WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Володимир Геринович – організатор географічної науки та освіти на Поділлі - Реферат

Володимир Геринович – організатор географічної науки та освіти на Поділлі - Реферат

В.О.Ѓеринович постійно за роботою, за яку вболівав, сумлінно до неї відносився, а тому і дбав про якість знань майбутніх фахівців. Його педагогічна діяльність мала схвальні відгуки. Вислів студента (1957р), який після поразки української революції опинився в Болгарії, є цьому підтвердженням: ''Ѓеринович-галичанин, молодий жвавий чоловік з захопленням викладав фізичну географію''.

В.О.Ѓеринович був прийнятий викладацькою корпорацією і студентами як відповідальна людина, невтомний знаючий працівник, відданий справі національного відродження України.

Восени 1919 року в університеті започатковано Наукове товариство викладачів. В.О.Ѓеринович і тут не забарився вступити до секції точних наук. З роботою громадських організацій він добре обізнаний ще зі Львова, коли був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ).28 березня 1920 року він запропонував членам товариства доповідь "Причини природи карстових явищ". Власне бачення щодо природних явищ східної частини Європи він виклав у науковій статті "Причини до проблем Сходу Європи" в „Записках Кам'янець-Подільського Державного університету" (Т.2.)

До того ж, що В.О.Ѓеринович був ввічливим, він ще був і співчутливим не на словах, а насправді. У січні 1920 року він пожертвував 100 карбованців товариству Червоного Хреста для лікування хворих і поранених козаків армії УНР.

Політичні чистки 20-х років ХХ ст., на щастя, В.О.Ѓериновича обійшли. Навпаки, його імідж навіть стрімко піднявся.

У лютому 1921 року Кам'янець-Подільський державний університет реорганізовано в Інститут народної освіти (ІНО). З 5 по 20 квітня 1922 року В.О.Ѓеринович бере активну участь в організації і проведенні новоствореним інститутом (ІНО) тижня профосвіти. Він читає серію доповідей про професійну освіту.

На запит канцелярії інституту (кінець 1922) він повідомляв про передачу до Державного видавництва України (м. Харків) в машинописній формі своїх праць – „Мала географія України", „Оповідання з антропології", "Всесвітня географія", „Центр України". До того ж низку його праць друкувало видавництво Кам'янець-Подільського „Причини до гідрографії України", „Нижча географія" (три частини), "Географія Сходу Європи"( три частини), "Географія України" (дві частини). У секції точних наук наукового товариства прочитав доповіді „Клімат Кам'янечини", „Корисні копалини України". Брав участь в екскурсіях до сіл Панівці і Цибулівка, де читав лекції з географії Поділля. Був членом експедиції Кам'янецького комітету охорони пам'яток старовини мистецтва і природи до сіл Боришківці і Колубаївці, де читав лекції "Товтри і їх походження". Разом з викладачами прочитав лекцію у студентському клубі "Правітчизна людського роду". Низку лекцій з проблем географії, економічної географії, антропології читав у клубах, сільбудах, на педкурсах.

З 1922 року – В. Ѓеринович – доктор географічних наук, професор, а з 1925 року – член Кам'янець-Подільського відділу Географічного товариства при УАН. Виконував обов'язки декана факультету соціального виховання, а згодом став і деканом.

Постановою Президії головпрофосвіти УСРР В.О.Ѓериновича призначено ректором ІНО (23 жовтня 1923 р). На цей час у нього за спиною 16 років педагогічно-наукової діяльності. На цій відповідальній посаді він ще активніше займався як педагогічною, так і науковою роботою. Отримавши від радянської влади вотум довіри очолити заклад, В.О.Ѓеринович виважено, зі знанням справи організовує діяльність колективу.

На посаді керівника закладу розкрився його хист не тільки як педагога, вченого, але й як людини різнобічно обдарованої, чесної, порядної, справедливої, турботливої про колег-викладачів, студентів, обслуговуючого персоналу. Одночасно він був вимогливим не тільки до оточення , а передусім до себе як керівника закладу. Він не залишався байдужим до кожної ланки своєї роботи і діяльності. Коло його інтересів було надзвичайно багатогранним і всестороннім, але найперше – це дисципліна, здоровий спосіб життя та сумлінне ставлення до навчання і прав студентів у закладі. Ці чинники для ректора складали домінанту його діяльності.

На керівній посаді В.О.Ѓеринович працював, не покладаючи рук, багато і понаднормово. Він уміло поєднував адміністративну роботу з науково-викладацькою та громадською.

У 1921 році публікує праці "Схід Європи, „Популярну географію України", „Задачи и методы современной географии", „Рассказы по антроологии". Друкується у місцевій пресі, у віденських та галицьких журналах. Працював на замовлення видань галицького ревкому („Червоная Галиция", Червона Правда", "Червоний шлях"). В ІНО викладав широку гаму наук географічного циклу: географію фізичну та економічну, антропогеографію, картографію, краєзнавство.

Для посилення науково-дослідної підготовки викладачів і студентів В.О.Ѓеринович провів „Семінар вищого типу", виступив з доповіддю „Про проблеми знань" (3 лютого 1924). Так семінари стали поштовхом активного залучення до наукової роботи викладачів і студенства. 27 лютого 1924 р. В.О, Ѓеринович виступив з доповіддю для персоналу ІНО щодо поширення наукової організації праці на всі установи та підприємства м. Кам'янця-Подільського.

Основу інституту, що очолював В.О.Ѓеринович, складали три відділи: природно-географічний, соціально-історичний та математичний.

Завдяки організаційній обдарованості В.О.Ѓериновича інститут в 1924 році мав у своєму розпорядженні два триповерхові корпуси, майстерні та приміщення під бібліотеку. У березні 1924 року за його ініціативою в ІНО відзначилася Шевченківські дні. А вже через рік(березень 1925 р.) вчений виступає на черговому засіданні науково-дослідної кафедри при інституті з доповіддю "Завдання і роботи краєзнавства", у якій представив відомі наукові твори з краєзнавста, а також визначив основні завдання краєзнавчої роботи. До них входило насамперед вивчення природних багатств та використання їх місцевим населенням, його матеріальний побут та природа, що впливають на формування світогляду.

2 квітня 1924 року він очолив науково-дослідну експозицію з дослідження явищ вулканічного характеру в с.Бакота колишнього Старо-Ушицького району (нині це Кам'янець-Подільський район, а Бакота і Стара Ушиця стали жертвою безумної діяльності людини - розкисають під водами Дністровського водосховища).

В.О.Ѓеринович вільно володів українською, російською, німецькою мовами, що сприяло встановленню його наукових зв'язків з науковими та освітніми установами Європи. 5 червня 1924 року він отримав запрошення взяти участь у роботі 3-х міжвузівських курсів у м. Відні (Австрія).

На посаді ректора В.О.Ѓеринович робив все можливе для перейняття кращого науково-педагогічного досвіду як в Україні, так і за її межами. 4 червня 1924 року В.О.Ѓериновича делегували на з'їзд слов'янських географів, що відбувався у Чехословаччині (м. Прага). А вже 9 червня 1924 року – учасник III Всеукраїнської педагогічної конференції (м. Харків), присвяченої методологічним питанням. На посаді ректора В.О.Ѓеринович не переставав піклуватися про зміцнення матеріально-технічної бази ІНО. Були відкриті ряд майстерень, під бібліотеку відведено цілий поверх. Її фонди на той час складали 50 тис. томів, в тому числі 12 тис. книжок українською мовою. На початку 1927-1928 навчального року їх вже стало 30 тисяч, а з часом збільшилось ще на 10 тис. 155 томів. Збільшилась кількість і зарубіжної літератури. Характерно, що з кожним роком кількість книг постійно зростала. Вже на 1925-1926 навчальний рік бібліотечні фонди нараховували 120 тис. томів.

Не випадково столична інспекція Укрголовпросвіти з м. Харкова вже 2 липня 1924р. ухвалила постанову „Визнати роботу Кам'янець-Подільського ІНО за останній рік цілком задовільною. Особливо відзначити роботу ректора тов. Ѓериновича".

Захист прав студентів та врахування їх інтересів у ректора В.О.Ѓериновича складали домінанту його життя і праці. Він чудово розумів і наголошував, що молодь – це одна з найважливіших цінностей майбуття держави. Підтвердження цьому – звільнення студентів від сплати за навчання в умовах економічних негараздів.

Для В.О.Ѓериновича властивим було ділитися досвідом роботи свого закладу і не цуратися запозичувати, узагальнювати досвід роботи інших ІНО. Уже в кінці серпня – на початку вересня 1924 року він – учасник конференцій у м. Вінниці, м. Проскурові, м. Житомирі, м. Чернігові, м. Ніжині, м. Донецьку, м. Полтаві. І скрізь знайомився з адміністративною, науковою та педагогічною діяльністю. У серпні 1925 року на запрошення інспектора профосвіти Могильовської округи побував у м. Могилеві, де читав лекції на курсах з перепідготовки вчителів.

Незважаючи на велику зайнятість, В.О.Ѓеринович не полишав наукової роботи. Продовжував працювати над монографією „Географія СРСР", читає лекції „Походження світу", „Дніпровська електростанція", „Краєзнавство і його значення в радянському будівництві", „Методи дослідницької роботи".

Ректор В.О.Ѓеринович був противником сумісництва і робив все можливе, аби покінчити з бацилою цієї халтури. Це ще один довід, своєрідний тест вболівання за якість підготовки фахівців.

В 1925-1926 навчальному році під головуванням В.О.Ѓериновича відбулося 32 засідання правління інституту, розглянуто 358 питань, з яких: 69 адміністративних, 144 господарчих, 24 організаційних, 17 методичних, 69 студентських, 35 педагогічних.

Loading...

 
 

Цікаве