WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Розвиток рекреації на основі національних та регіональних ландшафтних парків України: еколого-економічне обґрунтування - Реферат

Розвиток рекреації на основі національних та регіональних ландшафтних парків України: еколого-економічне обґрунтування - Реферат

Хвойні лісові угруповання мають високі рекреаційні властивості, тому що формують своєрідний фітоклімат зі значною кількістю фітонцидів, які створюють майже стерильну чистоту повітря і сприятливо впливають на здоров'я людини.

Середньо- і високогірні види ландшафтів відрізняються складним, малодоступним рельєфом, високим ступенем залісненості, зручні для епізодичного відпочинку на туристичних пішохідних чи кінних маршрутах, зимових спортивно-оздоровчих заходів тощо.

Із гірсько-долинних ландшафтів найвигіднішими для рекреації є долини рік Пруту, Бистриці Солотвинської і Надвірнянської, Лімниці, Чечви, Свічі з Мізунькою та Сукель. Усі вони належать до типових поперечних долин північно-східного схилу Карпат, перетинають один з мальовничих, малонаселених районів – Горгани. Річкові долини Горганів мають багато спільних рис у морфологічній будові. Вони утворюють вузькі долини з крутими скелястими схилами та широкі улоговини з виположеними терасовими схилами. В таких долинах-улоговинах переважно розташовані поселення. Ці природні комплекси найбільше придатні для створення зон відпочинку з повним набором рекреаційних упослуг.

Найбільша густота рекреаційного освоєння є в долинах рік Прут, Бистриця Надвірнянська (район Гута), Мізунька (Новий Мізунь) та ін.

Іншим важливим рекреаційним районом Карпат в Івано-Франківській області є Гуцульська Верховина з долинами Білого і Чорного Черемошу.

Найефективнішим та доцільним напрямом використання природних ресурсів області є рекреаційний. Тому щодо розвитку рекреаційної сфери у нашому регіоні важливі є такі чинники:

  • державна підтримка еколого-економічно обґрунтованої рекреаційної галузі як однієї з найперспективніших для гірської частини Івано-Франківської області;

  • концентрація і реалізація коштів та ресурсів з метою влаштування доріг, водопостачання і каналізації, зв'язку, служби сервісу, які б у майбутньому працювали на інфраструктуру рекреаційно-бальнеологічного типу;

  • створення відповідних умов для залучення іноземних інвестицій у розвиток рекреаційної галузі на спільних засадах;

  • активне сприяння приватному рекреаційному бізнесу (розвитку сільського зеленого туризму);

  • формування потужної реклами тощо.

Одночасно треба вжити низку науковоорганізаційних заходів для забезпечення екологічно можливих масштабів, темпів і територіальних пропозицій розвитку

рекреаційного комплексу. Тому заплановано виконати комплексні екологічні дослідження території області: обгрунтувати диференційні норми рекреаційного навантаження на окремі ландшафти та басейни рік; опрацювати норми антропогенного навантаження, граничнодопустимі межі сумарної ємності об'єктів, розміщених у рекреаційних центрах; визначити лісові масиви обмеженого розвитку рекреації і туризму, потенційні і резервні зони; запровадити суворі правила дотримання природоохоронного законодавства в рекреаційних зонах та санкцій за їхнє порушення.

Рекреація зачіпає та змінює всі компоненти наземних екосистем, відповідні реакції яких залежать від інтенсивності та розподілу в просторі і часі рекреаційних навантажень. Щоб ці наслідки не ставали фатальними для природи, треба надавати їй змоги відновлюватися, відвівши для цього спеціальні території, позбавлені активного антропогенного впливу. Територіальне розмежування охорони природи і відпочинку – це головний принцип, який повинен стати основою курортно-рекреаційного комплексу. Між територіями, що призначені для рекреації, та заповідними ділянками мають зберігатися екологічнообґрунтовані пропорції.

Різні типи природних комплексів по-різному реагують на будь-які зовнішні впливи, у тому числі й на рекреаційні навантаження. Серед чинників рекреаційної зміни наземних екосистем провідне місце посідає витоптування рослинного покриву і ґрунтів. Стан рослинного покриву визначає багато властивостей ландшафту, значних для рекреації: естетичні й маскувальні якості рослинності, протиерозійна захищеність пішохідних трас і площадок відпочинку, наявність палива і дикорослих харчових та лікарських рослин. До головних порушень у природі, які може спричинити рекреація, належать зміни в ґрунтово-рослинному комплексі та ґрунтовій фауні, випадання екологічно характерних видів та проникнення чужих, шкідливих видів живих організмів, порушення сезонної ритміки рослин та ін. [3].

У лісі найвиразніше реагування на рекреаційні навантаження простежується в трав'янисто-чагарниковому покриві. Розмір навантаження визначає і фенологічний стан видів флори рослинності: за вищого навантаження фаза цвітіння і плодоношення наступає на п'ять-десять днів раніше, ніж у рослин на непорушених територіях. Перебуваючи в критичних умовах для існування, рослини проходять усі фенофази в стислий термін; процес розмноження відбувається за допомогою насіння, а не шляхом проростання кореневих відростків. Саме різноманітність механізмів адаптації і забезпечує високу стійкість рослинного покриву витоптаних площ.

Зміна рослинного покриву рекреаційних території є адаптованою, її не треба розглядати як негативну з погляду рекреаційного природокористування. Однак ці зміни настільки відчутні, що в разі організації і проектування будь-якої території відпочинку, значну увагу доцільно приділяти розробці заходів охорони рослинного покриву [2].

Поєднання різних видів туризму з традиційними для нашої держави видами рекреації (санаторно-курортне лікування, освітньо-виховний екологічний і краєзнавчий туризм, спортивні водні, піші, гірські походи) та господарської діяльності (заготівля цілющих трав, ягід, грибів, риби, дичини тощо) у буферних зонах і зонах відновлення екосистем (або регламентованої господарської діяльності) природно-заповідних територій може бути високоефективним у природоохоронному та соціальному аспектах.

Для таких територіальних одиниць, як Прикарпатський регіон, де розміщені підприємства як промислової галузі, так і рекреаційного комплексу, важливо знайти оптимальні шляхи поєднання природоохоронної, рекреаційної та господарської діяльності. Ігнорування природних рекреаційних ресурсів є економічно невигідним, це

будуть свідомо втрачені кошти, платежі до державного та місцевого бюджетів, робочі місця, можливості розвитку регіону загалом.

Природоохоронні території є надзвичайно важливим ресурсом для розвитку всіх видів рекреації населення. Науково обґрунтоване і ретельно організоване з дотриманням усіх екологічних вимог туристичне використання периферійних зон природо-заповідних територій дає змогу суттєво підвищити рівень фінансових надходжень до державного й місцевих бюджетів, і водночас зберегти центральні, абсолютно недоторкані зони цих територій з їхніми унікальними біоценозами і біологічними видами. Всі природо-охоронні території мають чудові природні й культурно-історичні ресурси для розвитку різних видів туризму, однак потребують розширення зон туристичної і господарської діяльності з прилеглих територій та сучасного інфраструктурного облаштування.

Отже, якщо детально проаналізувати й оцінити економічну ефективність від сільськогосподарського і промислового виробництва та рекреаційно-оздоровчої галузі (потенційно), то перевага без сумніву буде на боці рекреації. Проблема в тому, що досі сфері рекреації й оздоровлення не приділяли відповідної уваги, а тому нема даних, аналізів та оцінки потенційної можливості природних комплексів. Соціально-промислова інфраструктура не відповідає природним можливостям, тому що в розташуванні продуктивних сил не враховували структуру і функціонування натуральних басейнових екосистем. Такий суто економічний підхід, привів до антропогенних перевантажень на певні природні екосистеми, внаслідок чого в окремих місцях, розпочався процес деградації природних структур [4].

Використана література

  1. Адаменко О.М., Приходьмо М.М. Регіональна екологія і природні ресурси на прикладі Івано-Франківської області). – Івано-Франківськ: Таля, 2000. – 278 с.

  2. Генсирук С.А., НижникМ.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов.– К.: Урожай,1987. – 246 с.

  3. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 312 с.

  4. Нефедова В.Б., Смирнова Е.Д., Чижов В.П., Швидченко Л.Г. Рекреационное использование территории и охрана лесов. – М.: Лесная пром-сть, 1980. – 184 с.

  5. Нудельман М.С. Соцыально-экономические проблемы рекреационного природопользования. – К.: Наукова думка, 1987. – 128 с.

  6. Парпан В.І., Шпарик Ю.С. Проблеми сталого розвитку і екологічний моніторинг лісів Українських Карпат // Проблеми сталого розвитку Карпат. регіону. – Рахів, 1998. – С. 26–30.

  7. Стойко С.М. Наслідки антропогенної трансформації лісових екосистем Карпат та шляхи елімінації шкідливих екологічних процесів // Український ліс. – 1993. – №2. – С. 11–17.

Loading...

 
 

Цікаве