WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історичні передумови геолого-географічного дослідження Львівсько-Волинського вугільного басейну - Реферат

Історичні передумови геолого-географічного дослідження Львівсько-Волинського вугільного басейну - Реферат

В зв'язку з цим висувалося припущення, що породи карбону можуть бути підмосковного типу, де є буре вугілля. В кінці своєї праці Я.Самсонович правильно вказує, що вивчення карбону в межах сучасного Львівсько-Волинського басейну може бути здійснене лише після закладання глибоких свердловин.

Припущення Я.Самсоновича достатньо обґрунтоване і не викликало особливих сумнівів. Затримка була тільки за організацією бурильних робіт. Однак польські промисловці, лякаючись конкуренції, не допускали детального геологічного вивчення цієї території. В 1932-1935 роках Я.Самсонович, не одержавши матеріальної підтримки, досліджував відклади кам'яновугільного періоду на Волині старими методами. Влітку 1934 року він вивчав геологічну будову долини річки Горині. Дослідник спостерігав тут виходи палеозойських пластів і порівнював їх з такими ж породами інших районів. У крейдяних мергелях басейну Горині він виявив кремені у зцементованих конгломератах кам'яновугільного періоду.

В 1935 році Я.Самсонович вивчав виходи на поверхню кристалічного масиву в басейні Горині, намагаючись краще з'ясувати його склад і будову. У своїй статті (1936 рік) він дає підсумки цих досліджень і накреслює досить докладну схему геологічної будови пермських відкладів. Внаслідок цього ясніше вимальовувалась картина залягання пластів палеозою, в тому числі і відкладів кам'яновугільного періоду.

Однак повідомлення Самсоновича не привернуло до себе уваги геологів Польського геологічного інституту, не зацікавило промисловців. Лише незадовго до звільнення західноукраїнських земель з-під гніту панської Польщі, в 1938 році, сілезький концерн "Вспульнота інтересув гурнічо-гутнічих" розпочав розвідувальні роботи в межах сучасного Львівсько-Волинського вугільного басейну, відкрив-ши для цієї мети у Львові спеціальний буровий відділ. Наукове керівництво цим відділом було доручене професору Я.Самсоновичу. На кошти сілезького концерну Львівський буровий відділ заклав 7 свердловин в районі Сокаля і Бузька.

Про результати свердловинних досліджень львівського карбону у 1938 році професор Я.Сам-сонович писав у статті "Поклади карбону в басейні Верхнього Бугу" [5], надрукований у звіті засідань математично-природничого класу Польської Академії наук (квітень 1939 p.). В цьому невеликому повідомленні вказується, що внаслідок розвідувальних робіт, проведених концерном "Вспульнота інтересув гурнічо-гутнічих" був виявлений карбон в Галичанах, Стоянові, Холоєві, Бузьку, Кизлові, Тартакові і Завишнянах. В шести місцях знайдено робочі пласти вугілля. На основі дослідження порід, одержаних із свердловини, Я.Самсонович дає загальні контури розміщення пластів над карбоном. Він вказує, що карбон міститься під пластами крейди, товщина якої збільшується в напрямі на захід. Потужність пластів крейди у Галичанах становить 111 метрів, а західніше, в Завишнянах – 287 метрів. На основі вив-чення попередніх даних про скам'янілі рештки тваринного світу кам'яновугільного періоду Я.Сам-сонович розділив товщу карбону за віком їх утворення на три окремі горизонти.

Слід також окремо згадати статтю польського геофізика Є.Янчевського "З геологічних досліджень у басейні Горині на Волині" [7], надруковану в 1936 році. Є.Янчевський не займався питанням дослідження відкладів карбону і вивчав лише умови неглибокого залягання на Волині Українського кристалічного масиву. Однак в статті е перші спроби визначення межі палеозойських і, значить, карбонських пластів. Є.Янчевський вказує, що криста-лічний масив межує на незначній глибині з палеозойськими відкладами в широтному напрямі на лінії Торчина.

На основі досліджень Є.Янчевського можна прийти до висновку, що відклади карбону не поширюються на північ від цієї лінії. Пізніше це підтвердилося новими даними. В 1952 році київський геолог П.Шульга, дослідивши загальну схему геологічної будови Волино-Подільської височини на матеріалах свердловин, накреслив точнішу межу поширення львівського карбону на лініях Володимир-Волинський – Торчин на півночі і Торчин – Олеськ на сході.

Працями М.Тетяєва і Я.Самсоновича обмежуються дослідження кам'яновугільних відкладів у межах сучасних Волинської і Львівської областей.

Другий період, так званих інтенсивних геологічних досліджень Львівсько-Волинського карбону починається з осені 1939 року, тобто після возз'єднання західноукраїнських земель в єдину Україну. В кінці 1939 року був організований трест "Львіввуглерозвідка", який розпочав широкі бурові роботи.

У 1941 році за пропозицією А.Матвєєва родовища кам'яного вугілля західних областей України віднесено до категорії перспективних.

А.Матвєєв зробив цей прогноз після детального вивчення досить великої кількості зразків порід, одержаних з 16 свердловин, які були розташовані на площі в 5 тисяч квадратних кілометрів.

Територія, на якій закладалися свердловини, простягається від Сокаля на півночі і до Яхторова (біля Глинян) - на півдні.

Вивчення скам'янілих залишків тваринного світу дало змогу встановити, що карбон західних областей України являє собою частину відкладів, які поширені у Верхньо-Сілезькому басейні.

Дослідження А.Матвєєва повністю підтверджували гіпотезу, висунуту ще в 1912 році М.Те-тяєвим про те, що протягом кам'яновугільного періоду в районі сучасного Львівсько-Волинського і Верхньо-Сілезького басейнів існували однакові умови утворення пластів.

Велике значення для докладного вивчення умов залягання карбону і, зокрема, його вугленосних пластів в районі Львівсько-Волинського басейну має дослідження відкладів більш молодого крейдяного періоду.

До останнього часу максимальна потужність відкладів крейди (818 м) була відома в районі міста Любліна (Польща). На основі цього А.Матвєєв вважав, що найпотужніші пласти крейди є в пів-нічно-західній частині західних областей України. Однак в 1953-1954 роках на території, яка розташована на південь від Любліна (район Рава-Руської) виявлено товщі крейдяних порід (912 м). На основі цього Я.Севдер висловив припущення про збільшення потужності крейдяних відкладів не в північно-західному напрямі, а в південно-східному, в бік Львова.

На цій території відклади крейди досягають тисячометрової товщини.

Ф.Д.Заставний вважає, що праця А.Матвєєва "Проблеми Львівського карбону" [4], незважаючи на окремі неточності, які він допустив через відсутність достатніх матеріалів, "по праву вважається класичною" [2, с.105]. Якщо М.Тетяєв обґрунтував гіпотезу про можливість залягання відкладів карбону в межах західної України, а Я.Самсонович довів його наявність, то А.Матвєєв першим висунув твердження про перспективність львівського карбону, дав досить докладну схему геологічної будови Львівсько-Волинського басейну. А.Матвєєв вказує, що карбон представлений тут, як правило, дрібнозернистими пісковиками, глинистими і піщаними сланцями, прошарками і пластами кам'яного вугілля, а в окремих місцях потужними товщами вапняку. Пласти вугілля в свердловинах, які пройшли відклади карбону, мають різну товщину. Найбільш потужний з них (1,2 метра) виявлений біля села Задвір'я (Львівська область) на глибині 440 метрів. Два інші більш-менш потужні пласти є в районі Бузька (глибина залягання 228 метрів, товщина – 0,52 метра) і на захід від Сокаля (глибина залягання – 730 метрів, товщина – 0,7-0,8 метра).

Вугілля, одержане з усіх свердловин, було досліджене в лабораторіях. Це дало змогу А.Ма-твєєву зробити першу загальну характеристику його якості. На основі хімічного аналізу встановлено, скільки в ньому сірки, золи та летючих речовин.

За якісними показниками вугілля А.Матвєєв виділяє в межах Львівсько-Волинського басейну два райони: північний і південний. В південному районі (Буськ) було пройдено потужний пласт (1,2 метра); вугілля дало 74,4 відсотка коксу, 16,4 відсотка летючих речовин і зовсім не містило в собі домішок фосфору.

За даними А.Матвєєва, північна частина басейну знаходиться в районі Сокаля. Глибина залягання пластів вугілля тут досягає до 730 метрів, вихід коксу не перевищує 53%, а летючих речовин в ньому є близько 46 відсотків.

Мінералогічний і хімічний склад кам'яновугільних відкладів, їх структуру, поширення, класифікацію та умови утворення вивчала в 1940 році науковий працівник інституту геології АН України М.Кожич-Зеленко. Вона також підтвердила передбачення М.Тетяєва про те, що за мінералогічним складом відклади карбону Львівської западини близькі до відкладів цього ж періоду Дніпровсько-Донецької і Верхньо-Сілезької западин.

Loading...

 
 

Цікаве