WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Шлях до соціоекології професора Георгія Бачинського - Реферат

Шлях до соціоекології професора Георгія Бачинського - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Шлях до соціоекології професора Георгія Бачинського
Бачинський Георгій Олексійович - доктор географічних наук, кандидат біологічних наук закінчив геологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка у 1959 р. та одержав кваліфікацію інженера-геолога. Він визнаний геолог, палеонтолог, картограф, географ, соціоеколог.
Власне, така всебічна підготовка дала можливість Георгію Олексійовичу стверджувати, що для вирішення гострого протиріччя між суспільством та природою на стику природничих, суспільних та технічних наук почала формуватися нова комплексна наукова дисципліна - екологія людського суспільства - human social ecology [7].
Будучи людиною енциклопедичних знань, професор Бачинський Г.О. відмічає: "проблема взаємодії людського суспільства та середовища його існування є одночасно багатоаспектною і системною. Адже людська діяльність безпосередньо впливає на окремі компоненти екологічної підсистеми соціо-екосистеми: гірські породи, рельєф земної поверхні, ґрунти, рослинний і тваринний світ, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, клімат - і лише через них на всю підсистему в цілому. Характер цього впливу залежить як від організації всієї соціальної підсистеми - людського суспільства, так і від окремих його особливостей: національних традицій, загальної культури, політичного устрою, економічного ладу тощо"[9].
На останньому році свого життя Георгій Олексійович написав: "представникам корінного етносу притаманна глибока, закладена у підсвідомість і тому незбагненна для зайд синівська любов до рідної землі та рідної природи" [9].
Такі слова написала людина, яка пройшла цікавий і досить важкий життєвий шлях.
Народився Бачинський Г.О. 4 грудня 1936р. в Києві. Pакінчив геологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1959 р.). Спеціалізувався в галузі палеонтології та четвертинної геології. Після аспірантури в інституті зоології АН УРСР у м. Києві 1963 р. захистив дисертацію на тему: "Тафономічні особливості найважливіших місцезнаходжень неогенових та антропогенових хребетних України у зв'язку з седиментацією відкладів", одержавши наукову ступінь кандидата біологічних наук.
Працюючи науковим співробітником Інституту зоології, розвивав започатковану проф. І.Єфремовим нову тафономію, зокрема дослідив закономірності формування місцезнаходжень викопних решток організмів в осадових породах пізнього кайнозою. На основі вивчення процесів фосилізації викопних кісток розробив нові оригінальні методики визначення їх геологічного віку й датування осадових порід. Досліджував четвертинні відклади України та Південно-Західного Казахстану, обґрунтував гіпотезу "теплого" середньоазіатського походження пилового матеріалу європейського лесового покриву.
З 1960 по 1968 рр. Г.Бачинський як керівник палеозоологічного загону Комплексної карстової експедиції АН УРСР, брав участь у відкритті і дослідженні понад 760 карстових печер, зокрема найбільших гіпсових печер світу - Кришталевої, Озерної та Оптимістичної на Поділлі. Створив та очолив першу Українську республіканську секцію спелеотуризму. У складі української делегації брав участь у роботі 4-го Міжнародного спелеологічного конгресу в Югославії, Міжнародної спелеологічної експедиції в Польщі.
Відмовився вступити до КПРС 1968 за кілька місяців до захисту докторської дисертації. За активну участь в антиімперському русі шістдесятників, зокрема за збір підписів у структурах Академії наук під листом-протестом проти відновлення політичних репресій в Україні був звільнений з Інституту зоології АН з фактичною забороною займатися педагогічною і науковою діяльністю. Матриці двох його книжок із спелеології були розсипані й переплавлені.
Якийсь час поневірявся безробітним, а потім під постійним наглядом КҐБ понад 10 років працював у виробничих інженерно-геологічних організаціях.
З 1969 по 1978 рр., працюючи у виробничих інженерно-геологічних організаціях Держбуду, вивчав кореляційні зв'язки між міцнісними та деформаційними властивостями гірських порід і палеогеографічними умовами їх утворення; розробив і запровадив методики збору, систематизації та повторного використання матеріалів інженерно-геологічних досліджень і складання великомасштабних (1:5000 - 1: 10000) інженерно-геологічних атласів карт населених пунктів. Брав участь у розробці Українською республіканською міжвідомчою комісією (УРМСК) детальної стратиграфічної схеми пліоцену та антропогену України. Керував роботою і брав безпосередню участь у створенні першого в СРСР інженерно-геологічного атласу карт м. Львова в масштабі 1:10000.
В 1979 р. організував та очолив в Обчислювальному центрі Інституту прикладних проблем механіки і математики АН УРСР групу математико-картографічного моделювання соціоекосистем, силами якої протягом 1980-1985 рр. на замовлення Львівського облвиконкому було створено в масштабі 1:100000 атлас карт природних умов, раціонального природокористування та охорони природи Львівської області. У процесі згаданих досліджень Г.О.Бачинський розробив і вперше успішно застосував на практиці провідний метод соціоекології - метод математико-картографічного моделювання реґіональних та локальних соціоекосистем, який дає змогу перейти від вирішення окремих питань оптимізації галузевого природокористування до розв'язання комплексних проблем територіального природокористування, до управління соціоекосистемами різного ієрархічного рівня як цілісними об'єктами, тобто до виконання соціоекологією своїх інтеґративних функцій.
Зокрема, Г.О.Бачинський писав: "Соціоекологічне моделювання як інструмент гармонізації взаємодії суспільства та природи повинне виконувати такі завдання:
- виявляти структуру соціоекосистем та особивості їх функціонування і закономірності взаємодії складових природних та соціально-економічних компонентів;
- визначати основні параметри динамічної рівноваги (гомеостазу) та оптимального стану будь-якої досліджуваної соціоекосистеми;
- встановлювати ступінь наближення стану соціоекосистем до критичної межі, за якою починаються незворотні процеси її розпаду;
- прогнозувати розвиток соціоекосистем за різних стратегій антропогенної діяльності;
- визначати оптимальну функціональну структуру досліджуваної соціоекосистеми - оптимальне функціональне зонування території і режим природокористування у межах виділених функціональних зон;
- керувати гармонійним розвитком соціоекосистем.
Але соціоекосистеми є територіальними системами і взаємодія різних природних та соціально-економічних компонентів відбувається в них на певній площі. Зміни властивостей цих компонентів виявляють часто просторовий тренд, тому для виявлення
Loading...

 
 

Цікаве