WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Країни, що розвиваються - Реферат

Країни, що розвиваються - Реферат

Найвагоміша комплексна оцінка гуманітарного розвитку реалізована Програмою розвитку ООН (ПРООН). З 1990 р. в її щорічниках (Human Development Reports) почали публікувати інтегральний показник – індекс людського розвитку (ІЛР), який дає загальне уявлення про розвиток людини в країнах світу.

У 1987 р. в „Доповіді про розвиток людини" ООН запропонувала концепцію бідності населення і показник для її вимірювання – індекс бідності населення, який відображає нестатки чотирьох головних аспектів життя людини: тривалість життя, стан здоров'я, рівень знань, економічне забезпечення, участь у суспільному житті.

Індекс людського розвитку, незважаючи на його переваги порівняно з іншими показниками, все-таки неповно відображає головні напрями суспільного прогресу. Зокрема, цей критерій не охоплює екологічних аспектів розвитку людини. Крім того, у цій концепції соціальний аспект представлений тільки рівнем освіти, і в ній нема таких зрізів, як рівень наукової та інноваційної діяльності.

На початку ХХІ ст. з'явилися првці, автори яких намагалися заповнити цю прогалину, використавши як глобальний критерій суспільного розвитку індекс гармонійного розвитку цивілізації (ІГРЦ), який одночасно охоплює економічні, соціальні й екологічні результати розвитку цивілізації [10, 11].

Нові напрями наукових досліджень зумовлені виникненням глобальних проблем. Практично всі глобальні проблеми людства так чи інакше мають вихід на країни, що розвиваються. Ці країни, з одного боку, інтегровані у світову соціально-економічну систему, щораз частіше зазнають впливу глобальних проблем, а з іншого, – вони самі є носіями цих проблем.

У країнах, що розвиваються, глобальні проблеми групують у п'ять блоків: політичний, економічнй, демографічний, соціальний та екологічний. Деякі глобальні проблеми мають давню історію і стали хронічними, інші – порівняно нові. Всі вони безпосередньо впливають на розвиток цих країн. Відповідно до структури глобальних проблем формуються напрями наукових досліджень, результати яких відображені у працях Я.Г. Машбіца, Ю.Л. Пивоварова, В.А. Пуляркіна, Н.А. Слуки та ін.

Проблема народонаселення висвітлена в матеріалах ООН. Для наукових досліджень з цієї проблеми, проведених у рамках ООН, характерна спроба прив'язати демографічну проблему до сучасних і прогнозованих показників зростання економіки і виявити невідповідність темпів збільшення кількості населення кількісним і якісним показникам економіки.

Географічний аспект продовольчої проблеми розглянуто здебільшого як сучасну та песпективну забезпеченість регіонів і країн певними видами продовольчих ресурсів. З соціально-географічного погляду заслуговують на увагу такі питання: зв'язок продовольчої проблеми з рівнем і характером соціально-економічного розвитку, демографічного ситуацією, особливостями використання природних ресурсів та освоєння території.

Проблему взаємовідносин суспільства і природи, збереження навколишнього середовища активно досліджували у 80–90-х роках ХХ ст. Серед наукових праць, присвячених екологічній проблематиці, треба назвати такі: "Постійновологі тропіки. Зміна природного середовища під впливом господарської діяльності" (М.Б. Горнунг, 1984) і "Країни, що розвиваються: природа і людина" (В.А. Пуляркін та ін., 1982).

У 1987 р. Комісія ООН з проблем вивчення навколишнього середовища і розвитку опублікувала звіт „Наше спільне майбутнє", у якому розглянуто концепцію сталого розвитку, в основі якої – ідея екологічно чистого розвитку. З огляду на це зросло значення наукових досліджень, присвячених прогнозам зміни природного середовища під впливом традиційних методів ведення господарства і впровадження нових технологій, неадаптованих до природних умов у цих країнах.

У сучасних наукових дослідженнях недостатню увагу приділяють вивченню ролі та місця країн, що розвиваються, в глобальній системі господарства. Більшість з них здобули незалежність після 1960 р. Це короткий історичний шлях незалежного розвитку. Тому важливо проаналізувати зміни, які відбулися в становищі цих країн у системі міжнародного географічного поділу праці та їхній вплив на розселення, галузеву і територіальну структуру господарства. Ці зміни за масштабами ще невеликі, що пов'язано з інерційністю розселення і територіальної структури господарства. Однак дуже важливо бачити тенденції таких змін як для науковиго обґрунтування географії господарства в країнах, що розвиваються, так і для прогнозування зовнішньоекономічної співпраці з Україною.

Отже, аналіз наукових досліджень і публікацій дає змогу окреслити сучасні напрями суспільно-географічних досліджень країн, що розвиваються, які повинні передусім торкатися такого: удосконалення теоретико-методологічних методичних основ, розробки концепції розселення і територіальної організації господарської діяльності в умовах глобалізації та раціонального природокористування, застосування проблемного підходу в традиційних і нових напрямах дослідження; створення багатовимірної суспільно-географічної типізації цих країн; вивчення ролі та місця країн, що розвиваються, в системі глобальних проблем людства.

Використана література

  1. Алаев. Е.Б. Региональное планирование и развивающиеся страны. – М.: Наука, 1973.

  2. Дмитриевский Ю.Д., Лавров С.Б. Економико-географические проблемы капиталистических и развивающихся стран. – М.: Просвещение, 1978.

  3. Капиталистические и развивающиеся страны на пороге 90-х годов / Под ред. В.В. Вольского и др. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1990.

  4. Машбиц Я.Г. Латинская Америка. Проблемы економической географии. – М.: Мысль, 1969.

  5. Пивоваров Ю.Я. Глобальная урбанизация и Россия на пороге ХХІ века: антропокультурный подход // Изв. Рос. АН. Сер. геогр. – 1996. – №4. – С. 38-45.

  6. Пилипенко И.В. Проблемы мирохозяйственной типологии малых стран мира // Вестн. Москов. ун-та. Сер. 5, география. – 2002. – №4. – С. 33-38.

  7. Пуляркин В.А. Економико-географические процессы в сельськом хозяйстве развивающихся стран. – М.: Наука, 1976.

  8. Пуляркин В.А., Егоров И.Д. Продовольственное положение в развивающихся странах и задача его кардинального улучшения как глобальная проблема современной цивилизации // Глобальные проблемы географической науки: Сб. науч. трудов. – М., 1988.

  9. Развивающиеся страны: природа и человек. / Отв.ред. В.А. Пуляркин. – М.: Мысль, 1982.

  10. Садков В., Гринкевич Л. От индекса развития человеческого потенциала к индексу гармонийного развития цивилизации // Общество и экономика. – 2001. – №7-8. – С. 76-83.

  11. Слука Н.А. Урбанистическая панорама мира на пороге ХХІ века // Вестн. Москов. у-та. Сер. 5, география. – 2000. – №2. – С. 59-64.

  12. Территориальная структура хозяйства развивающихся стран: сдвиги и тенденции / Отв. ред. В.А. Пуляркин, Ю.Г Липец. – М.: Наука, 1991.

  13. Тикунов В.С., Фетисов А.С. Типология стран мира как нечеткого множества // Вестн. Москов. ун-та. Сер. 5, география. – 1994. – №2. – С.48-52.

  14. Burget G. Du tiers–monde aux tiers-mondes. – Paris: Dunod, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве