WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Українські ландшафтознавчі школи: історія становлення, теоретико-методологічний фундамент, основні напрями досліджень - Реферат

Українські ландшафтознавчі школи: історія становлення, теоретико-методологічний фундамент, основні напрями досліджень - Реферат

В.О.Боков, який зарекомендував себе як фахівець з теоретичного ландшафтознавства. В 1984 р. він очолив кафедру фізичної географії і ландшафтної екології Сімферопольського університету, а в 1990р. захистив докторську дисертацію. В 1999 р. докторську дисертацію захистила К.А.Позаченюк - вихованка доцента Г.Є.Гришанкова. Сьогодні професори В.О.Боков і К.А.Позаченюк є лідерами Кримського ландшафтознавчого центру. Крім названих вчених, кадровий потенціал центру складають доценти Т.В.Бобра, О.І.Личак та І.М.Огородник, підготовлені в останні роки професорами В.О.Боковим і А.М.Оліферовим. Теоретико-методологічний базис Кримського ландшафтознавчого центру різнорідний. Професор В.Г.Єна і доцент Л.А.Багрова поділяють погляди Л.С.Берга, К.І.Геренчука, А.Г.Ісаченка, С.В.Калесника і М.А.Солнцева на географічний ландшафт як вузлову одиницю в ієрархії природних територіальних комплексів. П.Д.Подгородецкий більш тяжіє до поглядів М.О.Гвоздецького, А.М.Маринича і П.Г.Шищенка, які підтримують "солнцевське" розуміння літогенної основи як провідного чинника ландшафтогенезу і вчення про морфологічну структуру ландшафту, але не поділяють погляд на ландшафт як індивідуальну територіальну одиницю. Г.Є.Гришанков був учнем Ф.М.Мількова і не визнавав ні індивідуального, ні топологічного трактування поняття "ландшафт", як і закону нерівнозначності взаємодіючих природних компонентів. Професор К.А. Позаченюк поділяє погляди свого вчителя - Г.Є.Гришанкова. Основними напрямами досліджень є вивчення просторово-часової організації ландшафтних комплексів, позиційних властивостей ландшафтів, теоретичних засад екотонізації ландшафтної сфери, структури та динаміки гірських ландшафтів Криму, розробка теоретико-методологічних засад ландшафтознавчої експертології та ландшафтознавче обгрунтування екологічної експертизи та екологічного моніторингу Криму з використанням ГІС-технологій, розробка методики оцінки геоекологічних ситуацій в Криму на ландшафтній основі і нормування антропогенного навантаження на ландшафтні комплекси, обгрунтування кримської регіональної екомережі, нормування антропогенного навантаження на ландшафти Криму, обгрунтування проектів та схем природокористування, інформатизація ландшафтознавчих досліджень.
Одеський ландшафтознавчий центр сформувався в Одеському університеті і зобов'язаний цим проф. Г.І.Швебсу. В 1973 р. він очолив кафедру фізичної географії Одеського університету, а в 1975 р. була надрукована його перша стаття з ландшафтознавчої тематики. Г.І.Швебс підготував 15 кандидатів наук і 4-х докторів наук. Шість з них захистили дисертації з ландшафтознавчої тематики. З вихованців Одеського університету кандидатські дисертації під науковим керівництвом Г.І.Швебса написали і захистили Т.Д.Борисевич, Г.П.Пилипенко і Т.М.Безверхнюк, докторську - Ф.М.Лісецький. Теоретико-методологічний фундамент Одеського ландшафтознавчого центру будувався Г.І.Швебсом за міждисциплінарним та інтеграційним принципами. Гідролог за спеціальністю, Г.І.Швебс поєднав уявлення про генетико-морфологічну структуру ландшафтів і нерівнозначність природних компонентів-факторів М.А.Солнцева, багатоваріативність типів моделей природних комплексів В.С.Преображенського, парагенетичність ландшафтних комплексів Ф.М.Мількова, просторово-часову структуру природно-господарських територіальних систем Ф.М.Мількова, В.О.Ніколаєва, К.М.Дьяконова та В.Є.Проки і функціональну цілісність геосистем М.А.Гвоздецького з уявленнями про динаміко-морфологічні процеси, що характерні для вчення про водну ерозію грунтів. Основними напрямами досліджень є розробка теоретичних засад і методики дослідження долинних парагенетичних і лиманно-гирлових ландшафтних комплексів Причорномор'я, типології ландшафтних територіальних структур, в тому числі інформаційно-польової, концепції природно-господарських територіальних систем, еніологічної та холістичної концепцій ландшафтознавства, концепції спустелювання степових ландшафтів, розробка концептуальних основ і методики контурно-меліоративного землевпорядкування на ландшафтній основі, використання ГІС-технологій при складанні ландшафтних карт і агроландшафтному районуванні.
Вінницький ландшафтознавчий центр почав формуватися у Вінницькому педагогічному університеті в середині 80-х років минулого століття виключно завдяки знанням та енергії Г.І.Денисика. В 1984 р. вихованець Чернівецького університету і аспірант воронезького професора Ф.М.Мількова захистив у Києві кандидатську дисертацію "Техногенні ландшафти Поділля, їх структура, класифікація та раціональне використання" і зумів розвернути у Вінницькому педагогічному університеті на посаді викладача ландшафтознавчі дослідження такої глибини і масштабу, який, зазвичай, недоступний для матеріально і організаційно обмеженого вищого педагогічного навчального закладу. Чітко визначилась і спрямованість наукових інтересів започаткованого ландшафтознавчого центру - розробка теоретичних засад і методики регіонального антропогенного ландшафтознавства. Треба відзначити, що найбільш ґрунтовні дослідження антропогенних змін ландшафтних комплексів в Україні були започатковані Л.І.Воропай в Чернівецькому університеті. Але свого закінченого оформлення цей напрям ландшафтознавчих досліджень набув саме у Вінницькому педагогічному університеті завдяки зусиллям проф. Г.І.Денисика. Перша кандидатська дисертація, що була підготовлена на кафедрі фізичної географії Вінницького педагогічного інституту А.В.Гудзевичем під науковим керівництвом Г.І.Денисика, була захищена в 1996 р. В 1999 р. сам Г.І.Денисик захистив докторську дисертацію. В 2004-2007 рр. кандидатські дисертації під науковим керівництвом Г.І.Денисика захистили Ю.В.Яцентюк, О.А.Бабчинська, О.М.Вальчук, О.П.Чиж. Теоретико-методологічний фундамент центру однорідний і побудований на вченні Ф.М.Мількова про антропогенні ландшафти, під якими розуміються всі природні комплекси, в яких корінної зміни під впливом господарської діяльності людини зазнав будь-який з їх компонентів, в тому числі і рослинність з тваринним світом. Термін "ландшафт" вінницькі ландшафтознавці розуміють лише в загальному трактуванні і вважають рівнозначними за силою взаємного впливу всі природні компоненти, що його складають. Основними напрямами досліджень є розробка теоретичних засад регіонального антропогенного ландшафтознавства. Похідними від цього завдання є дослідження просторово-часової структури різних класів і підкласів антропогенних ландшафтів: сільськогосподарських, гірничопромислових, шляхових, міських селитебних, приміських, рекреаційних, природоохоронних.
Джерело:
Сергій Міхелі. Українські ландшафтознавчі школи: історія становлення, теоретико-методологічний фундамент, основні напрями досліджень // Історія української географії. Частина І: Збірник матеріалів Третьої Міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-літньому ювілею академіка Степана Рудницького. - Тернопіль: 2007. - С.55-59.
Loading...

 
 

Цікаве