WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Бальтазар Гакет як географ України - Реферат

Бальтазар Гакет як географ України - Реферат

Рис.1. Карпати. [Джерело: 13, т.3, с.1.].

Основоположник української національної географії Степан Рудницький писав у 1905 р.: "Жерела ріки Дністра клали давніші географи мабуть за Викентиєм Полем в Дністрику Дубовім. Цей погляд удержувавсь довгі літа (...), хоч Беноні вже в 1879 р. доказав, що властиво жерела Дністра належить шукати кола села Вовчого" [10, с.2]. Польський митець та географ В.Поль (1807-1872) свою головну географічну працю "Rzut oka na polnocne stoki Karpat" видав в 1851 р. Б.Гакет же писав про Дністрик Дубовий як місце витоку Дністра в третьому томі опису подорожей по Північних Карпатах в 1794 р. [13, т.3]. Таким чином пріоритет тут не за В.Полем, а за Гакетом.

У цьому ж третьому томі опису подорожей по Північних Карпатах Б.Гакет вживає термін "Ukraine". Він говорить: "...після поділу Польщі (2-го у 1793 р. – І.Р.) Росія дістала від неї такі провінції як Поділля, Україну і т.д..." [13, т.3, с.242]. Можна припустити, що під Україною тут Гакет розуміє Київщину (Наддніпрянщину). Адже з українських земель саме Київщина (крім Києва) та Поділля перейшли від Польщі до Росії внаслідок 2-го поділу Польщі у 1793 р. Це вживання вченим терміну "Україна" у 1794 р. для конкретної території є дуже важливим при розгляді процесу його виникнення і поширення, зокрема у XVIII- XIX ст.

В кожному томі опису подорожей по Північних Карпатах поміщені оригінальні карти. У першому, це карта Галичини і сусідніх територій. В другому – карта Південних Карпат і навколишніх територій. У третьому поміщено дві карти. Перша зображує всю Карпатську дугу (вище вона більш-менш детально охарактеризована), друга має назву: "Поклади залізних руд у Смільні". Четвертий том нараховує три карти: "Татри", "Корисні копалини Татр", "Південні Татри". Питання авторства карт, тобто чи виконані вони Б.Гакетом, чи іншим автором чи авторами, залишається поки що недослідженим.

Рис.2. Озеро "Чурєп". [Джерело: 13, т.3, с.III.].

В цілому "Hacquet's neueste phisikalisch-politische Reisen..." є надзвичайно цінним географічним твором. Твір Гакета, зважаючи на його велике значення для української національної культури, повинен бути обов'язково перекладений українською мовою і виданий. Найкраще, звичайно, було б підготувати академічне видання з науковим апаратом, на зразок "Опису України..." Г.Л. де Боплана 1990 р. Проте, для початку, можна видати і популярно-наукові переклади всіх чотирьох, або хоч би одного третього тому. Наші західні і східні сусіди – поляки і росіяни – добре це розуміють. Росіяни, наприклад, одного Страбона – засновника географічного країнознавства, видавали кілька разів, останній раз 1994 р. Ми ж – ні разу! Нещодавно (1993 р.) правда, вперше видано українською повний текст "Історії" Геродота. Проте, знову ж, російською вперше це зроблено більше ста років тому. Б.Гакет особливо любив Карпати. Недаремно в листі до фон Молля за 1787 р (рік переїзду до Львова) він писав: "Але тому, що я знову зібрався з силами, до серця мені найближче лежать Карпати" [3, с.93].

Географічну характеристику Правобережної України та Криму подає Гакет у своєму творі: "Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797, ...", що вийшов у Ляйпцігу в 1798 р. [14]. Це було всього через два роки після поділу Польщі (1795 р.) та 14 - після приєднання Криму до Російської імперії (1783 р.). Маршрут подорожі вченого пролягав із Львова на Гусятин, де він, перетнувши Збруч, вступив у межі Російської імперії, і далі через Кам'янець-Подільський – Могилів – Дубосари – Овідіополь – Одесу – Очаків – Херсон – Перекоп у Крим. В Криму Гакет спочатку зупинився в Сімферополі, який нещодавно перед тим став центром півострова. З Сімферополя вчений робив подорожі до Бахчисараю, Севастополя, Євпаторії, Феодосії, Судака та ін. У Сімферополі Б.Гакет зустрівся з російським географом-природодослідником П.-С.Палласом, який тоді перебував там. Перу Палласа належить, серед інших, праця: "Короткий фізичний і топографічний опис Таврійської області", що вийшла два роки перед тим у (1795 р.). Зворотній маршрут подорожі пролягав із Сімферополя через Перекоп, знову Херсон, і далі на Миколаїв – Торговицю – Умань – Тульчин – Радивилів, після якого, повторно перетнувши російсько-австрійський кордон, Гакет повернувся в Галичину і до Львова (рис.3).

Рис.3. Подорож Б.Гакета на Правобережну Україну і в Крим в 1797 році

Кримом, без сумніву, цікавились в тодішній Європі і, зокрема, у Німеччині. В 1784 р., наприклад, у тому ж Ляйпцігу та в "Землеописі" А.-Ф.Бюшинга вийшла праця професора університету в Галле Тунманна "Кримське ханство" [11]. В цьому творі давалась географічна характеристика Кримського ханства на період його короткотривалої незалежності (1774-1783 рр.). пізніше, в 1787 р. у повторному виданні "Землеопису Бюшинга" поміщена перероблена праця Тунманна про Крим під назвою: "Таврійське намісництво або Крим". Цікаво, що Тунманн на відміну від Б.Гакета у Криму не був. На Правобережній Україні Гакет бував ще перед подорожжю 1797 р. Про це він говорить у своєму описі подорожей по Північних Карпатах. Як зазначає український дослідник з Мюнхена (Німеччина) Олекса Вінтоняк Б.Гакет: "..., зокрема, зауважив, що околиці Кам'янця-Подільського є багаті на врожайну чорну землю" [4, с.29]. В описі подорожі на Правобережну Україну та в Крим Гакет називає місто на Дністрі "Могилів або Могилів-Подільський" [14, с.10]. Тут ми маємо важливе свідчення вченого про те, як російська адміністрація після приєднання Поділля до Росії (після 2-го поділу Польщі у 1793 р.) змінює назву міста з "Могилів" на "Могилів-Подільський", щоб відрізнити його від Могилева у Білорусі, який був приєднаний до Росії раніше, у 1772 р., після 1-го поділу Польщі. Як вказує відомий український вчений-ономаст А.П.Непокупний Могилеву-Подільському необхідно повернути споконвічну українську назву – "Могилів" [9, с.8]. Б.Гакет у цьому ж творі ріку Південний Буг справедливо називає "Бог" [14, с.18]. Це ще одне свідчення того, що перед включенням до складу Росії у 1793 р. середньої і верхньої течії цієї ріки вона мала українську національну назву "Бог", а не "Південний Буг". Працю вченого про подорож на Правобережну Україну та в Крим у 1797 р. необхідно перекласти українською мовою. Тоді вона стане доступною передусім фахівцям-географам, історикам та ін., а також широкому загалу читачів.

Б.Гакета справедливо можна назвати предтечею географії у Львівському університеті. Відомо, що у ньому він працював в 1787-1805 рр. Як пише український педагог та історик, дослідник львівського "Studium ruthenum" Амвросій Андрохович: "Від р. 1790/1. Слухали вже питомці studii rutheni історію природи на університеті. В тім році почав їм та питомцям studii latini (тобто кафедри історії природи з фізичною географією, технологією і рільництвом, якої не було на studii rutheni - І.Р.) викладати практичну історію природи (рільництво – І.Р.) професор медичного виділу Вальтасар Гакет (Hacquet)..." [1, с.43]. Таким чином, ще перед тим як у Львівському університеті краківський геоботанік Антоній Реман у 1882 р. заснував першу кафедру географії, тут існувала кафедра під назвою – "історія природи з фізичною географією, технологією і рільництвом". І на ній у 1790-1805 рр. працював визначний дослідник географії України – Б.Гакет.

Такими є основні риси характеристики Бальтазара Гакетa як географа України. Він, без сумніву, зробив значний внесок в українську національну географічну культуру. До вивчення його наукової спадщини, зокрема географічної, ми, безперечно, тільки приступаємо.

Література:

1. Андрохович А. Львівське "Studium ruthenum" // Записки НТШ.- Львів.- 1925.- Т. 136/137.- С.43-105.

2. Античная география / Сост. М.Боднарский.- Москва: ГИГЛ.- 1953.- 376 с.+ кар.

3. Бальтазар Гакет і Україна / Автор-упор. М.Вальо.- Львів.- 1997.- 152 с.

4. Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини 19 століття.- Львів-Мюнхен.1995.- 144 с.

5. Заклинський Р. Географія Руси. Русь галицька, буковинська і угорська.- Львів: Просвіта.- 1887.- 150 с.+ кар.

6. Кревецький І. Подорожі чужинців по Україні в 18-19 ст. // Нова зоря, 21 липня.- Львів.- 1929.- Ч.52.- С.6-7.

7. Лунин Б.А. О происхожденни и распостарении географического названия Тянь-Шань // Известия Академии наук СССР. Серия географическая.- Москва.- 1959.- №2.- С.77-79.

8. Магидович И.П., Магидович В.И. История открытия и исследования Европы.- Москва: Мысль.- 1970.-456 с.

9. Непокупний А.П. Сучасний ономастикон України у внутрішньому і зовнішньому вимірах // Відтворення українських власних назв (Антропонімів і топонімів іноземними мовами). Доп. Та пов. Міжнар. Наук. Конф. (Київ, 7-8 грудня 1993 р.).- Київ.- 1995.- С. 8-13.

10. Рудницький С. Знадоби до морфології карпатського сточища Дністра // Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ.- Львів.- 1905.- Т.Х.- С.1-86.

11. Тунманн. Крымское ханство.- Симферополь: Таврия.- 1991.- 96 с.

12. Цвенгрош Г. Невідоме чи забуте Франкове повідомлення на міжнародному Паризькому конгресі 1900 року // Молода Галичина.- Львів.- 1992.- 12 березня.- С.3.

13. Hacquet B. Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten. Erster Teil: 206 S., 7 fig. und 7 Tafeln. Zweiter Teil: 249 S., 8 fig. und 6 tafeln. Dritter Teil: 247 S., 7 Tafeln und 3 Tabellen. Vierter Teil: 254 S., 6 Tafeln. Im Ferlage der Raspischen Buchhandlung, Nurnberg 1790, 1791, 1794, 1796.

14. Hacquet B. Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797, mit Rucksicht auf Handel, Manufakturen, Fabriken, Geographie, Statistik, Politik, Okonomie, Naturgeschichte, Botanik u.s.w. (schreiben an einem Freund in L.) // Journal fur Fabrik, Manufaktur, Handlung und Mode [Leipzig]-1798.- Juli.- S. 1-33; August. - S.89-131.

15. Jakob G. Baltsazar Hacquet und die Erforschung der Ostalpen und Karpathen.- Munchen.- 1913.

16. Kuropatnichki E.A. Geografia Galiciyi i Lodomeryi.- Lwow.- 1858.- 104 s.

17. Staszic S.O. Ziemiorodztwie Karpatow, i innich gor i rownin Polski.- Warszawa.- 1815.- 390 s.+X s.

18. Swiderski B. Przyczynki do badan nad osuwiskami karpackiemi // Przeglad geograficzny. - Warszawa. - 1932.- t.XII. - S.96-107.

19. Tatomir L. Geografia Galicyi. - Lwow. - 1874. - 262 s.

20. Wajgl L. O burkucie i jeziorach czarnohorskich // Pamietnik towarzystwa tatrzanskiego. - Krakow. - 1880. - T.V. - S. 60-71.

Loading...

 
 

Цікаве