WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Загальні риси становлення і розвиток ретроспективної екістичної географії в Україні та Росії - Реферат

Загальні риси становлення і розвиток ретроспективної екістичної географії в Україні та Росії - Реферат


Реферат
на тему:
Загальні риси становлення і розвиток ретроспективної екістичної географії в Україні та Росії
Найперше наголосимо, що ретроспективна географія поселень має свій синонімічний відповідник у вигляді ретроспективної екістичної географії. Вперше вона була так названа російськими вченими Б. Хорєвим і С. Смідовичем [43], яких підтримав один із провідних фахівців із географії поселень І. Орфанов [32]. Вважаємо, що для збагачення наукового лексикону доцільно, щоб в історико-географічному понятійному обізі рівнобіжно існували обидва означення.
В Україні перші праці, присвячені ретроспективній географії поселень, з'явилися у другій половині ХІХ ст. і належать перові М.Максимовича. Він здійснив опис міст, сіл, полків і сотень давніх часів, опублікував географічні нотатки про Малоросію [30]. Працював на поселенській царині і В. Антонович, який досліджував міста України [1, 2]. Не оминув увагою ретроспективну екістичну географію і Д.Багалій. Йому належить історико-географічний опис Харківщини [3], а також окремих її міст і повітів. Ці дані поміщені в "Энциклопедическом словаре" Брокгауза і Єфрона [17].
Викликало зацікавлення багатотомне видання "Городские поселения в Российской империи", опубліковане в 60-х рр. ХІХ ст., в якому поміщені описи Харківської, Волинської, Херсонської, Подільської, Чернігівської, Полтавської, Таврійської та інших губерній України. Велику наукову цінність становили публікації архівних матеріалів з історії міст та інших поселень, що знаходилися в "Архиве Юго-Западной России" [17].
У 20-30-х рр. ХХ ст. в Україні продовжувала свій розвиток ретроспективна географія поселень, зокрема, матеріали, що присвячувались історії міст, а саме - Києва, Кам'янця, Чернігова, - друкувалися в "Збірниках історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук". Певне значення мав щорічник "Історико-географічний збірник", який видавався впродовж 1927-31 рр. (всього вийшли 4 томи). Починаючи з другого тому, там поміщалися матеріали про окремі міста України [17]. У цей час з'являлися і монографії, зокрема І.Вологодцева про розвиток українських міст [10].
Наступний етап підвищеної уваги до ретроспективно-поселенських досліджень пов'язаний із започаткуванням та виходом перших томів унікального видання "Історії міст і сіл Української РСР", де кожній області був присвячений окремий том. Його винятковість полягала в тому, що з опублікуванням кожної наступної книги створювалася узагальнююча картина історико-географічного розвитку областей України, загалом та їхніх найбільших поселень (міст, містечок і сіл - центрів сільських рад), зокрема. Так, по населених пунктах наводився різноманітний матеріал: від його географічної назви та дати першої згадки у документах до демографічної і господарської характеристики та археологічних, архітектурних і культурно-освітніх даних [17]. Із монографічних праць відзначимо дослідження О.Компана [21].
Одночасно з українськими вченими питання ретроспективної географії поселень розробляли науковці Російської Федерації. Одним із найбільших їхніх досягнень була капітальна праця М.Тихомирова "Давньоруські города" [41], де мають місце історико-географічні дослідження виникнення і розвитку 65 найважливіших давньоруських міст, для яких наводяться типові особливості історичної топографії. Важливими також є складені автором списки давньоруських міст ІХ-ХІІІ ст.
У наступних дослідженнях М.Тихомиров продовжив свої спостереження над загальним переліком давньоруських міст [40]. У результаті він зміг установити для кінця ХІV ст. повний список руських міст та їхнє географічне розташування, намагаючись визначити на карті місцезнаходження значної частини цих міст. Аналогічне завдання для пізнішого часу виконав А.Зімін, який установив повний перелік міст, що існували на території Московії в ХVІ ст. [18].
Важливим предметом дослідження ретроспективної екістичної географії було і географічне розміщення сільських поселень. Одним із найбільших досягнень колишньої радянської науки у цьому плані стала карта поселень і могильників Х-ХІІІ ст. для Північно-Західної та Північно-Східної Русі, яку склали А.Успенська і М.Фехнер. На карті показано 137 міст і поселень міського типу, 371 сільське поселення і 1394 могильники [44].
Історико-географічному дослідженню сільських поселень на обмеженій території Заонежжя в ХVІ-ХVІІ ст. присвячена монографія М.Вітова [7]. Автор дослідив весь комплекс питань, пов'язаних із виникненням і розвитком сільських поселень, зокрема ним вивчені типи заселення, типи і форми поселень, типи розселення. Згодом ним же та І.Власовою [8] було детально проаналізоване сільське розселення значно більшої території: Західного Помор'я за більший часовий відтинок: ХVІ-ХVІІІ ст.
Одним із важливих завдань ретроспективної географії поселень є географічна локалізація міст і населених пунктів, що відомі за письмовими джерелами, але давно припинили своє існування. Доволі багато зроблено у цьому плані для території Криму. Так, було встановлено на Керченському півострові місце-знаходження античних міст - Мірмекія і Тіритакі [13], Ілурата [12], Кіммеріки, Кітея й Акри [31], Парфенія і Порфмія [6].
Аналогічні вишукування проводилися і для території Стародавньої Русі. Так, Б.Рибаков запропонував новий підхід до знаходження улицького города Пересічена [36]. П.Раппопорт визначив на території Волині розміщення 5 городів, що згадувалися у письмових пам'ятках [34], а О.Ратич дослідив положення стародавнього Пліснеська [35]. В.Гончаров установив місце зруйнованого татарами давньоруського города Колодяжина [15].
Із наступного періоду, відзначимо класичне, на нашу думку, дослідження ретроспективної географії поселень, автором якого є Р.Кудіркене [29], де проводиться розгляд ландшафтного розташування населених пунктів від палеоліту до теперішнього часу. У результаті встановлена ландшафтна ситуація 1141 поселення, враховані 41 можливі елементарні розташування. Важливо, що вчена також досліджувала назви поселень у зв'язку з особливостями ландшафтів, а також вплив останніх на планову структуру поселень.
В Україні ретроспективно-поселенські дослідження за такі великі часові відтинки, здебільшого, не проводилися, а стосувалися цілком обмеженого часу. Скажімо, М.Ковтонюк [20] виявляв особливості розселення і заселення території Рівненської області, починаючи від доби феодалізму, однак наголос зроблений на міські поселення. П.Сіреджук простежував заселення Галицької землі, аналізуючи час виникнення міських і сільських поселень упродовж ХІV-ХVІІІ ст. [38]. Той же регіон, однак
Loading...

 
 

Цікаве