WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму - Реферат

Історичні місця і пам'ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму

Перші об'єкти, створені людиною у Південному полярному регіоні, виникли на початку минулого століття під час експедицій так званої героїчної доби вивчення Антарктики, мотивація здійснення яких базувалась на національному та особистому престижі. У роки Другої світової війни в регіоні побудовано низку об'єктів інфраструктури науково-військового призначення, головним чином у спірному секторі Антарктичного півострова, з метою демонстрації активного відстоювання заявлених в односторонньому порядку територіальних домагань на антарктичні території з боку Великої Британії, Аргентини та Чилі. Початок систематичних досліджень у 1950-х роках і, особливо, наукова кооперація під час проведення Міжнародного геофізичного року (1957-1958 рр.) призвели до нової хвилі будівництва в регіоні. На сьогодні усі об'єкти того часу розглядаються міжнародною спільнотою як культурне надбання Антарктики, що, зважаючи на інтенсивне освоєння регіону в останні десятиліття та необхідність критичного переосмислення здобутків людства у вивченні Антарктики, вимагає здійснення комплексних досліджень історико-географічного змісту, а також досліджень з інвентаризації пам'ятних об'єктів та розробки невідкладних заходів щодо їх збереження для майбутніх поколінь.Переважна більшість зарубіжних (головним чином англомовних) публікацій, а також вітчизняні праці радянського періоду детально висвітлюють історію відкриття та вивчення материка у розрізі досягнень окремих експедицій. Подібний характер викладу матеріалу характерний і для відповідного розділу поки що єдиної вітчизняної колективної монографії, присвяченої різним аспектам діяльності людини в Антарктиці, що вийшла друком вже за часів незалежності України [1]. Разом з тим, в українській науково-популярній літературі з'являються результати поодиноких історіографічних досліджень, що стосуються окремих українських персоналій, пов'язаних з Антарктикою [2], а також історичні розвідки, присвячені відкриттю та вивченню географічних об'єктів та їх топонімічному аналізу у районі української антарктичної станції "Академік Вернадський" [3]. Водночас, у зарубіжних дослідженнях останнього десятиліття виокремлюється проблематика робіт з оцінки значення окремих історичних пам'яток Антарктики для інших сфер людської діяльності [8, 9]. Проте на сьогодні вкрай мало науково-практичних розробок з ефективного збереження пам'яток Антарктики. Також недостатньо вирішеними залишаються питання використання історико-культурного потенціалу з освітньою метою.

Таким чином, мета даної роботи полягає у здійсненні класифікаційно-просторового аналізу історичних місць і пам'яток та визначення їх потенціалу для організації туризму в Антарктиці загалом і в районі української наукової станції "Академік Вернадський" зокрема.

Розкриття поняття історичних місць та пам'яток Антарктики. У правовій системі Договору про Антарктику (1959 р.) затверджені нормативно-правові акти, що забезпечують охоронний режим для: 1) всіх відомих (зареєстрованих) історично значимих об'єктів в Антарктиці, повністю чи частково збережених до цього часу; 2) окремих місць із втраченими артефактами, з якими пов'язані події, що важливі для історії вивчення Антарктики; 3) усіх інших об'єктів, які будуть знайдені в майбутньому у тому разі, якщо вони матимуть певну історичну цінність.

Хронологічною межею для збереження історико-культурної спадщини є 1958 рік, що дозволяє поширити дії охоронного режиму на об'єкти, створені для забезпечення проведення Міжнародного геофізичного року [4]. Відповідно до процедур, встановлених правовою системою Договору про Антарктику, будь-які особи чи експедиції, у разі виявлення історичних артефактів походження до 1958 року, зобов'язані повідомити про це відповідні органи влади своєї держави, яка, в свою чергу, інформує про знахідку інших учасників Договору про Антарктику. При виявленні історичних артефактів під час нового будівництва рекомендовано припинити усі будівельні роботи до завершення відповідних процедур реєстрації та оцінки знайдених об'єктів. У разі вивезення за межі Антарктики транспортабельних пам'яток, їх доставляють до держави, громадянами якої ці пам'ятки були знайдені. Чинні охоронні принципи є перешкодою для відбору та вивезення як сувенірів будь-яких артефактів, пов'язаних з діяльністю людини.

Поняття історичних місць та пам'яток Антарктики вживається у міжнародній документації у досить широкому значенні, тому воно потребує уточнення і конкретизації, особливо у контексті охорони ще невиявлених та незареєстрованих пам'яток. У документах Консультативних нарад держав-сторін Договору про Антарктику історичні місця і пам'ятки Антарктики прийнято розуміти у таких значеннях:

- місця (або артефакти), пов'язані з конкретними особами чи експедиціями, що зіграли важливу роль у дослідженні Антарктики;

- місця (артефакти), пов'язані з певним видатним подвигом, що є проявом мужності і стійкості чи інших досягнень людини в екстремальних умовах Антарктики;

- зразки, що засвідчують широкомасштабну діяльність, важливу для розвитку знань про антарктичний регіон, або є її складовою;

- зразки, що відзначаються особливою технічною чи архітектурною цінністю, пов'язаною з використанням певних матеріалів, методу будівництва чи плану забудови (інтер'єру, дизайну);

- місця (артефакти), що мають особливе символічне чи пам'ятне значення для багатьох націй;

- інші місця (артефакти), що є джерелами освіти і пропаганди людської діяльності в Антарктиці.

Таким чином, до історичних місць і пам'яток, що підпадають під зазначені формулювання (але ними не обмежуються), належать такі об'єкти:

1) ранні наукові станції (аварійні бази) або їх залишки; стоянки та інші природні укриття зі слідами людської діяльності;

2) різноманітні нежитлові споруди, залишки або частини таких споруд: пам'ятні хрести; моноліти, колони, стовпи; кам'яні піраміди з написами та меморіальними дошками;

3) уламки кораблів, наземного чи повітряного транспорту;

4) сліди вилову моржів, тюленів, риби та залишки відповідного спорядження;

5) відкриті скельні породи з написами;

6) місця поховань;

7) інші об'єкти, що мають відношення до діяльності людини в Антарктиці і не підпадають під жодну з наведених категорій, серед них, наприклад, трактор-пам'ятник на станції "Восток" (78°28' пд.ш., 106°48' зх.д.) з меморіальною дошкою, який встановлений на честь відкриття станції у 1957 році та ін.

У 1972 році державами-сторонами Договору про Антарктику складено перший Перелік історичних місць і пам'яток Антарктики (ІМП), який сьогодні нараховує 76 об'єктів. Загалом 16 країн виступили з пропозиціями внести до Переліку історичні пам'ятки національного значення і відповідно надати їм охоронний статус. Серед країн найбільшу кількість об'єктів запропонувала Велика Британія, Нова Зеландія, Аргентина, Чилі та Норвегія (табл. 1).

Таблиця 1

Внесок держав у історико-культурне надбання Антарктики

Держави-сторони Договору про Антарктику

Запропонована кількість історичних місць і пам'яток

в односторонньому порядку

спільно з іншими державами

разом

Аргентина

8

5

13

Австралія

5

1

6

Бельгія

1

-

1

Велика Британія

5

21

26

Індія

1

-

1

Іспанія

-

1

1

Китай

1

-

1

Нова Зеландія

3

14

17

Норвегія

2

8

10

Перу

-

1

1

Польща

3

-

3

Росія

6

-

6

США

2

-

2

Франція

3

1

4

Чилі

8

5

13

Японія

1

-

1

За матеріалами [4].

Переважна більшість історичних місць та пам'яток, як показано у таблиці 2, зосереджена на узбережжі Антарктичного півострова і прилеглих островах. Порівняно сприятливі кліматичні та льодові умови, транспортна доступність з портів Південної Америки, зумовили те, що субантарктичні острови північно-західної частини Антарктичного півострова, стали форпостами інтенсивного освоєння шельфу та самого континенту ще з першої половини минулого століття. Сьогодні це район максимальної концентрації стаціонарних наукових станцій в Антарктиці. Наслідком такої тривалої людської діяльності є 35 історико-культурних об'єктів, 12 з яких знаходяться на Південних Шотландських островах. Ще одним районом зосередження пам'яток є узбережжя моря Росса – 17 об'єктів, з них 11 – на острові Росса. Решта об'єктів розосереджена головним чином вздовж узбережжя Східної Антарктики із певними осередками на Землі Аделі та Землі Мері Квін (нараховано по п'ять об'єктів). У внутрішніх частинах материка виявлено лише три об'єкти.

Loading...

 
 

Цікаве