WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Тернопільська область (пошукова робота) - Реферат

Тернопільська область (пошукова робота) - Реферат

племена формують племінні об'єднання, які проживають в укріплених городищах і курганах, залишки яких збереглися до наших днів.
У період черняхівської культури (II-IV ст. до Р.Хр.), населення проживає у неукріплених поселеннях значних площ (30-30 га), про що свідчать могильники і городища.
Розпад общинно-родового устрою і формування феодальних виробничих відносин (XVIII ст.) сприяли активному заселенню нашого краю, як і лісостепу загалом, виникненню сіл, ремісничих поселень і центрів-градів (містечок). У цей час на території Тернопільщини виникли перші містечка - Теребовля, Шумськ, Микулинці, Збараж, Кременець. У феодальний період навколо дворів феодалів утворювалися села. В окремих із них селяни і ремісники обмінювались своєю продукцією, і поступово ці села перетворилися в містечка. До таких у той час (XVI ст.) належали Бережани, Бірки, Буданів, Залізці, Зборів, Гусятин, Золотий Потік, Тернопіль, Чортків, Копичинці. Чимало містечок у феодальний період виконували, крім торгівельних, й оборонні функції і були центрами колонізації території з боку польської шляхти та німецьких колоністів.
Розвиток містечок і сіл в XV-XVII ст. стримувався нападами турків і татар. Багато населених пунктів спустошувалися цілком і пізніше вже ніколи не досягали свого попереднього рівня розвитку.
У XVII-XVIII ст. триває активний процес заселення території. Швидко розвиваються міста, які одержали магдебурзьке право, - Бережани, Бучач, Борщів, Гусятин, Золотий Потік, Кременець, Зборів, Залізці, Тернопіль, Теребовля, Товсте, Підгайці, Чортків, Устя-Зелене.
У 1772 р. територія сучасної Тернопільщини була розділена між Австрією та Росією. Це значно вплинуло на розвиток поселень, їхнє розміщення, особливості забудови, на умови життя і діяльності людей. Північна частина області (теперішній Кременецький, Шумський і Лановецький райони) відійшли до складу Росії, а решта території - до Австрії. У цих країнах існувало на той час кріпосне право, і це стримувало розвиток міст. Однак в Австрії це право було скасоване раніше, ніж в Росії, і тому на її території швидше почала розвиватись промисловість, транспорт, торгівля. А це позначилося на розвитку поселень, насамперед міст та містечок нашого краю. Від 1809 до 1815 р. уже половина Тернопільщини і м. Тернопіль належали до Росії.
На початку XX ст. густота населення на території області була високою (99 осіб/км2). Більшість його проживала в селах. Постійне збільшення сільського населення призводило того, що потреби у сільськогосподарських працівниках були менші від пропозиції у 2-3 рази. Це так зване аграрне перенаселення. Воно було головною причиною еміграції селян із території Тернопільщини кінця XIX, початку XX ст. Еміграція мала масовий характер і була спрямована спочатку в балканські країни, Францію, Німеччину, а пізніше - за океан (США, Канада, Аргентина, Бразилія та інші держави). Із 1890 до 1938 рр. із території теперішньої області в пошуках кращої долі виїхало близько 350 тис. осіб
Значних втрат зазнало населення області в роки Першої світової війни і в післявоєнний період- період боротьби українського народу за національне і соціальне визволення. Згадкою про це є братські могили українських січових стрільців, насипані майже в кожному селі області.
На початку XX ст. на території Тернопільщини виникло дуже багато малих сіл. У північній частині області, яка входила до Волинської губернії Росії, проводилась столипінська реформа. Селянам дозволялось виходити з общини й утворювати хутори.
На всій території Тернопільщини після 1920 р. унаслідок окупації її Польщею виникали дрібні поселення польських землевласників ("осади").
Значні зміни в чисельності та розселенні населення відбулися в області в роки Другої світової війни і в післявоєнний період. У боротьбі проти фашистських загарбників і сталінського режиму загинуло багато молоді - вояків Української Повстанської Армії. Значна кількість хлопців і дівчат була вивезена в Сибір, у північні райони колишнього СРСР. Створення колгоспів і радгоспів у післявоєнний період відбувалося насильно. Особливо потерпіли в цей час жителі хуторів, яких називали куркулями. У них відбирали землю, хату, худобу, реманент, а самих (часто з малими дітьми) вивозили в Сибір. Це призвело до зменшення людності багатьох сіл, особливо хуторів. А остаточно хутори в області було знищено в 70-ті роки XX ст. У цей час партійні та радянські органи області оголосили їх "неперспективними" селами, і вони штучно приєднувались до великих сіл.
У післявоєнний період в області активно розвивалися міські населені пункти. Це пов'язано з тим, що багато сіл і містечок стали районними центрами. У них збудовані промислові підприємства, культурно-освітні, медичні, побутові, торгівельні та інші заклади. Чисельність населення в таких населених пунктах значно зросла. Але після скорочення кількості районів у області (70-ті роки XX ст.) багато з колишніх райцентрів занепало і кількість населення в них зменшилась.
У сучасний період в області відбувається зменшення людності міських і сільських населених пунктів через значні обсяги еміграції та природне скорочення населення.
За чисельністю населення Тернопільщина займає передостаннє місце серед областей України. За переписом 2001 р. тут проживало 1142,0 тис. осіб, а станом на 1.01.2006р. - 1120.0 тис. осіб. Це значно менше від довоєнного рівня (у 1940 р. - 1433,5 тис. осіб). Такий стан зумовлений значними втратами людей у роки війни і в післявоєнний період, сучасними міграціями населення за межі області. В останні роки чисельність населення в області майже не змінилася. Між переписами населення 1979 р. і 1989 р. вона збільшилась на 5,8 тис. осіб, а за 1989-2001 pp. зменшилася майже на 27 тис. осіб. Кількість населення майже в усіх районах області (крім Тернопільського) зменшується. Особливо значне зменшення населення уЗборівському, Теребовлянському, Бережанському районах.
Зміни в чисельності населення області відображаються демографічними показниками. Основними з них є коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення.
Тернопільщина належить до областей України з низькими темпами природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається із середини 70-х років ХХ ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності та зростанням смертності населення. Це підтверджують такі дані: у 1960 на 1000 людей народжувалось 21,7, а помирало 7,9 осіб, у 1992 ці показники становили 13,8 і 13,9 осіб, в 2000 р. - 9,6 і 14,3 осіб, а у 2005 р. - 9,9 і 14.4 осіб. Упродовж останніх років відбувається зменшення чисельності населення на 5-6 тис. осіб за рік. Серед найголовніших причин назвемо такі: погіршення умов життя людей, процес "старіння населення", міграції молоді за межі області тощо. Старіння населення - це зменшення частки молоді та дітей і збільшення частки людей пенсійного віку в загальній чисельності населення. У Тернопільській області люди пенсійного віку становлять понад 24% від всього населення. Тому показники смертності доволі високі. Максимум смертей припадає на чоловіків у віці понад 40 років, а жінок - понад 50 років. У віці до 1 року помирає щороку 150-200 дітей.

 
 

Цікаве

Загрузка...