WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Країни, що розвиваються - Реферат

Країни, що розвиваються - Реферат

Реферат на тему:

Країни, що розвиваються

Країни, що розвиваються, – це сукупність держав, які об'єднані історико-географічними особливостями формування, певною спорідненістю господарського, соціально-культурного і політичного життя, подібністю положення у глобальному суспільному просторі, спільністю проблем і тенденцій розвитку.

Одна з важливих особливостей сучасного світового розвитку – зростання ролі і значення в ньому цієї групи країн. Соціально-економічний розвиток названих країн позначається на глобальних тенденціях, а їхні проблеми впливають на більшу частину людства, а отже, майбутнє суспільства залежатиме від того, якими будуть ці країни у ХХІ ст.

На жаль, в Україні не склалися сприятливі передумови для наукових суспільно-географічних досліджень країн, що розвиваються. Цим можна пояснити відсутність публікацій із суспільно-географічної тематики. Сучасні наукові дослідження цих країн торкаються здебільшого історичних та економічних аспектів. Сьогодні цією проблематикою активно займаються на Заході і в Росії. Значну увагу країнам, що розвиваються приділяє ООН. При цій організації створено спеціальні комісії, які займаються дослідженнями політичних, економічних, соціальних та екологічних проблем у зазначених країнах.

Актуальність дослідження країн, що розвиваються, пов'язана ще й з тим, що в умовах глобалізації та інтеграції України у світове господарство потрібні сучасні наукові знання про суспільно-географічні процеси в цих країнах. Ефективна співпраця України з країнами, що розвиваються, її безпосередні наслідки і подальші перспективи тісно пов'язані з масштабами наукових досліджень. З огляду на це постає завдання окреслити напрями наукових досліджень, на підставі нових закономірностей розвитку в умовах глобалізації всієї спільноти країн.

Країни, що розвиваються, – складний об'єкт наукового пізнання, що зумовило міждисциплінарність досліджень, у яких суспільно-географічні аспекти посідають особливе місце.

У радянські часи суспільно-географічні дослідження країн, що розвиваються, проводили головно в Москві і Ленінграді. Найактивнішими вони були у 70–80-ті роки ХХ ст. У цей період опубліковано фундаментальні праці, які торкалися сусльпільно-географічних проблем їхнього розвитку.

У колишньому Радянському Союзі основоположниками наукових суспільно-географічних досліджень країн, що розвиваються, були М.С. Розін, В.В. Вольський, Ю.Д. Дмітрієвський та інші, які започаткували в рамках економічної і політичної географії зарубіжних країн відповідний новий науковий напрям.

Сочі – місто контрастів.

Науковий підхід до вивчення країн, що розвиваються, розкритий у таких фундаментальних працях: "Латинська Америка. Проблеми економічної географії" (Я.Г. Машбіц), "Економіко-географічні процеси в сільському господарстві країн, що розвиваються" (В.А. Пуляркін), "Індія. Географія господарства" (Г.В. Сдасюк), "Регіональне планування в країнах, що розвиваються" (Е.Б. Алаєв), "Країни, що розвиваються: природа і людина" (В.А. Пуляркін, Я.Г. Машбіц) та ін.

На заході географічні та економічні аспекти країн, що розвиваються, розглянуті в працях Г. Бюржая, А. Льюіса, Ф. Кардозо, С. Кузнеця, Р. Пребіша, Г. Рейніса, У. Ростоу, М. Тодаро, Д. Фая, Х. Ченері та ін. У Росії економічною проблематикою країн, що розвиваються, займаються Б.М. Болотін, А. Ельянов, В.Л. Тягуненко, В.Л. Шейніс та ін.

У 90-х роках ХХ ст. ООН започаткувала щорічне видання Програми розвитку ООН (ПРООН), у якій узагальнюють спостереження за розвитком людини у країнах світу, у тому числі в країнах, що розвиваються.

Суспільно-географічні аспекти наукових досліджень країн, що розвиваються розкриті в останніх публікаціях російських географів В. Тікунова і А. Фетісова [13], І. Пилипенка [6] і французького географа Г. Бюржаля [14].

Наша мета – розглянути ретроспективні, сучасні і перспективні напрями наукових досліджень країн, що розвиваються.

На Заході наукові дослідження країн, що розвиваються, зародилися ще на початку ХХ ст. у рамках колоніальної географії.

У колишньому Радянському Союзі дослідження країн, що розвиваються, започатковані у 50-х роках ХХ ст. в Інституті географії АН СРСР; вони стали головним і довготерміновим напрямом його науково-дослідної роботи. Поряд з цим, важливими науковими центрами з питань суспільно-географічних досліджень цих країн були кафедри економічної та політичної географії зарубіжних країн Московського і Ленінградського університетів.

У 60-ті роки в Москві поряд з Інститутом сходознавства створено комплексні регіональні інститути, які займалися проблемами вивчення зарубіжних країн, зокрема, Інститути Латинської Америки та Африки. Вчені, які очолювали вивчення країн, що розвиваються, зосередили увагу на таких галузевих напрямах, як природно-ресурсний, населення й урбанізація, виробнича сфера, регіональний.

У цей час посилену увагу приділяли вивченню природних ресурсів. Над цією проблемою працювали такі вчені, як Ю.Д. Дмітрієвський, М.С. Розін, М.Б. Горнунг, Я.Г. Машбіц. Дослідження цих вчених відіграли важливу роль у становленні географії природних ресурсів як наукового напряму. На підставі розробленої на початку 70-х років концепції природно-ресурсних циклів Я.Г. Машбіц (1975) розвинув концепцію ресурсно-експортних циклів. Проблемам населення й урбанізації присвячені наукові дослідження Л.І. Боніфатьєвої, С.І. Брука, В.В. Покшишевського та ін.

Наукові дослідження галузей виробничої сфери провадили В.А. Пуляркін, С.Б. Шліхтер та інші, які вивчали географічні аспекти індустріалізації, модернізації сільського господарства і формування інфраструктури.

Наукові дослідження з питань формування територіальної структури і розробку економічного районування виконували Г.В. Сдасюк, Е.Б. Алаєв, Ю.Д. Дмітрієвський, Я.Г. Машбіц та ін. У результаті таких досліджень виявлено типологічні закономірності територіальної організації експортного і традиційного сектора економіки.

На загальних питаннях теорії і методології географії країн, що розвиваються, зосередили увагу М.С. Розін, В.В. Вольський, Ю.Д. Дмітрієвський, Я.Г. Машбіц, а питання методики і використання нових методів дослідження розкрили Ю.Г. Ліпец, І.М. Маєргойд.

У регіональних наукових дослідженнях важливу роль відіграли Я.Г. Машбіц (Латинська Америка), Ю.Д. Дмітрієвський (Африка). Країнознавчими дослідженнями займалися Г.В. Сдасюк (Індія), Р.А. Піменова (Аргентина), В.В. Вольський (Бразилія), Я.Г. Машбіц (Мексика).

Важливим підсумком багаторічних досліджень треба вважати перехід до типологічних узагальнень і виявлення закономірностей розвитку й територіальної організації цих країн. У результаті таких досліджень з'ясовано типологічні риси внутрішньої організації господарства. Щораз більша соціально-економічна диференціація країн, що розвиваються, зумовила необхідність розробки типології цих країн (В.В. Вольський, 1990).

Об'єктивну необхідність гуманізації суспільної географії зрозуміли спочатку на Заході. У деяких працях 70-х років з так званої радикальної географії порушено гострі проблеми добробуту і соціальної нерівності. Зокрема, в Оксфорді опубліковано колективну монографію "Географія і нерівність" (Coates, Johnson, Kinox, 1977), у якій зазначено, що географія традиційно займалася питаннями розміщення ресурсів і виробництва і не приділяла уваги гострим соціальним проблемам. Наукові дослідження добробуту і соціальної нерівності, його просторової диференціації зумовили формування нового напряму досліджень.

З огляду на це з 70-х років було декілька спроб розробити показники якості життя населення. У 1970 р. Інститут соціального розвитку ООН розробив індекс розвитку на базі економічних і соціальних показників. Цей Інститут критикували за те, що як критерій розвитку вибрано структурні зміни, а не добробут життя. У відповідь на критику з'явилися праці, у яких як критерій розвитку використали ступінь задоволення головних потреб більшості населення або якість життя, зокрема, індекс фізичної якості життя Д. Морріса. У 1987 р. комітет з проблем народонаселення ООН для вимірювання якості життя населення в країнах, що розвиваються, розробив індекс нестатків на підставі показників, які характеризують добробут людей залежно від їхнього матеріального становища, дитячої смертності, стану здоров'я і суспільного устрою.

Loading...

 
 

Цікаве