WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Бальтазар Гакет як географ України - Реферат

Бальтазар Гакет як географ України - Реферат

Бальтазар Гакет як географ України

Австрійський вчений Гакет (Hacquet) Бальтазар (1739-1815) був різнобічним науковцем, дослідником та подорожником. За характером своєї наукової діяльності він найбільше належав до географії. Вчений був одним з останніх представників так званої "середньовічної географії". Їй на зміну, як відомо, прийшла "нова географія", основи якої були закладені німецькими вченими-географами Олександром Гумбольдтом та Карлом Ріттером. Однією з найважливіших рис середньовічної географії був її описово-подорожницький та країнознавчий характер.

Гакет народився у 1739 р. в Лєконке у Нижній Бретані (Франція). Корінним населенням цієї території є бретонці – кельтський народ, споріднений з валлійцями (Велика Британія) та ірландцями. У бретонській мові, на відміну від французької, літера "h" на початку слова читається. Тому українською мовою, починаючи від Я.Головацького (1865 р.), прізвище вченого (Hacquet) подається згідно з бретонською традицією – Гакет, на відміну від, наприклад, російської, де воно передається у франкомовному звучання як Аке (Акке).

У 1757-1763 рр. вчений, як воєнний хірург, бере участь у Семилітній війні. У середині 60-их років XVIII ст. перебуває в Каринтії (Південна Австрія). З 1773 р. по 1787 р. живе і працює в Словенії (Любляна). В 1787 р. Б.Гакет переїжджає до Галичини. Тут працює до 1805 р. професором природничого відділу Львівського університету. У 1805-1810 рр. він працює в Кракові, в університеті. В 1810 р. переїжджає до Відня, де у 1815 р. вчений помирає, там він і похований.

Географічні дослідження України, які провів Б.Гакет, на основі відомих зараз джерел, можна поділити на декілька напрямків. Найважливішим із них є опис подорожей по Північних Карпатах у 1788-1795 рр., що вийшов у 4-ох томах в 1790-96 рр., у Нюрнберзі під назвою "Hacquet's neueste phisikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788-1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpathen" (13). Тоді, у кінці XVIII - на початку XIX ст. вийшов цілий ряд описів європейських подорожників, присвячених Україні. Іван Франко з цього приводу зазначав у 1900 р.: "Після того, як в кінці XVIII в. частина Польщі була прилучена до Австрії, австрійські урядники зацікавилися русинами, і вони скоро стали предметом етнографічних студій подорожників та німецьких учених" [12, с.3]. Український вчений Іван Кревецький вважав, що: "Опис Гакета се найбільший і найцінніший опис подорожі по Карпатах, який коли небудь появився перед ним і після нього – по нинішній день". [6, с. 6-7].

У назві Гакетового твору відчутні ще Птолемеєві уявлення про гірську систему Карпат. У 105 р. імператор Траян приєднав Трансільванію (Південні Карпати) до Риму. Римське панування в регіоні тривало до 271 р. Таким чином Карпати були "відкриті" для цивілізованого світу. Тоді ж дану гірську систему, просторово дуже аморфну, вперше виокремив Птолемей (90-168). У своєму творі "Керівництво з географії" він пише: "Сарматію перетинають і інші гори (крім Сарматських), між якими називаються: Певка (Тейки) гора; Гора Карпат (виділ. наше - І.Р.); Венедські гори..." [2, с.320]. Таким чином під сучасними Карпатами Птолемей розумів Сарматські, Карпатські, Венедські та Певкинські гори. Заслугою Птолемея є також те, що він вперше виділив і локалізував плем'я "карпів", між верхньою течією Дністра і Карпатами [2, с.231]. Зрозуміло, про назву цієї гірської країни мовою місцевих жителів можна тільки здогадуватися. В географії є випадки, коли одна назва гірської країни поступово трансформується в інші. Наприклад, первісна назва Тянь-Шаню давньотюркською мовою "Тенгрі-Таг" (Небесні гори). Небесні гори китайською мовою – "Тянь-Шань". Китайські подорожники розповсюдили цю назву на всю гірську систему. В такому розумінні вона ввійшла в китайську, звідки, завдяки працям європейських і російських вчених, у світову географію [7]. Карпатам у цьому плані пощастило більше, і заслуга в цьому також і Б.Гакета.

В географічній літературі побутує уявлення про те, що вперше наніс на карту всю дугу Карпат польський вчений Станіслав Сташіц у 1806 р. [8]. Дійсно до своєї праці "О Ziemiorodztwie Karpatow, ..." (1815 р.) він долучає виконану у 1806 р. "Карту геологічну Польщі, Молдавії, Трансільванії, Угорщини та Валахії" [17]. Він правильно орієнтує Карпатську дугу від Пресбургу (суч. Братіслава) на Дунаї до Залізних Воріт, де вона повторно переривається Дунаєм. Сташіц поділяє Карпати на Білавські, Татри, Бескиди, Бещади і Фогараш. Проте за 12 років до цього у 111-му томі опису подорожей по Північних Карпатах Б.Гакет поміщає невелику карту Карпатських гір (Pис.1). Таким чином одна з найбільших заслуг Гакета полягає в тому, що він, очевидно, вперше визначив характер простягання Карпат, як дуги від Дунаю в районі сучасної Братіслави на північному заході до Дунаю в районі Залізних Воріт на пд.зх. Якщо Птолемей перший відкрив і назвав дані гори, то Б.Гакет їх вперше як цілісність правильно "прив'язав" і оконтурив. На цій карті, крім Карпат і гідромережі показані також історико-географічні країни – Галичина, верхня і нижня Молдова, Валахія, Славонія, Угорщина та Трансільванія (Семигород). Позначено міста – Пресбург (Братіслава), Темешвар (Тімішоара), Германштадт (суч. Сібіу), Хотин. Найбільшим недоліком карти є те, що на ній р.Тиса перетинає Карпати (це невірно), насправді їх перетинає р.Олт (цього не відзначено).

В польській та українській географії XIX ст. назва гірської системи на південному заході Галичини була остаточно не усталена. Польський географ Е.Куропатницький, сучасник Гакета, у своїй "Geografii Galicyi i Lodomeryi" (1786 р., перевид. 1858 р.), наприклад, зовсім не згадує назву "Карпати", для нього вони тільки "Бещади" [16]. Інший польський географ – Л.Татомир у " Geografii Galicyi" (1874 р.) говорить вже про "Карпати" [19]. Український географ Р.Заклинський у своїй "Географії Руси" (1887 р.) говорить, що частина Карпат на Русі називається – Бескиди [5].

Вагомими є наукові заслуги Б.Гакета, як дослідника Північних Карпат. Результати його досліджень викладені у вище згадуваному описі подорожей по Північних Карпатах. З цього опису важко, а подекуди неможливо відтворити точний маршрут подорожей вченого в просторі і часі. Навіть карта Г.Якоба не дає відповіді на всі запитання [15]. Проте деякі ділянки його подорожей прослідковуються досить чітко. Розглянемо це на прикладі тільки Українських Карпат. У першому томі опису це подорож за маршрутом: Путила - Кути - Яблунів - Коломия - Делятин - Надвірна - Станіслав (суч.Івано-Франківськ) - Калуш - Галич у 1788-89 рр. [13, т.1]. У другому томі: Зборів - Тернопіль - Чортків - Заліщики - Хотин - Могилів (суч.Могилів-Подільський) – Липкани - Ботошани в 1788-90 рр. [13, т.2]. Проте найкраще описаною є його подорож у 1791-1793 рр. в третьому томі [13, т.3]. Маршрут цієї подорожі такий: Галич - Єзупіль - Нижнів - Тлумач - Тисмениця - Майдан - Гвіздець - Заболотів - Кути - долина Черемошу - Путила - озеро "Чурєп"- витоки Пруту - витоки Бистриці-Надвірнянської - Надвірна - долина Бистриці-Солотвинської - Мізунь – Болехів – Тисів – Бубнище – долина Опору – Сколе – долина Стрия – Турка – Бориня–Дністрик (Дубовий) – Стрілки – Лінина – Старий Самбір – Лісько – Дукля – Кросно – Динів – Перемишль – Добромиль – Стара Сіль –Нагуєвичі – Стебник – Модричі – Дрогобич – Щирець – Любінь Великий – Шкло - Львів – Буськ – Сокаль – Замостя – Рава (Руська) – Жовква –Мокротин – Львів. Непогано описана також в четвертому томі опису подорож Гакета у 1794-1796 рр. зі Львова до Нового Санча через Краків [13, т.4]. Вона проходила за маршрутом: Львів - Жовква – Мокротин – Шкло – Янів – Городок – Родатичі – Яворів – Краковець – Немирів – Любачів – Ярослав – Ланьцут – Жешув - Тарнув – Краків – Велічка – Живєц – Старий Санч – Новий Санч. Автор в цілому правильно передає місцеві географічні назви, подаючи їх у польськомовному варіанті.

Багато уваги в чотирьох томах опису надається характеристиці населення, зокрема його етнічного складу, та поселень. В Галичі, наприклад, Б.Гакет не розрізняє жидів і караїмів [13, т.1, із с.84]. Він пише, що: "... в Золочеві жиди тримають верх, як і в інших містах Галичини" (через жидів є економічно зубожіле" [13, т.3, с.144]; Перемишль: "... заселене жидами, незначне, має двох єпископів, є багато німців" [13, т.3]; Лісько (зараз у Польщі): "...багато брехливих жидів" [13, т.3]. Особливо докладним є у Гакета опис Львова. Він нараховує у ньому 40 тис. мешканців. З них 15 тис. жидів, 10 тис. русинів, 10 тис. поляків, решта вірмени та інші. Вчений так характеризує представників найчисельніших етносів міста: "... жиди є панами міста і передмість" [13, т.3, с.204]; "... русини і поляки дуже люблять горілку" [13, т.3, с.210]. У місті є три єпископи, 72 церкви та 15 церков у передмістях. До речі, Б.Гакет перший описав етноконфесійну групу росіян-старообрядців на Буковині. Він також перший висунув "соляну" гіпотезу походження назви міста Галича. Згідно з нею, назва міста могла походити від грецького слова "гальс" – сіль.

Цікавими є спостереження автора в галузі, якби по-сучасному сказати – економічної географії. Гакет, наприклад, зауважує, що в районі Чорткова вирощують тютюн [13, т.2, с.23], у Нижневі (коло Тлумача, на Дністрі) добувають мергель [13, т.3], у Винниках (коло Львова: "... є колонія швабів і тютюнова фабрикка" [13, т.3, с.235], у Буську знаходиться фабрика шкіри (13, т.3), в Мокротині (коло Жовкви) є плантація "рабарбару" – ревеню [13, т.4], а у Шкло – паперова фабрика, озера [13, т.4].

У третьому томі опису подорожей по Північних Карпатах Б.Гакет згадує про озеро "Чурєп" у верхів'ях річки Чорний Черемош [13, т.3]. Він говорить, що його немає на тодішніх картах, утворилось воно внаслідок обвалу 150 років тому і знаходиться біля підніжжя гори "Руські-Ю" та недалеко коло "триразового кордону" (рис. 2). Вище згадуваний С.Сташіц так визначає "триразовий кордон": "Коло Чорної Гори (Чорногори – І.Р.), де витік Тиси, Пруту і Черемошу (Білого – І.Р.) знаходиться триразовий кордон між Польщею, Молдовою і Угорщиною" [17, с.194]. На нашу думку, гора "Руські-Ю" це хребет "Руський Діл", а озеро "Чурєп" – озеро "Шибени". Польський мандрівник Л.Вайгль за результатами подорожі 1879 р. подав коротку характеристику Шибеного [20]. На його думку, озеро знаходиться на висоті 1024 м над рівнем моря, має 850 м довжини, 200 м ширини, 25 м глибини, поверхня водного дзеркала становить 40 моргів. Вайгль пише, що: "Раніше це озеро було менше і мілкіше, ..." [20, с.67]. Польський географ Б.Свідерський у 1932 р. визначив, що озеро Шибени утворилось внаслідок найбільшого в сучасних Українських Карпатах зсуву над річкою Шибени, притокою Чорного Черемошу [18, с.100]. Зсув сформувався вздовж потоку Гропенець, допливом Шибеного. Свідерський не навів вік зсуву, проте вказав, що в другій половині XIX ст. на природньому озері Шибени створена штучна дерев'яна гребля (кляуза), а наймолодша ніша зсуву з 1927 р. [18, с.103-105]. Отже, вказівка Гакета на вік обвалу над озером "Чурєп" – 150 років, є дуже цінною [13, т.2, с.14]; у Тисмениці: "... крім жидів є багато вірменів, які збагатились на годівлі худоби і коней" [13, т.3, с.15]; Болехів – це жидівське місто, де дуже мало чистих християн, всього на Галичині 200 тис. жидів [13, т.3, с.90]; Дукля (зараз у Польщі): "найчистіше і найвпорядкованіше із усіх міст Галичини" [13, т.3, с.140]; в Кросно: "... немає русинів, є мазури".

Loading...

 
 

Цікаве