WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Актуальні проблеми географічного кубійовичезнавства - Реферат

Актуальні проблеми географічного кубійовичезнавства - Реферат

Геосоціальні проблеми: формування національної еліти, соціальна стратифікація українського суспільства, розподіл багатства і бідності між регіонами і соціальними групами; соціальні аспекти деурбанізації і вимирання села; злочинність, її омолодження та інтернаціоналізація; наркоманія; проблеми молоді, соціальний захист населення; регіональна соціальна політика в Україні.

Геоекономічні проблеми: формування і реструктуризація національного комплексу України; розв'язання паливно-енергетичної, продовольчої, сировинної та ін. економічних проблем; Україна у світовій, євразійській та європейській економічній системах і у глобалізаційних економічних процесах; на міжнародних транспортно-економічних комунікаціях; інтеграція України у європейські економічні структури; Україна у Чорноморському економічному співробітництві; Україна в її економічних відносинах з сусідами першого і другого порядку; реґіональна економічна політика тощо.

Геополітичні проблеми: зміна геополітичного положення України після проголошення її держа-вної незалежності (1991 р.); Україна на політичній карті Європи і Євразії; Україна і НАТО; місце України у глобальних геополітичних концепціях і доктринах; геополітична доктрина Міжмор'я; військово-промисловий комплекс України і політичні проблеми конверсії та роззброєння; електоральна географія України; демократизація українського суспільства; радикалізація суспільства у зв'язку із системною його кризою; державно-територіальний політико-адміністративний устрій та ін.

Однією з надзвичайно актуальних у географічному українознавстві є проблема історії розвитку національної географічної науки. Вона може розв'язуватись спільно з історичною наукою. Тут дуже важливо є розкрити історію формування української національної географії в контексті світової і європейської науки, здійснити наукову періодизацію цього розвитку; внесок українських вчених у розвиток вітчизняної і світової географічної науки; рецепція (відображення) України, її географії у джерелах європейських та інших вчених, мандрівників, дипломатів, місіонерів тощо.

Звичайно, усі названі проблеми входять і до географічного кубійовичезнавства. Однак у сучасних умовах слід особливу увагу зосередити на двох корінних проблемах. Це проблема політичної географії і геополітики України і проблема демогеографії нашої держави в цілому і в її окремих реґіонах (відомо, що Володимир Кубійович написав низку статей з питань демо- і етнографії окремих українських земель [1, с. 153-189, 247-296].

У першій проблемі надзвичайно актуальним є питання політико-географічного положення України. Багато географів, починаючи від Ф.Ратцеля, вважають це питання суттєвим для землезнавчого, особливо політико-географічного вивчення країни. При вивченні географічного положення особливу увагу слід звертати на те, чи є країна об'єктом чи суб'єктом міжнародних стосунків, який вплив на її розвиток має розташування на незамерзаючих морях, на міжнародних торговельних шляхах, поблизу вогнищ війни і міждержавного напруження, аґресивних сусідів. У минулому С.Рудницький і В. Кубійович наголошували на впливі природно- і культурно-географічного положення. Так, Володимир Кубійович вважав, що "Україна відрізняється від інших країн Східної Європи передусім своїм географічним положенням над останньою віткою Середземного моря і завдяки цьому положенню вона є мостом поміж Східною Європою і середземноморськими країнами" [3, с.3]. І ще, точніше: "українська етнографічна територія (це писалося, коли не було самостійної держави. — О.Ш.) лежить у південній частині Східної Європи — на північних берегах Чорного і Озівського моря, на границі нерозчленованої Східної Європи й останньої відноги теплого Середземного моря, на границі Східної Європи й Передньої Азії" [4, с.410]. Як і С.Рудницький, В.Кубійович підкреслював межовість положення України між Заходом і Сходом, її розташування на перехресті великих шляхів, які приносили не раз їй багато користі, але ще більше лиха.

У наш час, коли Україна стала суб'єктом міжнародного права, до її географічного положення слід підходити з новими мірками. Зокрема, корінним чином змінилося її політико-географічне, геополітичне і геостратегічне положення. Тепер Україну слід розглядати у системі країн Європи і Євразії — передусім її сусідське (сусіди першого і другого порядків), реґіональне (континентальне) і навіть глобальне положення через призму її політичних, культурних, соціальних та економічних інтересів. Наприклад, економічні, зокрема енергетичні інтереси України, вимагають зосередження уваги на південно-східному її геостратегічному напрямі — Близькому, Середньому Сході, Кавказі, Центральній Азії тощо. Цей азіатський напрям дасть можливість "завоювати" і нові ринки збуту для українських промислових і сільськогосподарських товарів. Специфічними стають довготривалі європейські інтереси України. Внаслідок цих та інших змін у географічному розподілі стратегічних інтересів категорія положення держави починає трактуватися як багатовимірний феномен, що формує своєрідну систему координат, які визначають загальні особливості функціонування держави у сусідському, реґіональному та світовому геопросторі. Таким чином, досліджуючи географічне положення України з позицій її геостратегії і функціонування держави у реґіональних і глобальних просторах, ми розвиваємо кубійовичезнавство на початку третього тисячоліття.

Важливим напрямком цього розвитку є також дослідження демо- і етногеографічних проблем України. Сам В. Кубійович вважав ці проблеми центральними у землезнанні нашої держави. Основні аспекти демо- і етногеографії України у працях В. Кубійовича: динаміка населення, особливо українців (природний і механічний рух), розміщення населення, розселення населення і урбанізація території. Всі ці теми і проблеми актуальні у наш час.

Однак, як вже відзначалося, центральною зараз є проблема депопуляції населення України, кількісного і якісного виснаження працересурсного потенціалу (останнє пов'язане з масовим безробіттям і міґрацією фахівців працездатного віку за кордон). Нового змісту набирають проблеми міґрації (внутрішні і зовнішні) населення і пов'язаної з цим української діаспори, особливо східної. Як вже згадувалося, по-новому ставиться проблема українців на етнічних землях, що опинилися у державах-сусідах. Розвиток ринкових відносин та часткова деурбанізація України вимагають нових підходів до вивчення сільських і міських поселень і систем розселень тощо.

Одним словом, сучасна трансформація українського суспільства від тоталітарної до демократичної системи вимагає розглядати і геопросторову трансформацію — зміну і удосконалення територіальної структури національного комплексу, його вростання у глобалізаційні процеси. Ці та ряд інших проблем органічно входять у географічне українознавство, а, отже, і у кубійовичезнавство.

Література:

  1. Володимир Кубійович. Т.І. Наукові праці / За ред. проф. О.Шаблія.- Париж - Львів: Фенікс, 1996. - 800 с.

  2. Володимир Кубійович. Т.ІІ. Мемуари. Роздуми. Епістолярна спадщина / За ред. проф. О.Шаблія.- Париж - Львів: Фенікс- 2000. - 1036 с.

  3. Географія українських й сумежних земель / За ред. В.Кубійовича. Видання друге. Краків; Львів: Українське видавництво.- 1943. - 520 с.

  4. Кубійович В. Антропогеографія й демографія [України] // Українська Загальна Енцкилопедія. Т.ІІІ. Львів - Станиславів - Коломия. - 1935. - С. 410-423.

  5. Шаблій О. Володимир Кубійович: енциклопедія життя і творення.- Париж - Львів: Фенікс, 1996. - 704 с.

  6. Шаблій О. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка - 2001. - 744 с.

Loading...

 
 

Цікаве