WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Періодично державами-сторонами Договору про Антарктику здійснюється перегляд кожного історичного місця чи пам'ятки, внесених до Переліку. При цьому визначається, по-перше, чи існує ще досі об'єкт (збережений повністю чи частково) і чи продовжує він відповідати вказаним вище класифікаційним ознакам. По-друге, чи існує необхідність додаткового опису об'єкта, зокрема уточнення його меж, у тому числі картографічно. По-третє, чи вимагає об'єкт додаткових заходів з охорони та управління [4].

В процесі виконання зазначених процедур три об'єкти були виключені з Переліку. Такими є хатина і меморіальна дошка на острові Петра I (68°47' пд.ш., 90°42' зх.д.), побудована норвезьким капітаном Ніль-сом Ларсеном у лютому 1929 року. Встановлено, що під дією природних процесів об'єкт був знищений. Інші два об'єкти знаходились на острові Десепшн (Південні Шотландські острови). Це меморіальна дошка, що вказувала на місцезнаходження кладовища, на якому у першій половині минулого століття поховано близько 40 норвезьких китобоїв. Кладовище було знищено у результаті виверження вулкану у лютому 1969 року. Поряд з кладовищем знаходилась кам'яна піраміда з меморіальною дошкою на честь капітана Адольфуса Амандуса Андресена - одного з першопроходців Антарктики, який започаткував китобійний промисел на острові у 1906 році. Піраміда разом з дошкою втрачені через невстановлені причини [10].

Таблиця 2

Просторовий розподіл історичних місць і пам'яток Антарктики

Артефакти

Західна Антарктика

Східна Антарктика

Загальна кількість

Узбережжя Антарктичного півострова і прилеглі острови

Південні Шотландські острови

Узбережжя моря Росса (включ. острів Росса)

Решта узбережжя Східної Антарктики та внутрішні частини материка

Будівлі (наукові бази, притулки)

12

2

7

5

26

Кам'яні піраміди з меморіаль-ними дошками

3

2

-

7

12

Пам'ятні хрести, моноліти, погруддя та статуї

6

6

7

5

24

Історичні місця (з частково або повністю втраченими артефактами)

1

1

2

-

4

Місця поховань

-

1

1

1

3

Інші пам'ятні об'єкти

1

-

-

3

4

Разом

23

12

17

21

73

В перспективі статус історичної пам'ятки може одержати єдина культова споруда Антарктики – діючий храм Російської православної церкви, освячений 15 лютого 2003 року поблизу російської станції "Белінгсгаузен" (острів Кінг-Джордж). За основний будівельний матеріал обрано сибірську сосну як вид дерева, що найбільш стійкий до процесів гниття. У храмі заплановано встановити меморіальні дошки з іменами усіх учасників радянських та російських антарктичних експедицій, що загинули в Антарктиці. У цьому контексті історичне значення такої споруди разом з її культурним та релігійним значенням оцінено росіянами досить високо. Храм відзначається просвітницьким потенціалом і слугує укріпленню миру та взаєморозуміння в Антарктиці.

Історичні місця і пам'ятки як ресурс для туризму. Важливі соціально-культурні (просвітницькі, комунікативні) та природоохоронні функції покладено на міжнародний антарктичний туризм – єдину і динамічно зростаючу комерційну діяльність на антарктичному континенті [5, 6]. За результатами соціологічних опитувань зарубіжними вченими встановлено, що відвідування історичних пам'яток у структурі мотивацій пасажирів круїзних суден займає друге місце, поступаючись екологічним турам до природних об'єктів Антарктики, що відзначаються пейзажно-естетичною цінністю. На третьому місці у структурі мотивацій – пригодницький туризм, у тому числі заняття екстремальними видами спорту [9].

Зрозуміло, що найвищим попитом у туристів відзначаються старі будівлі на доступному для висадок антарктичному узбережжі та суміжних островах, а також інші об'єкти, якщо вони розташовані вздовж маршруту судна. Пам'ятки у важкодоступних місцях не користуються попитом, але разом з тим володіють певним потенціалом: в майбутньому ці об'єкти можуть бути включені до турпродукту за умови достатнього розвитку безпеки туристських подорожей в Антарктиці та попиту на важкопрохідні історичні маршрути в рамках появи нового сегменту антарктичного туризму.

Рис. 1. Основні історичні місця і пам'ятки Антарктики, що відвідуються туристами (за матеріалами [7]).

Історичні місця і пам'ятки в районі моря Росса. За останнє десятиліття зростає кількість тематичних круїзів від портів Австралії та Нової Зеландії до моря Росса. Ключовими складовими такого історичного туру є відвідування збережених до цього часу чотирьох дерев'яних будівель (хатин) і пов'язаних з ними реліквій, залишених першими наземними експедиціями Карстена Борхгревінка, Роберта Фалькона Скотта та Ернста Шеклтона [9]. Серед цих будівель є найстаріша в Антарктиці, яка закладена на мисі Адер (71°18' пд.ш., 170°12' сх.д.) у лютому 1899 року учасниками Британської антарктичної експедиції 1898-1900 рр. під керівництвом Карстена Борхгревінка. Будівля розрахована на 10 осіб і спроектована для забезпечення першої зимівлі на материку, під час якої використовувалось спеціально розроблене спорядження (собачі сани, одяг) і ретельно підібрані (зневоднені) продукти харчування. Поряд з базою знаходиться перша могила в Антарктиці – кам'яний валун з хрестом та меморіальною дошкою, що вказує на місце поховання учасника експедиції, норвезького біолога Ніколая Хансона.

На цьому ж мисі зберігаються окремі фрагменти майже повністю зруйнованої аварійної бази, встановленої у лютому 1911 р. учасниками Північної партії Британської антарктичної експедиції 1910-1913 рр. під керівництвом Роберта Скотта. У складі цієї експедиції доглядачем за морозостійкими маньчжурськими кіньми був 26-літній Антон Омельченко – перший українець в Антарктиці, виходець з Полтавської губернії, який після закінчення експедиції нагороджений золотою полярною медаллю [2].

Динамічна льодова ситуація в акваторії, прилеглій до узбережжя мису Адер, ускладнює безпечну висадку туристських човнів, що різко знижує відвідуваність цього історичного місця. Більшою зацікавленістю серед туристів відзначаються будівлі та пов'язані з ними історичні пам'ятки острова Росса – найпівденнішого географічного об'єкта, до якого дістаються туристські експедиції. Далі на південь просування морем неможливе, оскільки південна частина острова постійно спаяна шельфовим льодовиком моря Росса.

З метою урізноманітнення програми туру, на шляху до острова пасажири круїзних суден мають змогу побачити поштовий стовп на мисі Уодворт (о. Кулман; 73°19' пд.ш., 169°47' сх.д.), встановлений Робертом Скоттом 15 січня 1902 р. Це металевий циліндр, прикріплений до червоної палиці на висоті 8 м над рівнем моря.

Маршрут суден також проходить повз острів Інекспрессібл. Тут у затоці Терра Нова (74°54' пд.ш., 163°43' сх.д.) знаходилась вирубана у березні 1912 р. льодяна печера, у якій перезимувала Північна партія Віктора Кемпбелла, що входила до складу Британської антарктичної експедиції 1910-13 рр. Зараз на цьому місці збереглись дерев'яний дороговказ та меморіальна дошка. Також на узбережжі затоки Терра Нова 25 січня 1913 року експедицією закладено аварійний склад, де знаходились сани з продуктами харчування та обладнанням. З метою запобігання подальшому руйнуванню сани були вивезені до Великої Британії у 1994 році.

Далі на південь, на мисі Геології (77°00' пд.ш., 162°32' сх.д.) знаходиться частково збережений "Гранітний притулок" – кам'яна споруда, зведеної у 1911 р. як польова кухня для членів другої геологічної партії Гриффіта Тейлора у складі тієї ж Британської експедиції 1910-1913 рр. Стіни притулку з трьох сторін складаються з гранітних валунів, а дах зі шкур тюленів підтримували сани.

Безпосередньо на самому острові Росса особливо цінними для організації історичного туризму є збережені до цього часу три будівлі різних експедицій, серед яких виділяються штаб і складські приміщення на мисі Хат (77°50' пд.ш., 166°37' сх.д.). Вони побудовані у лютому 1902 р. членами Британської антарктичної експедиції 1901-1904 рр. під керівництвом Роберта Скотта. Будівля частково відновлена у січні 1964 року Новозеландським антарктичним товариством за сприянням уряду США. Ця будівля знаходиться у безпосередній близькості від нині діючих наукових станцій Мак-Медро (США) та Скотт (Нова Зеландія).

Loading...

 
 

Цікаве