WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Феномен міста - Реферат

Феномен міста - Реферат


Реферат
НА ТЕМУ:
Феномен міста
"Дубове листя, терези купців, цигани,
щоденний гамір і щоночі вічні зорі…"
Б.-І. Антонич
Розмову про феномен міста очевидно слід починати з того, як воно народжується, з першопочатків, з акту закладання міста. Щоб акт відбувся, слід визначити, окреслити, а згодом виокремити з терену місце, де закладатиметься майбутнє місто. Тобто перед фундаторами стояла проблема вибору. Обране місце повинно було чимось виділятися з-посеред інших місць, чимось відрізнятися від довколишнього околу. Сучасне раціональне мислення одразу шукатиме якихось матеріальних вигод - вигідної бухти, захищеної місцини, торгового шляху. Мислення ж людини, яка жила у доісторичну епоху, в епоху не лінійного, а циклічного часу, який постійно повторював цикл народження і смерті верховного бога, було іншим. У міфологічному світі, ще при живих богах (Ніцше), вибір гідного місця для міста здійснювався на зовсім інших засадах. Уже іншими, але все ж метафізичними аргументами керувалися великі можновладці вже цілком досяжного для нашої історичної пам'яті минулого. Хоча інколи міста дійсно з'являлися у зручних, з огляду на економічні, військові чи які-небудь інші матеріальні переваги, місцинах.
Отож, міста можна розділити на ті, які засновувались/закладались ще у міфологічному часо-просторі, на міста, які засновувались вже в історичну епоху, і міста, які взагалі не засновувались, а неначе виростали з поселень іншого типу.
Міста, які засновувались/закладались ще у міфологічному часо-просторі, який ми давно покинули і який тепер для нас недосяжний, з'являлися у точках стику/конфлікту трьох космогонічних сфер, на які ділився тогочасний світ - сфери небесної, земної та інфернальної. Аби їх поєднати, щось мало ці сфери пронизати - як правило, це був спис міфологічного героя, рятівника світу. Тоді на фізичному рельєфі дійсно поставали міста у камені чи дереві, і для тогочасних людей вони стояли не стільки на реальному ґрунті, скільки на міфологічному - тут уже йдеться радше про topographia sacra.
І саме це визначало, що місто буде збудоване власне у цьому місці, а не якомусь іншому. Однак, тогочасна генерація богів, як писав Ніцше, дійсно померла. Час розпрямився і з циклічного став лінійним - від постання до завершення часів. Міфи втратили свою силу і стали легендами, перестали бути живою реальністю. Вже ніхто не закладав міста у метафізичний спосіб, бо міфологічні герої відійшли у минуле.
До другого типу міст належать міста, які засновувались/закладались у цілком досяжному нашому розумінню історичному часі та у цілком реальному фізичному ландшафті. Тогочасні владці закладали міста вже своєю волею, але віра була у повному розквіті і вони все ще робили спроби заручитися охороною небесних патронів. Як правило, вони шукали патронів для міста, яке засновували, з-поміж християнських святих.
До третього типу міст можна зачислити міста, які природним чином повільно та непомітно виросли з не-міських поселень - у них не було акту закладання. Вони теж здебільшого з'являлися в історичному часі, часі людей. Більшість з них не такі давні, хоч поселення на їхньому місці могли існувати з правіків. Ті міста могли вирости і з села при дорозі, і при сторожовій вежі (стовпі), чи замку.
Міста з міфологічного часо-простору творилися типологічно так само, як творився світ. Закладення такого міста було насправді актом творення нового світу, який є за своєю природою, як і творення універсуму, теж актом космологічним. Закладання такого міста опирається на те саме, на що опертий і акт творення світу - на божу волю чи благословення. Без божої волі, поза нею і не через неї такого роду місто закладатися не може. Як світ є не лише творінням бога/богів, але й їхньою домівкою, так і міста, закладені їхньою волею, ставали оселею богів чи бога. Такою оселею Бога був Єрусалим до зруйнування Храму. Бог жив у Храмі на горі Моріа у місті Єрусалимі. Місцеві боги мешкали ледь не у кожному такому місті давнього Близького Сходу - чи то у Вавилоні, чи Уруку. Зрештою, маленькі домашні божки мешкали у кожному домі тих часів. У цьому сенсі закладання дому, закладання міста і творення світу є ланками одного ланцюга творення універсумів, які врешті, з торжеством монотеїзму, об'єдналися у наше бачення єдиного Бога та єдиного світу.
Таке, засноване, як і світ, божою волею місто міфологічної епохи неминуче віддзеркалювало структуру локального універсуму, що підпорядковувався місцевому божеству, яке його заснувало і яке у ньому мешкало. У ньому діяли закони та творилася воля цього верховного божества.
Міфи і ритуали, що здійснювалися у головній святині міста, насичували о-креслений простір міста різноманітними сенсами і безліччю семантичних зв'язків, пов'язували простір цього міста з простором сакральним.
Ба більше - міф і ритуал насправді передує появі такого міста. Для того, щоб міфологічний герой заснував місто, здійснивши той чи інший ритуальний акт, міф має вже існувати і бути живою реальністю для тогочасної людини. "Ритуал надає об'єкту його сенсу, пов'язуючи його з полем значень, які є істотними для даної громади, - і у кінцевому результаті гарантує включення цього об'єкту до сфери того, що є "освоєним" (1).
Міф і ритуал визначали структурування простору міста, визначали функціональне призначення кожного з елементів його структури. Таким чином, за матеріальним, фізичним субстратом міста крився його міфологічно-ритуальний субстрат, який і був генератором активного процесу семіотизації міста, надавання його елементам їх власного сенсу, генератором комунікації між ними. І врешті, інспірував на базі всього цього живого семіотичного комунікування, консолідацію тексту культури даного міста. Місто не лише засновувалося і росло, але й отримувало свій неповторний культурний силует, що його дійсно можна розглядати як єдиний текст культури даного міста.
Як було визначити, де закладати місто, яке місце є насправді благословенним? Божество мало дати якийсь знак. Як правило, верховне божество здійснювало якийсь героїчний чин. Зазвичай це був двобій, битва, у якій божество горішнє (небесне) боролось і перемагало божество долішнє (хтонічне, інфернальне) задля порятунку світу, людей чи людства. Реконструкцію цього "первинного міфу", який передує такому закладанню міста, здійснили В.В. Іванов та В.Н. Топоров. Цей "первинний міф" може оформитись як двобій Святого Георгія зі Змієм, чи як поєдинок литовського Перкуна зі Змієм на місці закладення Вільнюса. У кожному випадку на місці заснування міста обов'язково повинна відбутися "праподія", яка й відзначить місце для закладення міста. Ці "первинні міти" пов'язували у свідомості людини того часу реальне місто, місто як змінний семіотичний текст, зі сферою сакрального. Міфи були свідченнями благодатності місця, на якому можна закладати місто.
І тоді, неначе під омофором первинного зв'язку з сакральною сферою через міфологічну "праподію", яка дала поштовх закладенню нового світу,семіотична тканина міста розгорталася у культурний текст.
"Праподії" не відбувалися де-будь, у будь-якому профанічному місці. Як правило, вони ставалися у місцях особливих, близьких до сакральної сфери, у місцях, де світ людей розкривається
Loading...

 
 

Цікаве