WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Тернопільська область (пошукова робота) - Реферат

Тернопільська область (пошукова робота) - Реферат

м). Відслонення вапняків цього періоду виявлено в нижній течії Серету, а білої писальної крейди - поблизу Кременця.
У кінці мезозою - на початку кайнозою територія області знову піднімається і стає суходолом. У палеогені відбувається опускання земної кори на даній території і вона знову затоплюється морем. У той час утворюються піски, мергелі, пісковики, які заповнюють знижені ділянки поверхні. Вони не мають значної товщини. Відслонення цих відкладів є у верхів'ях Ікви та Горині.
Породи неогенового періоду поширені на значній території області і є доволі різноманітними. На дні Сарматського моря, що займало південну частину області, відклалися потужні пласти гіпсу. У затоках моря і дельтах рік із нагромадженого матеріалу утворилося буре вугілля (північна частина області). Майже на всій території поширені пісковики, кварцові піски, мергелі, вапняки того періоду. Відклади неогену найбільше представлені у ярі Жаб'як. що біля с. Дзвиняча Збаразького району. На схилах яру виразно виступають породи, які відкладались тут 15-20 млн. років тому. Тут є також скам'янілі стовбури дерев, рештки рослинних і тваринних організмів, передусім морських.
Уздовж східного узбережжя моря, яке в неогені заливало Волино-Подільську плиту, відбувалося формування бар'єрного рифу. Його склали скелети древніх молюсків, коралів, червів, моховаток, різноманітних водоростей. Унаслідок горотворення в Карпатах територія Поділля почала підніматися, і море відступило. Зараз цей риф виступає як пасмо горбів і має назву Товтри (видозмінена назва "Татрис", так називали кряж польські дослідники).
Територія Волино-Подільської плити почала підніматися в неогеновому періоді кайнозойської ери. Це підняття було найбільшим у північній частині Поділля. Тому Подільське плато має загальний похил у напрямі на південь і південний схід. У цей час на поверхні території Поділля встановився континентальний режим клімату.
Упродовж неогенового і четвертинного періодів кайнозойської ери поверхня області формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих і підземних вод, вітру.
Вивітрювання корінних порід (крейди, мергелів) привело до утворення лесів. В області вони представлені супісками і пилуватими суглинками жовтувато-папевого кольору. На лесових відкладах утворилися чорноземні грунти.
У результаті діяльності поверхневих вод утворилися річкові долини, яри і балки. У північній частині області, де похил території незначний і поширені не дуже тверді відклади, сформувалися широкі долини річок із пологими схилами, широкі заплави. А в південній частині області, де значний перепад висот і тверді породи, річкові долини каньйоноподібні, заплави рік вузькі.
Яри і балки найчастіше утворюються на схилах річкових долин і горбів, які не закріплені рослинністю. Найгустіше вони поширені на півночі і заході області, де переважає горбогірний рельєф.
В області є також карстові форми рельєфу. У тих місцях, де близько до поверхні підходять легкорозчинні породи (вапняки, гіпси), під впливом поверхневих вод утворилися лійкоподібні западини, блюдця. Вони поширені у Придністров'ї, Товтрах, західній частині області. Найбільші лійкоподібні западини виявлено біля с. Гутисько Бережанського району (25 м у діаметрі. 18 м завглибшки), с. Шумляни Підгаєцького району (17 м у діаметрі), с. Новосілка Заліщицького району (20 м у діаметрі). Циркуляція підземних вод по тріщинах гіпсів спричинила утворення печер. Коли рівень фунтових вод на цій території знизився, печери звільнилися від води. Таких печер на території області виявлено понад 100. Більшість із них розміщені у Придністров'ї. Найбільші з них - Оптимістична (201 км), Озерна (115 км), Кришталева (22 км), Вертеба (7.8 км) - розташовані в Борщівському районі, Млинки (25 км) - у Чортківському районі. Ці печери належать до найдовших в Україні, а печера Оптимістична займає перше місце у світі за довжиною серед гіпсових печер. Бі ля с. Крутилів Гусятинського району знаходиться єдина на Поділлі вертикальна печера - Перлина. Вона утворилася у вапняках Товтрового кряжу, має форму колодязя, у якому на глибині 10-30 м розгалужуються горизонтальні ходи. Стіни печери вкриті кристалами кальциту, сталактитами і сталагмітами.
Печери - унікальні природні утворення, і вони манять спелеологів, дослідників, туристів. На початку XX ст. за завданням Львівського комітету охорони природи була детально досліджена Кривченська печера: складено її план, надруковано путівник. Ближня частина печери пристосована для екскурсій. У 50-60 pp. дослідження печер Поділля продовжили: сільський учитель П. Техтілов (печера Вертеба), геолог А. Кучерук та палеозоолог К. Татаринов. Середовище печер (стабільна температура, відсутність шкідливих мікроорганізмів) сприятливе для лікування хворих на бронхіт, астму тощо. Печери в давнину були місцями життя людей, їхніми схованками від ворогів. Стоянки трипільців виявлено в печері Вертеба. що поблизу с. Більче-Золоте. її називають "Наддністрянською Помпеєю" за багаті археологічні знахідки. Серед печер цікавою для дослідників є Язичеська (або скельний храм) у с. Монастирок Борщівського району. Вона використовувалась як культовий храм у дохристиянські часи. Усі печери сьогодні є геологічними пам'ятками природи.
Значний вплив на формування поверхні області в сучасний період має діяльність людини. Ця діяльність може бути як позитивною (закріплення схилів, запобігання ерозійним процесам і зсувів), так і негативною (неправильна оранка схилів горбів і долин, що призводить до зростання ярів, розробка кар'єрів тощо). Дія різних чинників на формування рельєфу проявляється неоднаково в окремих частинах області, що позначається на вигляді її поверхні.
Рельєф Тернопільської області рівнинний. Вона займає західну частину Подільської височини, має нахил із півночі на південь. Це підтверджують напрями русел рік. Абсолютні висоти поверхні тут коливаються від 443 м (г. Попелиха біля с. Мечищів Бережанського району) до 116 м (у гирлі річки Збруч).
На території Подільської височини в межах області можна виділити окремі частини: Тернопільське плато, Подільське і Кременецьке горбогір'я, Товтровий кряж і Придністровську рівнину, які відрізняються геоморфологічною будовою.
Тернопільське плато - найбільш рівнинна центральна частина області. Поверхня розчленована долинами Стрипи і Серету. Відносні висоти не перевищують 40-50 м, а абсолютні висоти- 380-400 м у північній частині, 300-350 м - у південній. Блюдцеподібні зниження на плато заболочені.
Подільське горбогір'я (іноді його називають Опіллям) займає західну частину області. Східною межею його є вододіл Золотої Липи і Стрипи. Його поверхня порізана ярами, балками і долинами рік. Відносна висота горбів досягає 100-150 м у північній частині і до 200 м - у південній. Абсолютні висотигорбів - 400-440 м. Тут знаходиться найвища точка області - г. Попелиха, а також г. Лисоня поблизу Бережан, ерозійні останці - біля с. Куряни і с. Лісники Бережанського району.
Кременецьке горбогір'я (або Кременецькі гори) займає північний край Подільської височини. З півночі воно круто обривається до низовини Малого Полісся, а південний його схил пологий. Горби піднімаються до
Loading...

 
 

Цікаве