WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Феномен міста - Реферат

Феномен міста - Реферат

сакрального - у ньому і будувалася сакральна будівля, яка кореспондувала з Небом, середні сектори були призначені для людей і кореспондували зі світом людей, а зовнішній - для тварин, які ще більше були прив'язані до окола, що оточував протомісто (9).
Звичайно, не можна заперечувати й оборонної функції колових поселень трипільців. Цікаво, що точно таке саме функціональне зонування можемо побачити дещо пізніше у мікенську епоху у Давній Греції. Середньоелладське городище Мальті-Доріон у Мессенії теж розміщене на плоскій вершині гори і чітко поділене на три частини. Найвище розміщена центральна тераса з палацом правителя та жертовним вогнищем всередині, вона оточена стіною. Потім йдуть житлові квартали більшості мешканців міста, які туляться під стіною, що оточує палац. І нарешті три великі нижні платформи, які використовувалися як загони для худоби (10). Пізньою, гротескною, хоча цікавою реплікою таких колових поселень на "чужій", не своїй території було поселення німецьких колоністів коло Дрогобича Koenigsaue (тепер с. Рівне), яке у плані є правильною пентаграмою (рис. 1). Це поселення, попри те, що воно саме окреслювало себе як село (Dorf), насправді типологічно було окремим світом, що відтинався від околу, а отже мало ознаки міста. Може, найліпшим визначенням була б дійсно назва "колонія". Всередині пентаграми був "свій" врегульований німецький світ - назовні був світ чужий. І це йдеться про XVIII-XIX століття!
Такою ж ідеальною фігурою, на якій можна було заснувати місто, яка теж є симетричною і всі чверті якої є симетричними, є і квадрат. У містобудівній практиці він появляється як прямокутник, вписаний у коло. Тому квадрат не можна розглядати як певну противагу сакральному колу протоміст, а як його розвиток. З огляду на те, що житла ще в енеоліті орієнтувалися за сонцем (11), вписуючи квадрат житла у коло, можна передбачити, що і зорієнтований за сонцем квадрат давніх протоміст вписувався у коло. Так, щодо Рима маємо суперечливі свідчення. Плутарх у біографії Ромула пише про коло, яке було об-оране плугом і мало свій центр, у якому і збудували Рим. Натомість інші перекази, наприклад, Діонісія з Галікарнасу, говорять про квадратну форму "праборони" (12) та про Roma quadrata. Українські дослідники трипільської культури і відомий угорський знавець середземноморської мітології Кароль Кереньї (Karol Kerenyi) погоджують коло і квадрат у мандалі - тогочасному сакральному і будівельному модулі. "Накреслені зі спільного центру кола і квадрати у стародавній Італії і на буддійському Сході є єдиною фундаментальною фігурою, на яку можна оперти будівельну конструкцію, на якій можна щось закласти. Над ними надбудовуються усі мікросвіти - міста і святині, оскільки у них має свою основу і великий космос, всесвіт, і менший космос, людина" (13).
Разом з тим, квадрат дозволяє вкласти у місто-місце чотири різні, однак рівноцінні елементи - квартали. Структура міста-міст Єрусалима та Львова саме така - по суті це чотирикутники, поділені на чотири квадрати-квартали. Кожен з них має свій сакральний підцентр, свою святиню. У випадку Єрусалима це гебрайський, вірменський, арабський мусульманський та арабський християнський квартали (рис. 2). Відповідно, Львів був поділений на латинський, гебрайський, руський та вірменський квартали з відповідними святинями Латинським Катедральним собором, синагогою "Золота Роза", Церквою Успення Пресвятої Богородиці, Вірменським Катедральним собором Успення Пресвятої Богородиці (рис. 3). Пізніше ці центри диверсифікувалися, але квартали міста кристалізувалися довкола них.
Таким чином, місто, на відміну від рустикального околу, який стремів до уніфікації, одразу передбачало різнорідність, збереження і навіть плекання цієї різнорідности. Причому поділ на рівновіддалені від центру міста квартали певним чином ставив різні релігійні та етнічні громади міста в однакову позицію.
Якщо мешканці села були значною мірою пов'язані родинними зв'язками, то міське населення завжди було строкатим і різноманітним. Місто творило структуровані правом громади, тоді як село - споріднені спільноти.
Разом з тим, о-креслене під місто місце завжди мало свій центр.
У міфологічну епоху центр неодмінно мав бути сакральним (як правило, це було місце сакрального дійства, "праподії", яке було до окреслення території, заснування міста). У Єрусалимі це Храм, потім Храм Тіла Господнього, у Мецці - Кааба. А у Почаєві, Підкамені, Кохавині центром стало місце появи Матері Божої. Для увічнення такої події на цьому місці до неба підносяться бані та шпилі сакральних будівель - Почаївської Лаври, Монастиря у Підкамені чи Костелу у Кохавині.
Центр може бути духовним (місцем, де відбуваються обряди, літургії на честь сакральної події, яка була на цьому місці чи деінде). Як правило, це місця розміщення головних храмів, а відповідно і духовних ієрархів. Таким місцем є не тільки Рим, але й Львів - з головною Катедрою УГКЦ Собором святого Юра, резиденцією григоріанських архієпископів, головною Катедрою РКЦ. Таким містом був і Язлівець - він був резиденцією вірменських григоріанських архієпископів, та Белз - місто-резиденція однієї з найвпливовіших хасидських династій цадика Шалома Рокеаха (1779-1855), який побудував у ньому свою духовну школу - бетмідраш, що став духовним центром для тисяч галицьких хасидів.
Центр може бути і центром хоча й помазаної на княжіння чи королювання, однак світської влади. Такими центрами були княжі стольні міста Червен, Белз, Перемишль, Звенигород, Галич, Володимир, Луцьк, Теребовля, Львів. У часи Галицько-Волинської держави міста відповідно до того, хто здійснював владу у даному місті та з даного міста, ділилися на великокняжі, церковні та приватні.
У передчасно обірваній королівській галицько-волинській традиції такими центрами королівської влади були Холм, Дорогичин і знову Львів. Як резиденція чужинських королів знову ж постають Галич і Львів. А на Закарпатті - Мукачеве під час боротьби угорської корони проти династії Габсбурґів. Корона Святого Стефана у буквальному сенсі переховувалася в Мукачівському замку, що одразу зробило його безсумнівним центром для вірних угорській короні.
Місто може стати і центром влади меншого можновладця. Бояри Галицько-Волинської Русі та магнати Речі Посполитої не тількиперетворювали свої резиденції у міста, але й робили їх приватними, згадаймо Жовкву. Матеріальним втіленням такого владного центру звичайно є замок, фортеця чи палац, які домінують над містом.
Окрім персоніфікованої влади, була ще й влада, скажімо, судова. Містечко Судова Вишня зробило свою велику кар'єру саме як місце шляхетських сеймів та місце, у якому провадилися суди поміж шляхтою.
У більш демократичні часи центром влади у місті, відповідно до маґдебурзького права, стає Сенат міста, Рада, Лава. Матеріальним втіленням такого центру стає Ратуша - з якогось часу вона злетіла у небо і задомінувала над кожним містом. У нашій галицькій традиції: як немає ратуші - то немає й міста.
Окрім цієї доцентрової стратифікації території міста, є ще й вертикальна стратифікація простору міста. Вже було зауважено, що первинно місто стреміло до гори, потім тягнулося до замку, а потім розтягнулося вздовж торгових шляхів і почало
Loading...

 
 

Цікаве