WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

У лютому 1954 року на 500 м на північ, на острові Галіндез, було зведено новий станційний комплекс, який, крім метеорологічної, став ще й геофізичною обсерваторією. У 1977 році База F була перейменована на станцію "Фарадей", а 6-го лютого 1996 року передана Україна і отримала нову назву – "Академік Вернадський". Сьогодні "Хатина Ворді" на острові Вінтер функціонує як музей ранньої британської наукової бази і перебуває під наглядом персоналу української станції. Спорудження будівлі у 1947 році заклало початок формуванню найтриваліших рядів безперервних метеорологічних спостережень в Західній Антарктиці, що продовжуються українськими вченими.

Крім цієї будівлі, в районі наукових інтересів України в Антарктиці, на острові Бус (65°03' пд.ш., 64°01' зх.д.) знаходиться кам'яна піраміда з меморіальною дошкою, на якій перераховані члени першої Французької антарктичної експедиції під керівництвом Жана-Батіста Шарко. Експедиція провела тут зимівлю на судні "Ле Франсе" у 1904 році. На сусідньому острові Пітерман (65°10' пд.ш., 64°09' зх.д.) також збереглась піраміда з каменів та копія свинцевої меморіальної дошки на пам'ять про другу Французьку експедицію під керівництвом того ж Жана-Батіста Шарко, що працювала в цьому районі у 1909 році. Оригінал дошки зберігається у фондах Національного музею природничих наук (м.Париж). Під час обох експедицій було досліджено і дано назви більшості географічних об'єктів прилеглої території.

Ще дві британські наукові бази знаходяться набагато південніше, у затоці Маргерит. Ці об'єкти на користуються особливим попитом, оскільки акваторія на південь від Аргентинських островів характеризується складною льодовою ситуацією, що робить неможливим рух суден нельодового класу без підвищеного рівня небезпеки. Разом з тим, пасажири малочислених суден, що заходять у затоку Маргерит впродовж сезону, мають можливість відвідати Базу Y на острові Хорсшу (67°48' пд.ш., 67°18' зх.д.). Будівля збережена практично без змін і є зразком повністю обладнаної британської наукової бази кінця 50-х років ХХ ст. Поряд з базою зберігся також притулок, що є її невід'ємною часиною.

У затоці Маргерит також знаходиться База E на острові Стонінгтон (68°11' пд.ш., 67°00' зх.д.). Значення будівлі полягає в тому, що це зразок більш пізнього періоду діяльності Британської антарктичної служби 1960-1970-х років.

Потенційні ресурси антарктичного туризму. Прибережні території Антарктики та суміжні острови, крім історичних місць і пам'яток, відзначаються ще одним класом антропогенних об'єктів – діючими науковими станціями, що зведені вже у постгероїчну добу освоєння регіону. Сьогодні більшість станцій залишаються непривабливими для пасажирів історичних турів через те, що це відносно молоді споруди без необхідного "історичного наповнення". Разом з тим, окремі наукові станції вже починають розглядатись як опорні точки маршрутів науково-пізнавального характеру.

Такою є українська станція "Академік Вернадський", яку кожного антарктичного літа (з листопада по березень) відвідують кілька десятків суден, на борту яких дві-три тисячі туристів. Для них українські вчені проводять екскурсії по наукових лабораторіях із передовим науковим обладнання вітчизняного виробництва, яке дозволяє не лише продовжувати дослідження британців, але й розвивати нові оригінальні наукові проекти.

Станція має особливу наукову історію – на ній накопичено найдовші безперервні ряди наукових даних з 1947 року. Основним науковим досягненням, здійсненим на приладах станції, є відкриття так званої "озонової діри" над Антарктикою у 1985 році. Ця обставина зумовила те, що дана станція увійшла в число із 17-ти наземних станцій Південного полярного регіону, які були включені у Глобальну систему спостереження за кліматом, створену в 1993 році.

Відкриття на станції у 1995 році пункту поштового зв'язку Київської міської дирекції "Укрпошти" може стати своєрідною альтернативою британському Порт-Локрою. Крім того, станція відзначається також подійними ресурсами соціально-культурного значення. Зокрема її відвідувачами були Девід Вільсон (онук Роберта Скотта), Джон Ріджуей (британський мандрівник, який першим перетнув Атлантичний океан на веслах, а також здійснив навколосвітню подорож на яхті, жодного разу не наблизившись до берега), Дон Уолш, який на батискафі вперше спускався у Маріанську западину. Більше того, станція виконувала роль інфраструктурного забезпечення в окремих миротворчих місіях [7].

Висновки і подальші дослідження. У процесі виконання об'ємного та піонерного для вітчизняної географії дослідження з інвентаризації та систематизації зарубіжних матеріалів, що стосуються історико-культурного надбання Антарктики, розкрито суть поняття історичних місць та пам'яток регіону. Загалом виявлено шість класифікаційних ознак, яким відповідають сім груп історичних об'єктів (артефактів). Просторовий розподіл пам'яток вказує на їх найбільше зосередження у південно-американському секторі Антарктики (у районі Антарктичного півострова та на Південних Шотландських островах), а також на острові Росса у Східній Антарктиці. Показано, що своєрідним індикатором цінності історичних пам'яток є ступінь їх залучення у процес організації туристських експедицій. Підвищеним попитом відзначаються збережені наукові бази героїчної доби вивчення Антарктики. Домінуючим циклом рекреаційних занять впродовж антарктичного круїзу є катання на надувних човнах і відвідування історичних будівель під час нетривалих наземних прогулянок.

Встановлено, що порівняно висока концентрація історичних пам'яток у районі наукових інтересів України в Антарктиці, а також сучасна матеріально-технічна база станції "Академік Вернадський" та її насиченість подійними ресурсами, закладають передумови для організації науково-пізнавального та історичного туризму, організація якого повинна здійснюватись паралельно із впровадженням спеціально розроблених комплексних заходів зі збереження та охорони історичних об'єктів.

Подальші дослідження повинні ґрунтуватись на поглибленому аналізі таких характеристик історико-культурних ресурсів, як їх пізнавальна цінність (привабливість), унікальність, доступність, придатність для використання з туристичною метою. Інформативним джерелом для оцінки туристсько-рекреаційного потенціалу Антарктики та окремих її районів може стати розробка карти-брошури "Природне та історико-культурне надбання Антарктики".

Література:

  1. Антарктика: история, современность, перспективы / Шипцов А. А., Анцелевич Г. А., Ефремов В. С. и др.; Нац. агенство морск. исслед. и технол. – Киев: Наукова думка, 1997. – 258 с.

  2. Віра Річ. Антон Омельченко – українець в Антарктиці // Рідна природа. – 1996. – Вип. 1. – С. 41-65.

  3. Ігнатьєв С. Український Фарадей // Морська держава. – 2004. – № 1 (7). – С. 22-26.

  4. Руководящие принципы обращения с историческими следами происхождения до 1958 года в Антарктике: Рабочий документ WP-23 IV-го совещания Комитета по охране окружающей среды (оригинал – на английском языке). – 6 с.

  5. Федчук А. Геополітичне та геоекономічне значення Української антарктичної станції "Академік Вернадський" // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - Т.2. - С.122-124.

  6. Федчук А.П. Історико-географічний аналіз та сучасна компонентна структура антарктичного туризму // Економічна та соціальна географія. – 2005. – № 55. – С. 304-311.

  7. Antarctic Tourism Graphics: An overview of tourism activities in the Antarctic Treaty Area: Information Paper IP-082, Agenda Item 12, XXVIII ATCM. – Stockholm, 2005. – 16 p.

  8. Headland R.K. Historical Development of Antarctic Tourism // Annals of Tourism Research. – 1994. – Volume 21, Issue 2. – Р. 169 -280.

  9. Hughes J. Antarctic historic sites: The tourism implications // Annals of Tourism Research. – 1994. – Volume 21, Issue 2. – Р. 281-294.

  10. Revision of Historic Sites and Monuments in Antarctica: Working Paper WP-017, Agenda Item VI CEP 4g, XXVI ATCM. – Madrid, 2003. – 18 p.

Loading...

 
 

Цікаве