WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історико-генетичний підхід у конструктивно-географічному аналізі формування та розвитку екосистем великих міст північно-Західної України - Реферат

Історико-генетичний підхід у конструктивно-географічному аналізі формування та розвитку екосистем великих міст північно-Західної України - Реферат

Історико-генетичний підхід у конструктивно-географічному аналізі формування та розвитку екосистем великих міст північно-Західної України

Для того, щоб вияснити закономірності антропогенної трансформації природного середовища міст, потрібно прослідкувати основні етапи господарського впливу на природні комплекси території та їх наслідки в історичному аспекті. Лише тоді можна зрозуміти генезис цих змін, закономірності походження та властивості природно-антропогенних комплексів [1, 7]. За своєю суттю міста з їх майже тисячолітнім антропоекологічним, соціальним, культурним досвідом містять зачатки, хоча й досить суперечливі, елементів майбутнього ноосфери. Потрібні глибоке вивчення й аналіз позитивних та негативних наслідків багатовікової еволюції міста. У минулому, наповнені соціальними катаклізмами й суперечностями, вони разом із тим є конструктивною й необхідною формою соціально-природної історії людства (Д.С. Ліхачов, 1985). З цих позицій необхідно ретроспективно повернутися до історії розвитку функцій міст як необхідних центрів організації й регулювання матеріально-енергетичних потоків обміну речовин між суспільством й природою. У світлі досліджень В.І. Вернадського, появу міст, їх становлення потрібно розглядати як закономірне явище соціальної організації і в той же час як закономірну організацію матеріально-енергетичних потоків біосфери й неживої („косної" за визначенням В.І. Вернадського) речовини планети [1]. Міста, їх організація є однією з найважливіших необхідних характеристик організації ноосфери, ймовірно, ведучою формою її функціонування і структури (В.П. Казначаеєв, 1990).

Коротко проаналізуємо основні віхи становлення та розвитку міст. Луцьк – одне з найдавніших міст Західної України. Протягом своєї історії Луцьк виконував багато функцій та входив до складу кількох держав. Перші сліди проживання людини на території сучасного міста датуються епохою нового кам'яного віку – неоліту (VI-IV тис. до н.е.). Так, зокрема, у передмісті Луцька – Гнідаві археологами виявлені залишки поселень V тис. до н.е., що належали племенам культури лінійно-стрічкової кераміки. Люди тоді жили у напівземлянках із господарськими ямами біля них. У бронзовому віці (ІІ тис. до н.е.) на території Луцька існували два різноетнічні поселення. У передмістях Луцька – Гнідаві та Красному археологи виявили рештки землянок та наземних жител слов'янських поселень.

Проте вперше Луцьк (Лучесък) згадується в Іпатіївському та Лаврентіївському літописах в 1085 р. Луцьк входив до складу Волинського князівства з центром у місті Володимирі, а із середини ХІІ ст. став стольним містом Луцького князівства. Від 1199 р. Луцьк входив до Галицько-Волинського князівства, вже будучи значним ремісничим, політичним та культурним центром Волині [3]. За економічним і політичним значенням це було друге місто на Волині після Володимира. Площа міста в той час сягала близько 10 га (сучасна площа більше 5400 га).

В 1432 р. місто здобуло самоврядування за магдебурзьким правом. В середині XVI ст. луцькі ремісники спорудили міст через р. Стир та її заплаву довжиною 600 м. В той час економічний потенціал міста й надалі зростав завдяки розвитку ремесла та інтенсивній торгівлі з польськими, німецькими, литовськими, вірменськими купцями [3].

За наступних 200 років Луцьк став відомим містом в Україні. В 40-х роках XVI ст. в ньому мешкало понад 5 тис. чоловік, розвивались ремесла, Луцьк став одним із великих центрів торгівлі в західному регіоні, зокрема, торгівлі хлібом.

Економіка Луцька до другої половини ХІХ ст. перебувала в депресії. За обсягом виробленої промислової продукції (5,4 тис. крб у 1886 р.) Луцьк займав одне з останніх місць серед міст Волинської області. В 1893 р. тут працювало 13 промислових підприємств з виробництва свічок, мила, цегли, тютюну, вина. В переважній більшості це були невеликі ремісничі майстерні з одним-трьома працюючими. У зв'язку зі слабким економічним розвитком, відсутністю великх промислових підприємств, населення міста теж зростало слабо. Урбанізація для території півдня сучасної Волинської області була не дуже характерною. Так, у 1858 р. чисельність населення міста становила лише 6362 осіб, а в 1897 р. (за даними Всеросійського перепису населення) – 15804 осіб. Місто було не благоустроєним, мало лише дві бруковані вулиці, а для пішоходів – дерев'яні тротуари. Більшість житлових будинків теж були дерев'яними (419 будинків), а цегляних нараховувалося 37. В 1869 р. розроблено перший генеральний план Луцька. В 1888 р. в Луцьку засновано великий на той час пивоварний завод. В 1890 р. було проведено залізничну колію від станції Ківерці до Луцька, що позитивно позначилось на подальшому економічному зростанні міста. Галузева структура підприємств міста того часу відображена у таблиці 1. Але все-таки навіть на початку ХХ ст. Луцьк залишався відсталим провінційним містечком. В 1902 р., за даними губернського статистичного комітету, в місті працювало 29 заводів, загальна кількість робітників на яких становила 58 осіб. Зрозуміло, що це були не зовсім заводи, а дрібні ремісничі майстерні. До 1913 р. року кількість заводів зменшилась, а самі вони стали більшими. У Луцьку на той час працювало 10 фабрик і заводів, на яких налічувалось 3439 робітників, а обсяг промислової продукції досягав 2,4 млн. крб. Отже, вже на той час проявилась тенденція до концентрації промисловості, що була характерна для цієї епохи.

Таблиця 1.

Витяг з огляду Волинської губернії про кількість фабрик, заводів і чисельність робітників у м.Луцьку станом на 1892 р. (наводиться за [3]).

Галузь

Кількість фабрик і заводів

Кількість робітників

Дохід, крб.

Переробка тваринної продукції

Миловарні

2

2

1738

Свічні

1

1

598

Переробка рослинної продукції

Олійниці

2

3

995

Пивоварні

1

3

Обробка мінеральних ресурсів

Цегельні

1

4

420

Змішане виробництво

Фарби

2

5

450

Мінеральні води

3

2

725

Всього

12

20

5346

До більш-менш великих підприємств тогочасного Луцька можна віднести: чавунно-ливарний завод братів Свободів, цегельний завод Старчевського, тартак, паровий млин Глікліха, паркетну фабрику, два пивоварні заводи. Крім того, в Луцьку налічувалось 905 майстерень, на яких працювало 1043 робітники та 872 учні. У 1909 р. була збудована перша електростанція, але потужність її була невелика – дві машини по 40 кінських сил. На вулицях з'явилось електричне освітлення. Існував внутрішньоміський телефонний зв'язок. Місто суттєво виросло, дещо впорядкувалось, стало більше брукованих вулиць та дерев'яних тротуарів. У 1910 р. приміські села Гнідава, Омеляники, Дворець (колишній Гай) стали передмістям. Чисельність населення збільшилась від 22,5 тис. в 1909 р. до 28,7 тис. в 1910 р.

На 1 січня 1917 р. в місті проживало 26745 осіб, на відповідний період 1925 р. – 28210, в 1937 р. – 40371 осіб. В той час місто розросталося і розбудовувалося. Так, наприклад, у 1934 р. було забруковано 30 вулиць, у 1935 р. – 7, у 1936 р. – 11, у 1937 р. – 16, а всього в місті налічувалось 279 вулиць і провулків. В 1923 р. в місті було 2057 будинків, вже в 1931 р. – 3811, 1935 р. – 4025, 1936 р. – 4582, 1937 р. – 4350. Уже в той час місто мало регулярне автобусне сполучення із Млиновом, Торчином, Оликою, Копачівкою. В 1930 р. для захисту міста від повеневих розливів р. Стир за проектом інженера В. Лібровича було збудовано двокілометрову дамбу від Замкової вулиці до Дубнівського шляху.

Уже в 1930 р. розпочато комплексне будівництво водопроводу в м. Луцьку. Зокрема, було побудовано Дубнівський водозабір та каналізаційну мережу. До 1937 р. усі вулиці в центрі Луцька були вже з водопроводом. Одночасно велись роботи й з будівництва каналізаційної мережі. Умови життя лучан і санітарний стан міста суттєво поліпшились.

Після визволення міста від німецьких військ 2 лютого 1944 р. розпочалась його відбудова. Уже до 1950 р. виробництво промислової продукції зросло на 30% у порівнянні з 1940 р., а продуктивність праці – у 2,8 раза.

Впродовж 1951-1955 р.р. економічний потенціал міста помітно зріс. Розширено виробничі площі, споруджено нові цехи на ливарно-механічному, цегельному, ремонтному, пивоварному заводах, промкомбінаті, взуттєвій і швейній фабриках. В 1958 р. відбувся запуск потужного Гнідавського цукрового заводу. Провідними галузями промислової спеціалізації міста були харчова, деревообробна, виробництво цегли. В Луцьку ще не було дійсно великих підприємств. Під керівництвом архітектора М. Самбурова в 1952 р. розроблений Генеральний план розвитку міста. Він передбачав значне розширення житлового фонду, реконструкцію й будівництво промислових підприємств, нового залізничного вокзалу і міських шляхів сполучення.

Loading...

 
 

Цікаве