WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Українські ландшафтознавчі школи: історія становлення, теоретико-методологічний фундамент, основні напрями досліджень - Реферат

Українські ландшафтознавчі школи: історія становлення, теоретико-методологічний фундамент, основні напрями досліджень - Реферат

університеті дослідження еволюційних змін ландшафтів і підготував чотирьох кандидатів наук(М.В.Дутчак, О.В.Моргоч, М.М.Проскурняк, Я.П.Скрипник), та проф. Я.І.Жупанський, що підготував двох кандидатів наук ландшафтознавців (Ж.І.Бучко, П.І.Чернега). Одного дипломованого ландшафтознавця (Веприк Н.П.) підготував київський проф. В.М.Пащенко. Сучасним лідером центру і визнаним лідером ландшафтно-геохімічних досліджень в Україні є професор В.М.Гуцуляк, праці якого присвячені дослідженню еколого-геохімічних особливостей природних і урбанізованих ландшафтів Чернівецької області, застосуванню ландшафтно-геохімічного метода у медико-географічних дослідженнях. Теоретико-методологічний фундамент Чернівецького ландшафтознавчого центру однорідний. Лідер центру В.М.Гуцуляк притримується уявлень про ландшафт як індивідуальну територіальну одиницю певного рангу. Його більш молоді колеги використовують термін "ландшафт" як загальний по відношенню до природних комплексів будь-якого рангу. Проте всі поділяють геренчуковсько-солнцевські постулати про морфологічну структуру ландшафтів і нерівнозначність взаємодіючих компонентів-факторів. Основними напрямами досліджень є вивчення еволюційних змін ландшафтів під впливом природних і антропогенних чинників, організації долинно-річкових комплексів Дністра та їх змін під впливом гідротехнічних систем, структури і динаміки передгірських, карстових, міських і сільськогосподарських ландшафтів. Велика увага приділяється ландшафтному і ландшафтно-геохімічному картографуванню міст, вивченню еколого-геохімічних особливостей природних і урбанізованих ландшафтних комплексів і застосуванню ландшафтно-геохімічного метода у медичній географії, дослідженню кліматичних властивостей гірських ландшафтів, методологічному обгрунтуванню естетичного сприйняття ландшафтів і оцінці туристсько-рекреаційного потенціалу Українських Карпат, застосуванню ГІС-технологій у ландшафтно-екологічному моніторингу.
Київський університетський ландшафтознавчий центр почав формуватись наприкінці 1950-х - початку 1960-х років. Відлік його заснування можна вести від появи статей О.В.Поривкіної "Ландшафти району Канівського заповідника" (1958) і О.М.Маринича та Н.П.Сироти "Ландшафтно-типологічна карта Житомирського Полісся як основа для фізико-географічного районування" (1959). Творче ядро школи склали О.М.Маринич, А.І.Ланько, О.В.Поривкіна, Н.П.Сирота і П.Г.Шищенко. У 1980-х роках, після переходу О.М.Маринича в Інститут географії Академії наук України, колектив ландшафтознавців Київського університету очолив учень О.М.Маринича - П.Г.Шищенко, а до центру прийшли їх учні - друга хвиля ландшафтознавців (М.Д.Гродзинський, Л.Л.Малишева, С.П.Романчук, Ю.В.Щур). У 1990-х роках центр поповнився третьою хвилею ландшафтознавців (О.П.Гавриленко, Ю.А.Силецький, О.Ю.Дмитрук, Н.М.Михайленко, В.Г.Пазинич, В.Г.Потапенко, О.В.Аріон), підготовлених О.М.Мариничем, П.Г.Шищенком і Л.Л.Малишевою. В цьому ж році докторські дисертації захистили М.Д.Гродзинський, Л.Л.Малишева і В.М.Самойленко. В 2000-х роках до складу центру увійшла четверта хвиля ландшафтознавців (Н.В.Петрина, Л.Ф.Білоус, О.В.Савицька, В.В.Удовиченко, Ю.А.Олішевська, Н.П.Корогода), підготовлених П.Г.Шищенком, М.Д.Гродзинським і В.М.Самойленком. Докторську дисертацію в 2005 р. захистив О.Ю.Дмитрук. Теоретико-методологічний базис Київського університетського ландшафтознавчого центру однорідний і будується на типологічному трактуванні терміну "ландшафт" та вченні про його морфологічну структуру. Основними напрямами досліджень є теоретико-методологічний, ландшафтно-геофізичний та геохімічний, ландшафтно-екологічний, історико-, урбаністично-, природоохоронно-, інформаційно- та естетично-ландшафтознавчий.
Київський академічний ландшафтознавчий центр був започаткований в середині 1960-х років зусиллями визначного українського геоботаніка, академіка АН УРСР П.С.Погребняка. З 1965 по 1975 рр. він очолював відділ фізичної географії Сектора географії АН України і разом з Ф.В.Вольвачем і Л.М.Шевченко проводив геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів на комплексних географічних стаціонарах. В 1975 р. відділ очолила Л.М.Шевченко. Приоритетними напрямами досліджень стали геохімічні дослідження ландшафтів і ландшафтне картографування. В 1977 р. захистив кандидатську дисертацію В.С.Давидчук. В 1979 р., після захисту кандидатської дисертації, на роботу у відділ прийшов В.М.Пащенко. В цьому ж 1979 р. відділ очолив проф. В.І.Галицький, а Відділення географії - проф. О.М.Маринич. Вони підготували другу потужну хвилю дипломованих ландшафтознавців (С.Р.Кияк, О.М.Петренко, І.І.Вінниченко, М.М.Лебединський, С.В.Міхелі, Ю.Г.Тютюнник, В.Ю.Пестушко, В.Т.Гриневецький). Беззаперечним лідером центру став проф. О.М.Маринич. В 1990-х роках прийшла третя хвиля ландшафтознавців, що захистили кандидатські дисертації під керівництвом О.М.Маринича, В.С.Давидчука і Л.М.Шевченко (К.Ф.Коваленко, Ю.А.Силецький, Л.Ю.Сорокіна, Я.І.Ющенко). В 1992 р. докторську дисертацію захистив В.М.Пащенко. В 2000-х рр. кандидатські дисертації під науковим керівництвом В.М.Пащенко і О.М.Маринича захистили Д.Д.Гурова, В.В.Харченко і В.М.Чехній (четверта хвиля). Теоретично-методологічний фундамент Київського академічного ландшафтознавчого центру неоднорідний. О.М.Маринич поділяє погляди М.А.Солнцева на визначальну роль літогенної основи у ландшафтогенезу, але не визнає ландшафт як вузлову одиницю територіального поділу. Таких же поглядів притримуються В.М.Пащенко, В.Т.Гриневецький і О.М.Петренко, які закінчували Київський університет і вчилися у О.М.Маринича, А.І.Ланько, О.В.Поривкіної, Н.П.Сироти і П.Г.Шищенко. В.С.Давидчук поділяє погляди свого вчителя - М.А.Солнцева. Основними напрямами досліджень є розробка теоретико-методологічних засад постнекласичного ландшафтознавства, теоретичних засад і методики дослідження ландшафтного різноманіття України, теорії і методики еколого-ландшафтознавчих досліджень, конструктивно-географічних засад раціонального природокористування в Україні, вивчення ландшафтних передумов і чинників розбудови екомережі України, обґрунтування радіоекологічного моніторингу і реабілітації радіоактивно забруднених земель з використанням ГІС-технологій, стаціонарні геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів, ландшафтне картографування і фізико-географічне районування України.
Кримський ландшафтознавчий центр почав формуватись у Сімферопольському (зараз Таврійському) університеті одночасно з Київським університетським центром. Початком можна вважати статті викладачів Сімферопольського університету В.Г.Єни ("Фізико-географічне районування Кримського півострова") і П.Д.Подгородецького ("Фізико-географічні райони та типи місцевості Тарханкутського підняття"), що були надруковані відповідно у 1960 і 1961 роках. На початку 1970-х років до складу Кримського ландшафтознавчого центру увійшли доценти Л.А.Багрова, М.А.Оліферов і Г.Є.Гришанков, в 1980 р. - доцент
Loading...

 
 

Цікаве