WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Харківська географічна школа: особистості, ідеї, відкриття - Реферат

Харківська географічна школа: особистості, ідеї, відкриття - Реферат

1933). Багатьом починанням ученого так і не судилося збутися, оскільки в 1933 р. С. Л. Рудницького заарештували за звинуваченням у причетності до Української військовоїорганізації, а в 1937 р. розстріляли. Інститут географії разом з іншими столичними установами в 1934 p. перевели до Києва, де невдовзі він перестав існувати як окрема організація. Лише 1991 року разом з набуттям Україною незалежності відродився Інститут географії АН України.
Попрацював на ниві географії геолог за основною спеціальністю і археолог за покликанням, професор Харківського університету Олександр Семенович Федоровський. Бібліографічною рідкістю зараз є дві його брошури - "Географический очерк Харьковской губернии" і "Геологический очерк Харьковской губернии", що вийшли 1918 року і пізніше не перевидавалися. Випускник Харківського університету, О. С. Федоровський своє життя присвятив популяризації історії і географії нашого краю. В одній з перших його робіт - "Землетрясение в Купянском уезде 8.03. 1913 г." (1914), описується унікальне для наших місць стихійне явище. В 1915 p. він опублікував брошуру "К истории города Харькова", в якій навів невідомі раніше матеріали - план Харкова і гравюру його центральної частини. Серед праць ученого особливо багато досліджень археологічних пам'яток Слобожанщини, оскільки О. С. Федоровський особисто регулярно брав участь у проведенні розкопок. Він є співавтором унікального видання "Природа и население Слободской Украины" (вийшло в 1918 р. за редакцією професора Харківського університету В.І. Талієва) - першої в Росії регіональної енциклопедії, що використовувалася в школах як підручник з курсу краєзнавства. Працюючи в Харківському університеті (1914 - 1934), О.С. Федоровський завідував секцією археології кафедри географії і антропології і секцією палеонтології науково-дослідного інституту геології. На жаль, талановитий учений не уникнув гонінь. Він був звільнений з університету за обвинуваченням у "протаскуванні буржуазної методики". Як наслідок, десятиріччями внесок О.С. Федоровського у вітчизняну науку незаслужено замовчувався.
Фізико-географічна гілка
До початку нинішнього сторіччя відноситься зародження харківської геоморфологічної школи, однієї з провідних не тільки в Україні, але й у колишньому СРСР. Її батьками-фундаторами можна вважати учених-географа Миколу Ізмаїловича Дмитрієва і Михайла Миколайовича Іваничука геолога Дмитра Миколайовича Соболєва.
Професор М. І. Дмитрієв 42 роки (1916 - 1957рр.) присвятив викладанню географічних дисциплін у Харківському університеті, який закінчив у 1912 р. Як учень і послідовник А. М. Краснова, здійснив дві навколосвітніх подорожі (в 1909 і 1913-14 pp.): під час першої відвідав Західну Європу, Північну Америку, Гавайські о-ви, Японію, Далекий Схід, Сибір; під час другої - Австралію, Нову Зеландію, Нову Гвінею, Китай, Японію, Сибір. Провадив значну наукову роботу, обіймаючи посади завідувача відділом фізичної географії Українського науково-дослідного інституту географії і картографії (1928 - 1934 рр.), старшого наукового співробітника, а згодом - завідувача сектора геоморфології науково-дослідного інституту геології при Харківському університеті (1930 - 1948 рр.). У повоєнні роки (1945 - 1957 рр.) завідував університетською кафедрою регіональної фізичної географії. М.І. Дмитрієв - автор першого фундаментального зведення про рельєф України, виданого 1936 p. в Харкові під назвою "Рельєф УСРР. (Геоморфологічний нарис)". У 1938 p. M. I. Дмитрієву присуджено вчений ступінь доктора географічних наук. Заслугою ученого є розробка детальної схеми геоморфологічного районування України, яку він уперше здійснив на основі даних як про рельєф, так і про геологічну будову. М. І. Дмитрієву належить низка палеогеографічних робіт, зокрема "Зміна суходолу та моря на території Слобідської України" (1928) і "Льодовикова епоха" (1930). Він склав геоморфологічну карту і карту четвертинних геологічних відкладів України, картографував тераси річкових долин.
Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Харківського університету Дмитро Миколайович Соболєв належить до останньої генерації природодослідників-енциклопедистів. Його ім'я знаходиться в одному рядку з такими відомими фігурами, як В. І. Вернадський і Л. С. Берг. Для того, щоб зайняти гідне місце у світовій науці, Д. М. Соболєву достатньо було написати лише один твір - "Земля и жизнь" (у 3-х частинах, 1926 - 1928), де викладено теорію геологічних циклів і циклічного розвитку життя на нашій планеті. Циклічність Д.М. Соболев вважав універсальним природним явищем, властивим як космосу, так і мікросвітові. Широчінь його поглядів вражала сучасників. Беззаперечним є значний внесок ученого в геоморфологію, геотектоніку, палеонтологію, регіональну та історичну геологію. Вихованець Варшавського університету, Д. М. Соболєв з 1914 р. працював у Харкові. Цей період його життя ознаменувався не тільки 35-річним керівництвом університетською кафедрою геології, але й відбився у створенні при ній у 1922 p. науково-дослідної лабораторії, яку 1933 p. перетворено в науково-дослідний інститут геології. Його беззмінним директором Дмитро Миколайович залишався до кінця життя. У списку наукових досягнень Д. М. Соболєва - розробка схеми геоморфологічного районування Руської рівнини у відповідності до її геологічної будови, перше узагальнення відомостей про рельєф України ("Эскиз геоморфологии Украины", 1928), детальне вивчення геоморфології і тектоніки Українського щита, Донецького кряжу і Донбасу. Досліджуючи будову річкових долин басейну Дніпра, він уперше виокремив неогенові тераси. Завдяки Д. М. Соболєву до наукового вжитку ввійшло поняття "палеогеоморфологія" - галузь палеогеографії, що вивчає давній похований рельєф. Головне практичне значення палеогеоморфології полягає в прогнозуванні розташування покладів нафти і газу, виходячи з особливостей реконструйованих форм давнього рельєфу. Саме таким чином Д. М. Соболєв передбачив нафтогазоносність Дніпровсько-Донецької западини.
Харківський період життя і діяльності відомого українського геоморфолога і дослідника Арктики, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка, професора Михайла Миколайовича Іваничука припадає на 30-і-40-і роки минулого століття.
Після навчання у Львівському, Українському вільному (Прага) та Карловому (Прага) університетах, викладав географію спочатку в Українському Вищому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова у Празі, а з 1928р. - працює у Харківському університеті та Українському науково-дослідному інституті географії та картографії .
В 1931-1932 рр. Брав участь у полярній експедиції Р.Л. Самойловича на Землю Франца-Йосифа. Очолював санну експедицію по льодах Арктики, яка пройшла понад 430 км і відкрила чотири острови, названі Комсомольськими. Свої дослідження і враження від експедиції висловив у книзі "14 місяців на Землі Франца -Йосифа (враження зимувальника)" (Харків, 1931).
Іваничук М.М. є також автором книги
Loading...

 
 

Цікаве