WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Харківська географічна школа: особистості, ідеї, відкриття - Реферат

Харківська географічна школа: особистості, ідеї, відкриття - Реферат

Російською імперією та Китаєм. З 1857р. до 1865p. Є. П. Ковалевський обіймав посаду помічника голови Імператорського Російського географічного товариства.
У 1836 році вийшов з друку "Історично-статистичний опис Харківської губернії", автором якого був історик, географ, археолог і етнограф Вадим Васильович Пассек. Онук слобідсько-українського полковника, що мав невеликий маєток у Вовчанському повіті, В. В. Пассек народився в Сибіру, куди був засланий на поселення його батько. Навчався в Московському університеті, де здружився з О. І. Герценом і членами його гуртка. Саме через причетність до цього гуртка В. В. Пассек втратив місце "лектора історії" в Харківському університеті і змушений був оселитися в родовому селі Спаському, де повністю віддався літературним заняттям. З-під його пера вийшли п'ять томів "Очерков России", а також краєзнавчі матеріали про Харківщину - "Города Харьковской губернии с картами, планами и гербами", "Очерк Харьковской губернии", "Курганы и городища Харьковского, Валковского и Полтавского уездов", "Харьковская Троицкая ярмарка" та ін. За завданням Міністерства внутрішніх справ В. В. Пассек здійснював статистичні описи деяких українських губерній, що включали, окрім власне статистики, географічні нариси місцевості та історично-краєзнавчі відомості. За порівняно коротке життя (всього 34 роки) він зміг залишити по собі значний слід у вітчизняній історичній і географічній науці.
На Харківщині, в родовому маєтку Панасівка (зараз - с. Мечникове Дворічанського району) провів дитинство та юність географ, публіцист і суспільний діяч Лев Ілліч Мечников (Мечник). Як і його славетний брат, біолог і нобелівський лауреат Ілля Мечников, Лев навчався на медичному факультеті Харківського університету. Однак був виключений за участь у студентських заворушеннях. Володіючи здібністю до вивчення мов і схильністю до подорожей, Л. І. Мечников як перекладач російської торгової місії побував у країнах Африки і Близького Сходу. Жив у Венеції як художник. У 1860 p. брав участь у національно-визвольному русі італійського народу під керівництвом Дж. Ґарібальді, командуючи однією з рот. Був тяжко поранений у битві при Вальтурно. Друкував публіцистичні статті в журналах "Дело", "Русский вестник", "Библиотека для чтения", "Отечественные записки", "Исторические записки", "Колокол". Видавав власну газету "Бич", редагував журнал "Современность", що виходив у Женеві. Наприкінці 1960-х pp. Л. I. Мечников разом з M. О. Шевельовим i M. П. Огарьовим опублікував у Женеві "Землеописание для народа", що вміщувало відомості з географії різних країн. У 1874-1876 pp. жив у Японії, де читав лекції з російської мови в Токійському університеті. Повертаючись в Європу, побував на Гавайських островах і в Північній Америці. Логічним підсумком японського періоду життя Л.І. Мечникова стала робота "Японська імперія". Разом з французьким географом і революціонером-анархістом Єлізе Реклю брав участь у виданні 19-томника "Нова всесвітня географія. Земля і люди". З 1883 p. - професор порівняльної географії і статистики Лозаннського університету (Швейцарія). В останні роки життя працював над фундаментальною працею "Цивілізація і великі історичні ріки. Географічна теорія розвитку сучасних суспільств", що вийшла французькою мовою в 1889 p. з передмовою Елізе Реклю. У російському перекладі книга витримала три видання (Петербург, 1898; Харків, 1899; Москва, 1924). Саме завдяки цій роботі Л. І. Мечников потрапив у підручники з соціології як представник школи "географічного детермінізму".
Мало кому відомо, що наш земляк, уродженець села Борисівка (зараз - Харківського району), вихованець Харківського університету, український історик, етнограф і фольклорист, академік Української АН Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький) зробив гідний внесок і в географічну науку. Символічно, що одним з перших, якщо не першим, твором ученого став "Топографічний опис Запорожжя", що опублікували "Харьковские губернские ведомости" в 1883 р. Цей нарис вміщував географічний опис території Запорожжя від скіфських до козацьких часів. Як зізнавався згодом Д. І. Яворницький на сторінках фундаментальної "Історії запорозьких козаків", "...вивченню топографії краю автор завжди надавав дуже важливого значення, і тому, перш ніж взятся за зображення історичних доль запорізьких низових козаків, він багато разів об'їжджав усі місця колишніх Січей, багато разів плавав по Дніпру, спускався крізь пороги, оглядав острови, балки, ліси, шляхи". Результатом таких подорожей Запорожжям стала книга "Вольности запорожских Козаков: Историко-топографический очерк" (1890), до якої автор приклав дві карти досліджуваної території (1772 і 1779 років), а також план Катеринослава 1786 року. В 1905 p. Д. І. Яворницький видав "Планы части реки Днепра 1779 и 1780 гг.", вважаючи, що це "в своем роде единственный и потому незаменимый матерьял для историка и топографа... бывшего Запорожского края". Картографічним джерелам України вчений присвятив свою доповідь на секції історичної географії та етнографії XIII Археологічного з'їзду, що відбувався у Катеринославі. Унікальною географічною працею Д. І. Яворницького можна вважати детальний опис порогів Дніпра - "Дніпрові пороги. Альбом фотографій з географічно-історичним нарисом" (1928). Саме завдяки 86 світлинам, уміщеним у цій книзі, нащадки запорозьких козаків і сьогодні можуть оцінити красу дніпровських порогів, що зникли під водою внаслідок будівництва Дніпрогесу.
Географічна наука в університетах
Нова університетська наука -
велика і разюча область географії.
М. В. Гоголь, "Думки про географію"
Харківська наукова географічна школа бере свій початок з 1889 p., коли одну з перших у Росії університетських кафедр географії і етнографії на історико-філологічному факультеті Харківського університету (заснована в 1884 p.) очолив російський географ і ботанік Андрій Миколайович Краснов (до речі, старший брат отамана Війська Донського і командувача білокозачої армії Петра Краснова). І хоча в публікаціях про Андрія Миколайовича згадувалося, що відомий географ походив з родини спадкових військових, про його родинний зв'язок з "білим генералом" біографи намагалися не згадувати. А. М. Краснов був особистістю непересічною. Ще в студентські роки, навчаючись у Петербурзькому університеті, він пройшов школу експедицій (при дослідженні Нижньогородської, Харківської і Полтавської губерній) відомого ґрунтознавця, автора теорії географічної зональності В. В. Докучаєва. Другим його вчителем був один з основоположників морфології і географії рослин, автор першого російського підручника "Географія рослин", ботанік А. М. Бекетов (рідний брат хіміка М. М. Бекетова, що присвятив Харківському університетові 32 роки своєї наукової діяльності). З 1859 по 1861 pp. він також викладав у Харківському університеті. З дитячих років А. М. Краснова зв'язувала дружба з відомим ученим-природодослідником В. І. Вернадським. Автор першої в Росії докторської
Loading...

 
 

Цікаве