WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історико-генетичний підхід у конструктивно-географічному аналізі формування та розвитку екосистем великих міст північно-Західної України - Реферат

Історико-генетичний підхід у конструктивно-географічному аналізі формування та розвитку екосистем великих міст північно-Західної України - Реферат

В наступному столітті місто розростається, забудовується заплава, в 1797 р. на території міста закладається перший парк, рослинний склад якого був представлений типовими для зони широколистяних лісів деревними видами. В цей час в центральній частині міста ще залишаються окремі місцевості, де збереглась рослинність у природному стані (низинні болота, балки). Знищення лісів і перші меліоративні роботи (осушення заплавних боліт) спричинили зниження рівня води в Усті, спрямлення русла, більш чітке розмежування в рельєфі заплави і надзаплавної тераси. Русло звузилось в окремих місцях до 10 м [6].

За планом 1765 р. місто складалося з чотирьох районів – центральної частини, Волі, передмість Острозького і Дубнівського. З усіх боків Рівне омивалося річкою Устею, на якій тут було кілька островів. На одному з них знаходився палац Любомирських. В той час у місті налічувалося понад 370 будинків. Всі вони, крім кам'яних палацу й ратуші, були дерев'яними. У місті було кілька млинів і цегельня [4].

З 1793 р., після возз'єднання Правобережної України з Росією, Рівне стає повітовим центром Волинського намісництва, а з 1797 р. – Волинської губернії. Темпи розвитку економіки дещо пришвидшились. Велике значення для економічного розвитку Рівного мало Києво-Брестське шосе, яке пролягло через місто в 1857 р.

На 1861 р. у Рівному проживало 3294 мешканці. Після реформи 1861 р. забудова міста продовжувалась, але відбувалася безсистемно. Більшість вулиць залишались невпорядкованими. Згідно з даними Всеросійського перепису населення 1897 р., населення Рівного становило 24753 чоловік. В місті налічувалось 23 дрібні промислові підприємства [6].

На початку ХХ ст. площа міста досягла 8 км2, центральна вісь міста – транзитна дорога на Київ і Брест (тепер вул. Соборна) – була щільно забудована невисокими, переважно дерев'яними, будинками міщан, розпочалось формування промислово-складського поясу, на незабудованих фрагментах заплави збереглись болотні природні комплекси. Територія поза заплавою, в основному, була зайнята сільськогосподарськими угіддями. Особливих соціально-економічних змін у місті не відбулось. Промислові підприємства, як і раніше, залишалися дрібними, кустарними [4]. Місто залишалось сірим, необлаштованим і непривабливим. Переважала одноповерхова забудова. За спогадами людей, які проживали в тогочасному місті, навесні та восени на вулицях було непролазне болото, а влітку цілий день блукала худоба. Через антисанітарні умови тут регулярно спалахували епідемії. Об'єктів міської інфраструктури (водопровід, трамвай, електричне освітлення) не було. Тільки 1912 р. в Рівному була побудована невелика електростанція (250 кВт).

Напередодні Другої Світової війни населення досягло 50 тис. чол. Місто стало значним промисловим і культурним центром області. Тут інтенсивно відбувалось житлове будівництво, створювалися нові парки, сквери, удосконалювався водопровід (М.О. Клименко і Т.Л. Меліхова, 2001).

Після ІІ Світової війни місто починає розбудовуватись й розростатись особливо інтенсивно. З'являються масиви середньовисотної й висотної забудови, розростаються промислово-складські території. Відбувається інтенсивне гідротехнічне будівництво: створюється Басівкутське водосховище, система штучних озер гідропарку, зарегульовується стік р. Усті, окремі ділянки її русла каналізуються, обкладаються бетонними плитами. Водночас проводяться і масштабні меліоративні заходи – осушуються болота, вирівнюється рельєф, засипаються й вирівнюються стариці р. Усті, природні ґрунти перекриваються насипними, потужністю до 4 м. Змінюється рослинний покрив – заплавні луки з різнотравно-злаковою рослинністю і деревно-чагарниковий покрив рекреаційних просторів поступово замінюють природну лучно-болотну рослинність заплави р. Усті [2].

До середини 50-х років усі старі підприємства міста (в основному харчової та легкої промисловості) були відбудовані й виробляли більше продукції, ніж до війни. Розгорталося також будівництво нових промислових об'єктів, що значно змінювало економіку міста. За 1951-1955 р.р. були споруджені завод залізобетонних та будівельних деталей, овочесушильний комбінат, асфальтовий, молочний та інші заводи. В 1957 р. вступив у дію завод високовольтної апаратури, з 1960 р. почав працювати завод торгівельного обладнання, розпочалось будівництво льонокомбінату, який став до ладу в 1963 р. На початку 1961 р. завершено будівництво високовольтної лінії передач Добротвір–Рівне. Ще більших розмахів набрав розвиток промислового виробництва в 70-ті роки ХХ ст. Зокрема, був запущений завод тракторних запчастин, добудовано „Азот" (перша черга стала в дію ще в 1969 р.), фабрику нетканих матеріалів, завод високовольтної апаратури. У кінці 70-х р.р. здається добудовуються цехи на фабриці нетканих матеріалів, заводах тракторних запчастин і залізобетонних виробів [2].

Водночас відбувалось впорядкування міста, адже до війни його забудова здійснювалась безсистемно, ширина вулиць була розрахована лише на те, щоб розминулося два візки. У післявоєнний час розробляється Генеральний план Рівного. Розширюються і впорядковуються старі вулиці, з'являються нові магістралі. На південній околиці міста виросло нове селище, центр наповнюється багатоповерховою забудовою. Впорядковується річка Устя, русло її розширюється, зарегульовується, береги покриваються гранітними плитами. Розчищено також замулене Басівкутське озеро. На ньому обладнано пляж, водну станцію, є човни для катання. Місцевість понад річкою й озером швидко вкрилися зеленню [6].

В наш час процеси антропогенної трансформації довкілля продовжуються – освоюються території які досі вважались важкодоступними у зв'язку із хвилястим рельєфом і високим рівнем ґрунтових вод (заболочені місцини заплави, низинні болота днищ балок), порушується режим природоохоронної зони р. Усті, місто розростається, асимілюючи сільськогосподарські угіддя та приміські села. Весь цей комплекс процесів трансформації ландшафтів спричинює загострення екологічних проблем. Зокрема, дуже гостро постають еколого-геологічні проблеми, що пов'язані з інтенсивним проявом несприятливих геологічних процесів у межах міста та недосконалістю системи інженерного захисту території. Зокрема, слід виділити наступні форми прояву несприятливих (а часом і небезпечних) процесів:

– водна ерозія, особливо площинний змив (найбільш інтенсивно проявляється на незакріплених ґрунтах масивів новобудов);

– вибіркове локальне яроутворення, проявляється на ділянках із знищеним рослинним покривом – нерекультивованим або витоптаним (проявляється не локальних територіях схилів річкової долини й балок, які мають нахил понад 30);

– локальне заболочення заплави (наприклад, в межах парку „Молодіжний");

– наявна та потенційна підтоплюваність території (заплава р. Усті, днища балок);

– суфозійні процеси, які пов'язані із просіданням відкладів лесового комплексу, переущільненням та перезволоженням ґрунтів унаслідок високого сезонного рівня стояння ґрунтових вод, втрат вологи в системах підземних інженерних комунікацій.

Хоч ці процеси на сьогодні мають локальний характер, але, враховуючи складність рельєфу міста, особливості його геологічної будови, фізико-географічні умови (значна кількість опадів, ймовірність виникнення повеней, паводків, високий рівень ґрунтових вод), можна прогнозувати значні потенційні небезпеки, джерелом яких може стати трансформоване людиною природне середовище.

Висновки. Отже, характер освоєння території міст, їх забудови, промислового розвитку, заселення, особливості міських функцій, які виконуються на сучасному етапі виявляють потенційне тяжіння до однотипних екологічних проблем і дозволяють розробити єдину методику конструктивно-географічного аналізу урбоекосистем для вирішення проблем розвитку міст та гармонізації взаємодії міст з навколишнім середовищем.

Література:

  1. Владимиров В.В. Расселение и окружающая среда. – Москва: Наука, 1982. – 138 с.

  2. Клименко М.О., Меліхова Т.Л. Довідник екологічного стану м. Рівне. – Рівне: Волинські обереги, 2001. – 144 с.

  3. Михайлюк О.Г., Кічий І.В. Історія Луцька. – Львів: Світ, 1991. – 192 с.

  4. Молчанов О.П. Ровно. – К.: Будівельник, 1973. – 80 с.

  5. Мольчак Я.О., Фесюк В.О., Картава О.Ф. Луцьк: сучасний екологічний стан та проблеми. – Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2003. – 488 с.

  6. Сербін Г.П. Ровно. – Львів: Каменяр, 1989. – 45 с.

  7. Форестер Дж. Динамика развития города. Пер. с анг. – Москва: Просвещение, 1974. – 251 с.

Loading...

 
 

Цікаве