1927; „Нововідкриті трипільські стоянки на Кам'янеччині", 1926; „Природничі виробничі сили Кам'янеччини", 1927; „Товтри Західного Поділля", 1930 та ін.

В.О.Ѓеринович залишив також помітний слід у становленні та дослідженні національної освіти в Україні, був оберогом вогнища вищої освіти, якому добре прислужився справою формування молодої української інтелігенції на Поділлі.

Loading...

 
 

Цікаве