WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Друга будівля на острові Росса зведена у січні 1911 р. на мисі Еванс (77°38' пд.ш., 166°24' сх.д.) – саме з цього місця Роберт Скотт розпочав свій фатальний перехід до Південного полюса. З експедицією 1910-1913 рр. також пов'язані залишки кам'яної будівлі на мисі Кроз'єр (77°31' пд.ш., 169°22' сх.д.), зведеної у липні 1911 р. партією Едварда Уілсона під час зимового походу за яйцями імператорських пінгвінів. Крім того, за час проведення експедицій Скот-та на острові Росса зведено низку пам'ятних хрестів на місцях загибелі членів його експедицій. Серед них і хрест на пагорбі Обзервейшн (77°51' пд.ш., 166°41' сх.д.), який встановлений у січні 1913 р. членами експедиції на пам'ять про капітана Роберта Скотта і учасників його партії, що загинули, повертаючись з Південного полюса в березні 1912 р.

Третя вціліла будівля на острові Росса споруджена на мисі Ройдс (77°33' пд.ш., 166°10' сх.д.) у лютому 1908 р. членами Британської експедиції 1907-1909 рр. під керівництвом Ернста Шеклтона. Основними досягненнями цієї експедиції було перше сходження на діючий вулкан Еребус, а також здійснення безпрецедентного на той час континентального переходу на південь – команді Шеклтона не вдалось подолати лише 180 км до Південного полюса.

Унікальність зведеної будівлі полягає у комплексному поєднанні лабораторії наукових досліджень, кінських стаєнь та автомобільного гаража. Це була перша антарктична експедиція, у якій використано колісні транспортні засоби з двигуном внутрішнього згорання. Вже майже 100-літня дерев'яна будівля, спорудження як тимчасова наземна база для експедиції, збереглась завдяки сухому антарктичному клімату. Однак вона вимагає невідкладних реставраційних робіт. Будівля, так само як і хатина Р. Скотта (1911 р.), була відновлена у січні 1961 р. співробітниками Антарктичного відділу Новозеландського Департаменту науково-індустріальних досліджень. Комплексні заходи зі збереження будівлі розпочато у 1987 р. Крім того, будівля Е.Шеклтона - єдина в Антарктиці, що внесена у 2004 р. Всесвітнім фондом пам'яток до Переліку 100 історико-культурних пам'яток світу, що перебувають під загрозою зникнення. Головна мета зазначених заходів – забезпечити уповільнення процесу руйнування будівлі, збереження функціональної цілісності та автентичності на час її залишення учасниками експедиції у березні 1909 р.

Історичні місця і пам'ятки в районі Антарктичного півострова. Незважаючи на зростаючий турпотік до Східної Антарктики, більшість туристів (понад 90 %) бере участь у полярних круїзах в район Антарктичного півострова, де, як зазначалось, зосереджена найбільша кількість історичних місць та пам'яток героїчної доби вивчення Антарктики. Причому, з метою урізноманітнення програми круїзу, загально прийнятою є практика включення до турпродукту відвідувань історичних пам'яток субантарктичних островів. Такими є китобійна база та могила Ернста Шеклтона на острові Південна Георгія. Під час рейсу також відвідуються Південні Оркнейські острови. Тут на острові Лорі (60°46' пд.ш., 44°40' зх.д.) знаходяться кам'яна хатина, збудована у 1903 році учасниками Шотландської антарктичної експедиції під керівництвом Вільяма Бруса, а також метеорологічна та магнітна обсерваторії, збудовані у 1905 році аргентинцями.

Для організації тематичних турів, що повторюють маршрути першопрохідців, особливе значення має мис Уайлд острова Елефант (61°03' пд.ш., 54°50' зх.д.). На ньому встановлено погруддя капітана чилійського військово-морського катеру "Елчо" Луіса Альберто Пардо і меморіальну дошку на пам'ять про врятування 30 серпня 1916 року 22-х членів експедиції Е. Шеклтона, які пережили аварію британського судна "Ендьюранс" і провели на цьому острові чотири з половиною місяці.

Ще ближче до Антарктичного півострова знаходиться острів Полет (63°34' пд.ш., 55°45' зх.д.), де збереглась кам'яна хатина, збудована у лютому 1903 року членами екіпажу судна "Антарктік" (капітан Карл А. Ларсен, Шведська південнополярна експедиція під керівництвом Отто Норденскьольда). Щоб привернути увагу рятувальних експедицій, на найвищій точці острова зведено піраміду з каменів тими, хто пережив аварію цього судна.

На крайній півночі Антарктичного півострова, на узбережжі затоки Хоуп (63°24' пд.ш., 56°59' зх.д.) з 1903 року збереглась кам'яна хатина однієї з партій Шведської південнополярної експедиції. Крім того, тут знаходяться встановлені Аргентиною у 1955 році погруддя генерала Сан Мартина, статуя Луханської Діви та флагшток на базі Есперанца, а також кладовище зі стеллою на пам'ять про усіх учасників аргентинських експедицій, що загинули у цьому районі.

Особливо привабливими для історичного туризму є Південні Шотландські острови, серед яких за кількістю відвідувань виділяються, насамперед, острови Гринвіч та Десепшн. Так, на острові Гринвіч (62°28-50' пд.ш., 59°40-41' зх.д.), в околицях станції "Капітан Артуро Прат" (Чилі) зосереджена низка різнотематичних пам'яток, що є символами чилійської присутності в регіоні: бетонний моноліт, встановлений у 1947 році як контрольна точка чилійських гідрографічних досліджень в Антарктиці; погруддя героя ВМФ Чилі Артуро Прата, встановлене в 1947 році; хрест з меморіальною дошкою та притулок, названий іменем капітан-лейтенанта Гонсалеса Пачеко, що загинув у 1960 році, керуючи станцією. Ці пам'ятки засвідчують події, пов'язані з людьми, роль і обставини смерті яких мають символічне значення і можуть бути використані у просвітницьких цілях для поширення інформації про значення діяльності людини в Антарктиці. Крім того, певну архітектурну цінність мають статуя Карменської Діви і дерев'яний хрест, встановлені на острові в 1947 році.

Одним з найбільш відвідуваних географічних об'єктів за останні 15 років є затока Уейлерс острова Десепшн (62°59' пд.ш., 60°34' зх.д.). До складу цього історичного місця входять залишки усіх об'єктів, які знаходились на березі затоки до 1970 року, включаючи об'єкти, що мають відношення до початку китобійного промислу 1906-1912 років; залишки норвезької китобійної станції "Гектор", заснованої у 1912 році, і всі артефакти, пов'язані з діяльністю цієї станції, що проіснувала до 1931 року; об'єкти наукової і картографічної діяльності Великої Британії 1944-1969 років; руїни чилійської метеорологічної та вулканологічної станції в бухті Пендулум, що була зруйнована в результаті виверження вулкану у 1967 та 1969 роках.

Рухаючись далі на південь вздовж західного узбережжя Антарктичного півострова, туристи мають можливість побачити маяк "Прімеро де Майо" (острів Лямбда, 64°18' пд.ш., 62°59' зх.д.) – це перший маяк в Антарктиці, встановлений Аргентиною у 1942 році. У бухті Парадіз (64°49' пд.ш., 62°51' зх.д.), поблизу чилійської станції "Габріель Гонсалес Відела" споруджено у 1950 році однойменний притулок, названий на честь першого глави держави, що був в Антарктиці. Притулок є важливою національною пам'яткою Чилі.

Без перебільшення можна стверджувати, що кульмінацією більшості антарктичних турів є відвідування ранніх британських наукових баз, що функціонують зараз як музеї. Спорудження цих баз пов'язано з початком у 1943 році військової операції Британського військово-морського флоту, метою якої було створення постійно діючих стаціонарних баз в районі Антарктичного півострова та прилеглих островах. Ці бази повинні були забезпечити розвідку за проходженням німецьких суден і передачу метеорологічної інформації.

16 лютого 1944 року запрацювала перша база (База А) на острові Гуд'їр (64°49' пд.ш., 63°29 зх.д.). Історичне значення Бази А, пізніше перейменованої на Порт-Локрой, полягає у тому, що це перше місце проведення досліджень іоносфери в Антарктиці. Крім того, Порт-Локрой – одна з основних баз, на яких виконувались моніторингові дослідження впродовж Міжнародного геофізичного року 1957-1958 рр. Нині від бази залишилась оригінальна споруда – її головний будинок "Хатина Брансфілда" (Bransfield House), що є найстарішою будівлею Великої Британії у районі Антарктичного півострова. Як наукова установа станція проіснувала до 16 січня 1962 р., після чого була перетворена у музей. Сьогодні тут діє крамниця сувенірів та британське поштове відділення, з якого щороку туристами відправляється близько сорока тисяч листів, погашених спеціальним поштовим штемпелем.

Історичні місця і пам'ятки у районі української антарктичної станції. За даними Британської Антарктичної служби, перша, і, на жаль, вже втрачена наукова база у районі Антарктичного півострова була збудована під час Британської експедиції на Землю Грейама у лютому 1935 року. У ході цієї експедиції було спростовано існування морської протоки між Землею Грейама і Антарктидою, тобто встановлено, що Антарктичний півострів є складовою материка, а не окремим великим островом. Для зимівлі експедиції було вибрано місце під за-будову проміжної бази на острові Вінтер архіпелагу Аргентинські острови (65°15' пд.ш., 64°16' зх.д.). У 1946 році залишена будівля була зруйнована, ймовірно, внаслідок високого припливу (цунамі), який виник у результаті землетрусу на Алеутських островах. Вже 9-го січня 1947 року на цьому місці для новоствореної британської Бази F була зведена метеорологічна обсерваторія. Ця будівля з 1974 року носить назву "Хатина Ворді" (Wordie House) на честь сера Джеймса Манна Ворді, шотландського геолога і полярного дослідника, президента Королівського Географічного товариства Великобританії у 1951-1954 рр., керівника експедицій в Антарктику, на Ян Майєн, Гренландію, в арктичну Канаду у 1921-1937 роках.

Loading...

 
 

Цікаве