WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Тернопільська область (пошукова робота) - Реферат

Тернопільська область (пошукова робота) - Реферат

розгалуженими кронами, стрункі високі сигілярії та хвощі, що досягали 20-30 м висоти, під цими деревами-велетнями росли у великій кількості мохи, кущисті і повзучі плауни та папоротники. Найвищими деревами кам'яновугільних лісів були так звані кордаїти, що відносилися до голонасінних рослин. Вони досягали висоти 40 м, мали гладкий стовбур і сильно розгалужену крону з довгими стручковидними листками. З усіх цих рослин, що буйно росли в умовах теплого вологого клімату, утворились великі поклади кам'яного вугілля в Донбасі, Львівсько-Волинському та інших басейнах. Натуральні відбитки листків папоротей та обвугленої кори лепідодендрона виставлені в одній з вітрин в середині другої половини зали музею.
Відбитки листків папороті
На п'ятій картині ("Пермський період") показано типовий ландшафт останнього періоду палеозойської ери (285-230 млн. років тому). Тут ще збереглися окремі представники кам'яновугільної флори, але переважаючими вже стали голонасінні та хвойні рослини. На території України в цей час переважала суша.
На шостій картині, що експонується на початку другої половини зали музею, зображено типовий ландшафт середини мезозойської ери (140-130 млн. років тому). Рослинний покрив суттєво відрізняється від рослинного покриву попередніх періодів. Провідними типами флори в ньому стали нові голонасінні рослини: саговики (як низькі з короткими кулястими або бочковидними стовбурами, покритими великими квітками різного кольору, так і деревовидні форми), хвойні, гінгкгові та ін. У вологих тінистих місцях і по берегах водних басейнів ще росли різні папоротники і хвощі, але вони вже не досягали таких великих розмірів і не користувались таким широким розповсюдженням, як в палеозої.
На сьомій картині ("Юрський період") на фоні середньо мезозойського ландшафту показано диплокока, одного з представників гігантських наземних ящерів з групи динозаврів, довжина тіла якого досягала 27 м, а вага до 60 т. живилися вони переважно рослинною їжею. Більшу частину свого життя проводили у воді.
На восьмій і дев'ятій картинах ("Неогеновий період" і "Динотерій") зображено типовий ландшафт неогенового періоду (близько 20-15 млн. років тому) і на їх фоні одного з представників тодішніх хоботних тварин - динотерія. Серед рослин тут переважали листопадні форми (бук, граб, дуб, клен, каштан) та хвойні.
Динотерій - вимерлий представник хоботних, дещо подібний до сучасних слонів. Довжина його тіла становила понад шість метрів, а висота - 5 метрів. Вага тварин досягала 6-7 тон. Шкіра була гладкою і безшерстою, бо в цей час клімат був теплий та вологий і шерсть динозаврам, як і сучасним африканським та індійським слонам, була не потрібна. Повний скелет динотерія знайдено у 1963 р. в неогенових відкладах біля смт. Гусятина, він зберігається у геологічному музеї НАН України в Києві. Окремі кості виявлено у Зборівському районі, вони зберігаються в експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
На десятій картині ("Четвертинний період") показано типовий ландшафт четвертинного періоду (плейстоцену), а поруч, на одинадцятій - загальний вигляд однієї з дуже поширених тварин - мамонта.
Мамонт - це гігантська хоботна тварина - сучасник людини кам'яного віку. У пізньому плейстоцену (40-10 тис. років тому) мамонти густо населяли територію Поділля і майже всієї Європи. За своїм виглядом вони нагадували сучасних слонів. Тіло мамонта висотою 3,5 м було покритедовгою і густою шерстю. Голова велика з хоботом і двома зігнутими бивнями довжиною до двох метрів. Вуха маленькі, покриті шерстю, хвіст короткий.
Мамонт
У цей період, коли мамонти бродили по широких просторах Поділля, тут був холодний і засушливий клімат, який дещо нагадував сучасний клімат Якутії. В умовах такого клімату розвивався особливий при льодовиковий комплекс рослинності, утворений поєднанням тундрових, лісових і степових угруповань. Мамонти живилися дрібними гілками хвойних і листяних дерев та небагатою трав'яною рослинністю.
Рештки скелетів мамонтів (зуби, бивні, стегнові кістки) порівняно часто зустрічаються у четвертинних відкладах нашого краю, їх можна бачити у краєзнавчих музеях Тернополя, Кременця. Є вони і у вітринах нашого музею.
Завершується експозиція першого відділу музею картиною на якій показано групу первісних людей кам'яного віку плейстоценового ландшафту.
Первісні люди ка'мяного віку
2. Відділ"Мінералогія"
У відділі "Мінералогія" експонуються зразки мінералів, які вивчаються в університетських курсах геології, географії, хімії та біології. Для більшості мінералів у вітринах виставлено по декілька зразків, які відрізняються між собою кольором, розміром кристалів та іншими ознаками. Вони розміщені у дев'яти шафах
Перша з них скляна у вигляді чотиригранної призми розташована посередині першої половини зали музею, решта - вздовж стін.
У першій шафі на скляних полицях експонуються основні форми кристалів мінералів та їх агрегатів (скупчень): друзи, дендрити, конкреції, жеоди та ін.
Друза піщанистого кальциту
Найбільш ефектними серед них є друзи кальциту, самородної сірки, кам'яної солі, целестину, галеніту; конкреції фосфориту і марказиту та гіпсові і арагонітові троянди - скупчення пластинчастих кристалів у вигляді квітів троянд. Тут є добре сформовані монокристали гірського кришталю, моріону, гранату, турмаліну, самородної сірки і галіту. Кальцит представлений двома різновидностями: медово-жовтими прозорими кристалами довжиною 10-12 см та сірими піщанистими. Головною особливістю останніх є те, що вони густо пронизані дрібними піщинками кварцу, кількість яких досягає 2/3 їх ваги, і при цьому кристали повністю зберігають свою форму. Подібні кристали піщанистого кальциту виявлені лише у трьох місцях світу (у Франції біля міста Фонтенбло, США і в нас біля Шумська). У літературі вони відомі ще під назвою фонтебловські пісковики від міста Фонтенбло, де вперше були знайдені. У музеї поруч з шафою є декілька зразків, найбільший з них вагою близько 100 кг. Це унікальний зразок, він немає собі рівних у жодному з відомих музеїв України та СНД.
У цій же шафі експонуються оригінальні друзи кам'яної солі з Прикарпаття з добре вираженими кубічними кристалами, гіпсові троянди з Керченського півострова, арагонітові троянда з Алжиру, конкреції фосфоритів з Поділля та інші зразки.
Гіпсові троянди
У вітринах наступних п'яти шаф, розташованих вздовж стін, зразки мінералів розміщені згідно з існуючою класифікацією, за якою вони вивчаються на лабораторних заняттях, починаючи з типу простих сполук і закінчуючи силікатами. У першій зліва шафі експонуються прості сполуки (графіт, сірка, золото в породі), сульфіди (галеніт, сфалерит, пірит, марказит, халькопірит, молібденіт, кіновар, антимоніт).
У другій шафі - галоїди: кам'яна і калійні солі зі Солотвино (Закарпаття), Калуша, Борислава та декілька різнобарвних зразків флюориту з Забайкалля.
У третій - оксиди і гідрооксиди: кварц (прозорий гірський кришталь і темний - моріон), магнетит, гематит, лімоніт, ільменіт, хроміт та боксит.
У четвертій шафі - карбонати (кальцит, доломіт, малахіт, азурит) та сульфати (гіпс, барит і целестин). Милують око
Loading...

 
 

Цікаве