WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Язлівець – місто ренесансу - Реферат

Язлівець – місто ренесансу - Реферат

досить висока, стрімка і скеляста з трьох сторін, дозволяє приступитися лише зі сторони міста. На цій горі стоїть замок, міцно збудований з каменю і цегли, нерегулярної форми, перед брамою замку простягнувся широкий дитинець для військових тренувань, на якому може вишикуватися три тисячі жовнірів. Будівля замку, неправильної форми, не має ознак старожитності. Вежі, окопи, наріжники на гармати, склепіння, крила, вали, підземні льохи вражали розкішшю і могутністю. Проте вражала понурість помешкань, які нагадували паризьку бастилію"14. У XVIII столітті замок занедбано настільки, що "у 1783 році міський язлівецький уряд вийшов на обстеження старого замку, у якому є каплиця, де був образ Найсвятішої Матері Божої Ченстоховської, а тепер той образ до міської фари перенесли, бачили що у тій каплиці мури виваляні і підлога вивалена і там знаходиться гріб, де тіла померлих лежать, і до тієї могили діра вивалена в склепінні на три лікті, а у тій могилі погнилі труни"15. У 30-их роках ХХ століття управління консервації Львівського, Тернопільського та Станіславського воєводств заводить облікову картку пам'ятки, в якій пишеться: "Язлівець, руїни замку, епоха - XV/XVI ст., власник монастир сс. Непорочного зачаття. Обміри - план М 1:100. Цей замок існував тут вже у XV ст. заснований Язловецькими, відгалуженням заможної родини на Русі Абданків-Бучацьких. Сьогоднішні руїни походять з часів перебудови замку, яку здійснив гетьман великий коронний Юрій Язловецький (1575 р.) Після Язловецьких він перейшов у руки Чурилів, Вольських, Белжецьких, Одривольських, а потім по викупі до Конєцпольских. У 1672 р. піддався без обстрілу туркам, але скоро знову повернувся до Польщі. Вдруге Язлівець здобуло військо Ібрагіма Шайтана-паші в 1676 р. і він пробув під турецьким пануванням до 1684 р. Лише переможний похід Короля Яна ІІІ звільнив його.
У XVIII ст. Язлівець деякий час належав Любомирським, а в 1746 р. його купив Ст. Понятовський, батько короля Ст. Авґуста. Він, проте, не дуже дбав про стару фортецю. Поруч вибудував палац, у якому тепер розташовано монастир сс. Непокалянок, через це замок перетворився у руїни. Розташовані вони на хребті досить високого узгір'я, оточеного з трьох сторін рікою Вільхівцем. До старого замкового дитинця дістаємося через квадратову вежу, в середині виразні сліди більших та менших житлових будинків, в глибині широкі пивниці. Замок збудовано на кількох рівнях, він має добре збережені оборонні мури двометрової ширини зі стрільницями. Головний оборонний бастіон знаходився від сторони колишнього палацу Понятовських16.
У Язлівець можна було потрапити через Вірменську, Жидівську і Русько-Польську брами17. Будівництво вірменської брами почав знаменитий язлівецький купець Мінас Сиринович. З його заповіту, складеного 15 березня 1672 року, дізнаємося, що завершення будівництва він доручив своїм синам. Вірменська брама була зруйнована у 1800 році18. Найстаршими брамами міста були Русько-Польська та Жидівська (вживано назву Броварна). Їх збудували у другій половині XVI століття, Вірменську - у другій половині XVIІ століття. Окрім брам було зведено кілька веж та бастей. Вежі, бастеї, брами та мури будувалися з каменю.
Функціонування та розвиток міста неможливі без низки господарських та інженерних споруд. Суттєву роль в економіці Язлівця відіграли вірменські великі склади закордонних товарів зведені у першій половині XVII століття19. Це були великі і надійні споруди з дерева та каменю. Їхнє архітектурне вирішення без сумніву підпорядковувалося ренесансовій стилістиці Язлівця. Значні прибутки приносили місту млини. Наприклад, у 1741 році за вірменською брамою був млин, який змила повінь20. У 1747 році 27 липня сталася велика повінь: "Знесло броварну винницю, зірвано старий мурований міст на шляху до міста від Броварів, зруйновано будинок Яна Римара, знесло будинок кравця Яна Гнядкевича, зруйновано будинок Мартина Адамовича, мур, який був навколо міста, вивалило великими частинами, лазню жидівську зруйновано (...) загальний шпиталь знесло, всі млини під замковою брамою знесло і загородило дорогу"21. Повені завдавали містові найбільше збитків. Так "10-го травня 1828 року сталася страшна буря, було зруйновано запори на річках, будинки, більшу частину міста залило водою, навіть цвинтар, оточений муром коло парафіяльного костелу, знищило"22.
Більшість занотованих у язлівецьких актах збитків хронологічно пов'язані із економічним занепадом міста. В часі ренесансового розквіту міське управління виділяло кошти на направу гребель, мостів, доріг та впорядкування берегів річок Язлівчика та Вільхівця. У місті існували також лазні громадського використання, одна з яких належала вірменинові Шаїнові Кіркоровичеві та була дарована у власність містові23.
Язлівецькі вірмени побудували для міста криницю з вірменським написом. Переклад тексту свідчить, що побудували криницю пан Акоп та його брат Степан у 1611 році, орнаменти виконав майстер по каменю Абрам24. Дослідник вірменської культури О. Халпахчян зазначив, що "об'ємна стела з вірменської криниці відома з давніх часів на території Вірменії. Подібними були урартські стели IX-VII ст. до нашої ери, а також вірменські хачкари IX-X ст. у Мец Мазра та Таліні. Одначе за художнім змістом стела Язлівця (розмір 83х121 см) значно відрізняється від вірменських хачкарів, домінуючим елементом упорядження яких є хрест, тут його немає"25.
Тепер можна лише уявляти, якими вишуканими були мости та дороги, млини та греблі. Недаремно дослідник Я. Федер звернув увагу на "оригінально бруковану вірменську вулицю26 і заохочував читача до її обстеження. Окрім звичайних вулиць, вражали мальовничістю маленькі провулки з кам'яними сходами, зокрема їхні конструкції.
Національні культури суттєво впливали на становлення архітектурного образу міста. Так, русинська громада в Язлівці залишила надзвичайно цікаві сакральні споруди. У більшості літературних джерел руським сакральним об'єктам присвячували лише скромні згадки. Так згадано, що у 1672 році були в Язлівці вірменський монастир і церква, костел польський домініканський, парафіяльний польський костел, церква руська міська, друга церква міська, три передміські церкви27. В актах язлівецьких згадується господин Миколай церкви св. Іллі Пророка28. В актах язлівецьких 1724 року згадано церкву св. Миколая при вулиці Вірменській29. Опосередковано згадано передміську церкву Успення в Броварах30.
Нажаль, докладного архітектурного опису язлівецьких церков не виявлено. У кінці XVIII - на початку ХІХ століть язлівецькі церкви продаються та розбираються. У 1803 році церква Миколая мурована (бідна) стояла біля ґрунту Мартинковського31. Церква Різдва Богородиці розміщена на давньому місці і поряд з нею плебанія у 1803 році виставлена на продаж32. Церква пророка Іллі у 1803 році вже продана - збереглося місце, де давніше стояв храм, та цвинтар поряд із ним, знищений і запущений33. Передміська філіяльна церква Успення стояла у Броварах, дерев'яна, крита ґонтом, виставлена на мурованому фундаменті, приєднана до церкви св. Миколи34. Церква Св. Арх. Михаїла на передмісті - дерев'яна, крита ґонтом, приєднана до церкви св. Миколи; парохіяльний будинок - занедбаний, ґрунт подарований мешканцям міста35. Ліквідація руських церков, розпочата у кінці XVIII століття, спричинила розробку кошторисної документації на реставрацію та пристосування колишнього костелу оо. Домінікан під греко-католицький храм. Склав її у грудні 1879 року заліщицький інженер Йоган Ланфельд36.
Місця розташування церков вдалося визначити за допомогою карти фон Міґа. У найстаршій частині
Loading...

 
 

Цікаве