WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Феномен міста - Реферат

Феномен міста - Реферат

звичайно був не таким чітким, але вже тоді відображав давню стратифікацію суспільств на жерців, воїнів і посполитих.
Не менш важливим актом, ніж акт вибору місця під місто, окреслення його території, горизонтальної та вертикальної стратифікації простору міста є і його називання. Як і дитина, не будучи названою, є неначе не до кінця народженою. Однак, як і дитині вибирають ім'я з огляду на її минуле, сьогодення і майбутнє, так і в імені міста ми маємо і посилання на "першоподію", "первинний міф", обставини закладання міста, мету, задля якої воно закладається, та майбутнє, що йому бажається.
Найдавнішу семантику має назва Галича. Тут безсумнівно маємо посилання на "засновницький міф" - Дракон-Галиця зберігся і досі, як і слабкі натяки на міфологічного чи вже напівісторичного прагероя, який його подолав. З часом летюча змія - дракон, можливо, трансформувалася у галку - герб землі та міста Галич. Донині галка в українському бестіярії є знаком лихим, передвісником біди та нещастя. Можливо, дається взнаки генеалогія цього символу.
Цікава семантика назви Львова. Тут щонайперше ми маємо посилання на засновника міста Короля Данила, ім'я якого відсилає нас до пророка Даниїла та його чудесного, завдяки вірі, порятунку із ями з левами (Дан. 6). Таким чином леви є ніби тлом Даниїла, супроводжують його іконографію. Разом з тим, християнська література, зокрема "Фізіолог", розуміє образ лева як уособлення Ісуса Христа (16). А у часи, ще повні поганства, релігійних суперечок, утвердження цього семантичного знаку було більш ніж актуальним. Особливо якщо взяти до уваги контакти Короля Данила зі Святим Престолом. Наступним семантичним шаром є семантика лева як герба і Русі, і нового міста. У цьому сенсі ім'я сина Короля Данила - Лев є неначе на перетині семантичних зв'язків. Як герб Русі лев витісняє іншу символіку краю - Дракона-Галицю. Але міфологічний Змій (а отже, і "первинний міф") присутній і у львівській міській семантиці - патроном міста та греко-католицького собору є Святий Юр (Георгій), який долає Змія. Разом з тим, годі не побачити, що лев посів одне з чільних місць у геральдиці краю - він присутній і в гербах Печеніжина, Нових Стрілищ, Заболотова, Берегова, Войнилова, Гримайлова, Болехова, Отинії, Сухостоку, Глинян, Товстого та багатьох інших - тобто був визнаним як свій. Принаймні у битві під Грюнвальдом 1410 р. на синьому знамені львівського ополчення вже був золотий лев, що опирається на скелю.
У випадках Галича та Львова ми бачимо поєднання двох знаків - вербального та візуального (емблеми). Вони семантично перетинаються - назва Галич та герб Дракон-Галиця (пізніше, як версія, - галка), назва Львів та лев на гербі землі та міста. З огляду на ці семантичні шари ми можемо припустити, що засновуючи і називаючи нове місто та сина-наслідника іменем Лева, Данило опонував старій та підкореній ним столиці Галичу (Змію-Галиці), старій релігії, яка на той час ще не зовсім відійшла (Лев-Христос contra Змія-Галиці), при якій славним був саме Галич, утверджував свою владу (геральдичного Лева) та свою династію (Лева Даниловича), свого патрона (Даниїла, що подолав левів).
У більш пізній період назву місту його засновники давали вже виходячи з інших міркувань. Часто пробуючи закріпити своє ім'я чи ім'я близьких (Станіславів, Христинополь). Разом з тим вони дарували місту не лише своє ім'я, але й герб - Станіславів, Христинополь, Броди, Соколівка, Яблунів, Городенка, Тисмениця, Печеніжин, Сухостав, Будзанів, Золотники та ин. у певний період мали за герб родовий герб Потоцьких Пиляву, Тернопіль, Завалів, Товсте - родовий герб Тарнавських Леліву, Рожнятів і Обертин - герб Скарбків Абданк, Великі Мости, Топорів - герб Тенчинських Топор тощо.
Інколи назва отримувала своє пояснення ретроспективно, як напевне було з Мар'ямполем та Єзуполем під Станіславовом, коли популярним поясненням назви містечок стало посилання на чудесний порятунок одного з міщан чи засновників з вод Дністра, коли він з відчаєм вигукнув - Jezus Marja. І тоді на гербах міст, які відрізняли їх від інших, появлялися патрони - Ісус, Марія. Таким чином міста отримують ще один свій атрибут - патрона. Найчастіше, звичайно, Марія - вона присутня у гербах Мар'ямполя, Букачівців, Золочева, Лопатина, Почаєва, Куткора. Рідше Архистратиг Михаїл - у Завалові, Янові (з всюдисущим Змієм), Сколе. Ну і Змієборець Георгій та всюдисущий прадавній Змій - вони пишаються на гербах Збаража, Білого Каменя, Кам'янця на Поділлі.
Таким чином, місто не тільки творилося як живий, своєрідний світ, але й персоніфікувалося - воно отримувало ім'я, герб, патрона. Мало того - міста отримували свою стать. Є назви міст чоловічого, жіночого і середнього роду. Не кожне з міст заслуговує на назву mama Roma, але майже у кожному був характер, душа чи дух, і щось майже невловиме, що називаємо genius loci.
Література
1. Bajburin A.K., W sprawie opisu struktury slowjanskiego rytualu budowniczego. - Konteksty. Polska sztuka ludowa, 1990, №3. - С. 62).
2. Rietbergen Peter. Europa: Dzieje kultury. Warszawa. Ksiazka i Wiedza. 2001. - С. 168.
3. Стефаник В. Такий панок. - Київ, Дніпро, 1971 - С. 254.
4. Рот Йозеф. Фальшива вага. Історія одного айхмістра. Пер. Прохасько Ю. - Львів, ВНТЛ-Класика, 2005. - С. 45-46.
5. Герхард Штромаєр. Простір. Територія. Новий час. Історія европейської ментальности. - Львів, Літопис, 2004. - С. 671.
6. Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. - Киев, Наукова думка, 1989. - С. 20.
7. Круц Володимир. Поселення-гіганти трипільської культури в межиріччі Південного Бугу й Дніпра. Трипільська цивілізація у спадщині України. - Київ, Видавничий центр "Просвіта", 2003. - С. 176-181.
8. Мицик В. Ф. Священне коло. Трипільська цивілізація у спадщині України. -Київ, Видавничий центр "Просвіта", 2003. - С. 147.
9. Мицик В.Ф. Міста Сонця. - Тальне, 1993. - С. 24.
10. Андреев Ю.В. Раннегреческий полис (гомеровский период). - Санкт-Петербург, Издательский центр "Гуманитарная Академия", 2003. - С. 62.
11. Мицик В. Ф. Священне коло. Трипільська цивілізація у спадщині України. - Київ, Видавничий центр "Просвіта", 2003. - С. 147.
12. Zylko Boguslaw. Miasto jak przedmiot badan semiotyki kultury. - Toporow Wladimir. Miasto i mit. - Gdansk. Slowo/obraz terytoria, 2000. - С. 7.
13. Kerenyi Karol. Czym jest mitologia. - Tworczosc, 1973, №2. - С. 95.
14. Андреев Ю.В. Раннегреческий полис (гомеровский период). - Санкт-Петербург, Издательский центр "Гуманитарная Академия", 2003. - С. 60.
15. Антонич Б.-І. Сурми останнього дня. - Київ. Поезії. 1989. - С. 247.
16. Шульц Бруно. Навіженство - Цинамонові крамниці. Санаторій під клепсидрою. Пер. Шкраб'юк А. - Львів, Форум видавців, 2004. - С. 31-33.
17. Шульц Бруно. Вулиця Крокодила - Цинамонові крамниці. Санаторій під клепсидрою. Пер. Яковина М. - Львів, Форум видавців, 2004. - С. 75-76.
18. Шульц Бруно. Віхола - Цинамонові крамниці. Санаторій під клепсидрою. Пер. Возняк Т. - Львів. Форум видавців, 2004. - С. 31-33.
19. Физиолог // Памятники литературы Древней Руси: XIII век. - Москва, 1981. - С. 128-136.
Loading...

 
 

Цікаве