WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Українська географія релігії: історія формування та предмет дослідження - Реферат

Українська географія релігії: історія формування та предмет дослідження - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Українська географія релігії: історія формування та предмет дослідження
З початку 1990-х років в Україні відбувається становлення (відродження) географії релігії. Появилися перші роботи з даної проблематики, зокрема А. Ковальчука, О. Любіцевої, В. Патійчука, О. Шаблія та ін.
В українській науці перші елементи географії релігії були присутні уже в "Літописі руському", який охоплює події від 852 р. до 1292 р. З прийняттям Україною у 988 р. християнства починається паломництво до Святої Землі - Палестини. Першим відомим українцем, що здійснив у 1062 р. подорож до Святої Землі був ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам. До 1099 р. паломництво на Святу Землю було утруднене, тому, що вона перебувала в руках арабів-мусульман. З 1099 р. приблизно сто років Палестиною володіли хрестоносці, які, очевидно, більше сприяли християнському паломництву. В 1112-1113 рр. у Святій Землі перебував ігумен "руської землі" Данило. За результатами паломництва він залишив нам свій твір "Ходіння Данила Паломника", найдавніший список якого відомий з XV ст. Родом Данило Паломник був з Чернігівщини, з басейну р. Снов притоки Десни. Маршрут його подорожі пролягав морем до Константинополя, далі через Ефес (Мала Азія) і о. Кіпр у Палестину. Починаючи з Константинополя він вів "щоденник". У Святій Землі пробув 16-ть місяців. Перебував в Єрусалимі у монастирі св. Сави. У щоденнику Данила Паломника є географічні описи Палестини, особливо її природи. Він зокрема писав: "І цей (місцевий мудрець - І. Р.) показав мені добре всі місця святі, що є в Єрусалимі й по всій цій землі провів мене добре й до Тиверіядського моря, й до Тавора, й до Назарету й до Вифлеєму" [5, с. 2]. Можна припустити, що зачинателем української географії релігії був Василь Григорович-Барський (1701-1747 рр.).
В. Григорович-Барський здійснив у 1723-1747 рр. подорож за маршрутом: Київ - Львів - Буда - Відень - Венеція - о. Корфу - Салоніки - о. Кіпр - Палестина - о. Кіпр - о. Патмос (о?ви Пд. Споради) - Константинополь (Стамбул) - Бухарест - Ясси - Могилів - Київ. З Венеції він відвідав Рим, з Палестини - Єгипет та Сирію, два рази був на Афоні (рис. 1). Свої враження від подорожі Григорович-Барський виклав у праці "Странствования Василья Григоровича-Барского по святьім местам Востока с 1723 по 1747 г.". Вона вперше, в скороченому варіанті, була видана у 1778 р. У 1885-1887 рр. вийшло чотиритомне фундаментальне видання цієї праці [2]. В Україні подорож пролягала з Києва на Остріг-Почаїв-Броди-Львів-Рудки-Самбір-Спас (Спаський монастир-резиденція Перемиського єпископа) - Лаврів (Лаврівський монастир) - Балигород (суч. Польща). Зі Львова Барський здійснив подорож до Жовкви і Крехова (Крехівський греко-католицький монастир). У цьому монастирі він взяв "патент" на подорож до Риму, другий патент був отриманий ним у Лаврівському греко-католицькому монастирі.
Автор згадує, що у Крехівському і Лаврівському монастирях він отримав добрий прийом від монахів, а у Спаському - поганий. У Львові один семестр навчався в єзуїтській академії (університеті).
Василь Григорович-Барський значну увагу у своєму творі приділяє географії релігії. Відвідавши з Палестини Єгипет він, зокрема, так його описує: "В Єгипті знаходяться люди різного роду, різної віри і різної мови..." [2, ч. І]. Далі він пише, що тут є араби єдиної віри як з турками (мусульмани), так і з греками (православні християни Александрійського патріархату). Живуть також римляни (французи, венеціанці, іспанці), англійці, багато вірмен, жиди. Є дуже багато коптів, які не визнають Александрійського православного (грецького) патріарха і хочуть його підім'яти. Про сучасну південно-західну Сирію і Ліван Барський пише: "Відомо тобі буде, ретельний читачу, що в країні тій, в Сидоні, Бейруті і всюди навколо Дамаска, багато Маронітів знаходяться;..." [2, ч. II, с. 50].
Зупиняється Барський і на конфесійно-територіальному устрою християнства у східному Середземномор'ї. Так він пише: "Місто Сайда (суч. Ліван - І. Р.) або як в святому письмі називається Сидон, (...) І тут починається навіть до Анатолії, (...) простягання престолу святійшого патріарха Антіохійського, на південь же Єрусалимського і Александрійського, тобто Палестини і Єгипту" [2, ч. II, с. 45]. І далі він говорить, що в районі північно-східного Середземномор'я (суч. середньо-південна Туреччина) між містами Фарсіс (суч. Тарсус) і містом на схід від нього Баяс (суч. Паяс) проходить у напрямі на північ границя між Константинопольським і Антіохійським патріархатами [2, ч. II, с. 131].
У другій половині XIX ст. українська географія релігії отримує новий імпульс розвитку. Павло Чубинський (1839-1884) - діловий керівник та заступник голови Південно-західного відділу Россійського географічного товариства (1873-1876) публікує "Карту католиков, а в том числе и поляков юго-западного края". Вона була поміщена в 7?му томі "Трудов энографическо-статистической зкспедиции в Западно-русский край" (1872 р.). Питання географії релігії розглядає у своїй праці - "География Европейской России" В. Маркозов, виданій у Києві в 1882 р. .
Галицький український географ Роман Заклинський (1852-1931) у своєму творі "Географія Руси. Русь галицька, буковинська і угорська" (1887 р.) виділяє окремий розділ під назвою "Віра і обряд" [4, с. 111-112]. Він зазначає, що русини (українці - І. Р.) галицькі й угорські є греко-католиками (уніатами), а буковинські православними. На Галичині є три греко-католицькі єпархії - львівська архиєпархія, перемиська і станіславська (суч. Івано-Франківськ) єпархії. Вони поділяються на деканати. У Львівській є 29, в Перемиській - 39 і у Станіславській 20 деканатів. На Буковині у Чернівцях знаходиться православний митрополит, причому єдиний для українців і румунів. На Угорській Русі (Закарпатті) існують дві греко-католицькі єпархії - Мукачівська і Пряшівська. Перша поділяється на 379, а друга на 187 парафій. У Пряшівській єпархії з 187, - 155 парафій є руськими (українськими), а 32 - українсько-мадярськими (угорськими). Р. Заклинський виділяє також на Закарпатті, в основному у західних жупах, значну кількість українців римо-католиків і протестантів.
Основоположник української
Loading...

 
 

Цікаве