WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Роль промисловості у формуванні соціоекосистеми міста Львова у ХХ столітті - Реферат

Роль промисловості у формуванні соціоекосистеми міста Львова у ХХ столітті - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Роль промисловості у формуванні соціоекосистеми міста Львова у ХХ столітті
У взаємодії суспільства і природи техніка відіграє, як правило, подвійну роль. З одного боку, за її допомогою людина задовольняє свої потреби, а з іншого, вона є головною причиною змін, що відбуваються в природі (антропогенні зміни), які є небажаними для всього живого у біосфері.
Промислові підприємства перетворюють майже всі компоненти природи (повітря, воду, ґрунт, рослинний і тваринний світ тощо). У довкілля викидаються тверді промислові відходи, небезпечні стічні води, гази, аерозолі, різні за розмірами й хімічним складом.
Перебуваючи в органічному зв'язку з природою, сучасне суспільство перетворює її за допомогою техніки. Причому в таких обсягах, що зумовлюють формування штучного середовища існування людини, яке все більше набуває рис цілісної оболонки, що трактують як техносферу Землі.
Для будь-якого промислового виробництва характерна тенденція до концентрації. Вона випливає з нерівномірного розподілу ресурсів, а також пов'язана з тим, що територіальна сконцентрованість видобувної та переробної галузей дає економію транспортних засобів. Виникають територіально-виробничі комплекси групи технологічно та економічно зв'язаних виробництв і підприємств. Розташовуються промислові підприємства переважно в містах. Суперечності між природним середовищем і промисловим виробництвом почали формуватися від самого початку виникнення виробництва, оскільки за своєю суттю воно більш відчужене від природних процесів порівняно з сільським господарством.
Характер взаємодії суспільства і природи в умовах розвитку промисловості зумовлюється структурою природно-господарських систем (ПГС). Під цими системами розуміють територіальні системи, які охоплюють різні господарські об'єкти (промислові, енергетичні, комунальні, транспортні тощо) та певну частину навколишнього середовища, на яку вони безпосередньо впливають. У процесі взаємодії структурних компонентів природно-господарських систем між господарськими об'єктами і природним середовищем відбувається обмін речовинами та енергією. Якщо цей обмін органічно вписується в природний колообіг речовин та енергетичні потоки, що мають місце в біосфері нашої планети, і не порушує речовинно-енергетичного балансу соціоекосистеми, на території якої розташована ПГС, то таку ПГС можна вважати оптимізованою. На жаль, таких ПГС, особливо на території сучасних міст, існує дуже мало.
Професор О.І.Шаблій відзначає, що у наш час "виробництво розвивається не стільки за рахунок нового будівництва, скільки шляхом його оновлення на якісно нових технічних засадах, шляхом підвищення продуктивності праці. Велика частина капіталовкладень йде на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств ... Тепер йдеться про реорганізацію, "настроювання" територіальних систем на розв'язання завдань висунутих їх суперсистемами: для макроекономічних районів завдань, що поставлені національним господарським комплексом (НГК), для мезорайонів завдань, що поставлені макрорайонами, і т.д. за ієрархічними ступенями районування аж до окремих підприємств і їх поєднань" [6].
Сукупна дія виробничо-господарських, соціальних і природних факторів в умовах відсутності належного наукового обґрунтування, контролю і управління соціально-економічними і екологічними процесами в регіоні неминуче призводить до виникнення територіальних економіко-екологічних проблемних ситуацій (ТЕЕПС) і відповідних їм проблем, з їх певними кількісними і структурними властивостями, поведінкою в часі, особливостями відносин з іншими явищами та ін. Територіальні економіко-екологічні проблеми рідко існують окремо одна від одної, а, як правило, являють собою взаємозв'язану сукупність проблем, в тому числі комплексну територіальну єдність. Без сумніву, матеріальною основою цієї єдності чи комплексності є тісні виробничо-господарські (енергетично-речовинні) зв'язки між окремими підприємствами, велика демографічна мобільність, взаємообумовленість природних явищ і процесів, єдність території [6].
У різний час багато вчених приділяли увагу вивченню промислових територіальних систем (ПТС). Зокрема вивченням особливостей їх формування, структури та типізації, ролі соціоекологічного чинника в їх формуванні займалися такі українські вчені, як А.Т.Ващенко, І.О.Горленко, Я.І.Жупанський, Ф.Д.Заставний, М.М.Паламарчук, М.Д.Пістун, О.Г.Топчієв, О.І.Шаблій, О.В.Заставецька, В.І.Захарченко.
Соціоекологічна оцінка типів промислового виробництва базується на оцінках виду та кількості речовин, що вилучаються з природного середовища, та характеру й кількості відходів. Вилучаються з природного середовища у першу чергу гірські породи, що містять руди металів, нафта, газ чи інші необхідні для промислового виробництва речовини.
Негативний вплив на довкілля, обумовлений не тільки його нераціональною структурою, але й недосконалістю технологічних процесів. Про це свідчить уже той факт, що з величезної кількості речовин, що вилучаються людьми з природного середовища для цілей виробництва, у кінцевий продукт перетворюється лише 1,5-2,0%. Основна ж їх маса переходить у виробничі та побутові відходи. Це обумовлено, з одного боку, рівнем розвитку науки і техніки, а з іншого характером виробничих відносин, що домінують у тому чи іншому співтоваристві.
Одним з важливих завдань соціоекологічної політики на території міста є оптимізація діючих і створюваних природно-господарських систем, яка полягає у відрегулюванні речовинно-енергетичного обміну і встановленні в них між технологічними та природними процесами динамічної рівноваги, яка б унеможливлювала пошкодження і руйнування навколишнього середовища. Одним із головних завдань екологів, що працюють в місті, є встановлення кореляційних зв'язків між параметрами технологічних процесів і змінами, що відбуваються у навколишньому середовищі. Результати вивчення цих зв'язків правлять за вихідні дані при розробці конкретних природоохоронних заходів.
Історико-географічний аналіз формування природно-господарських систем м. Львова.
В економічному відношенні Львів на початку XX століття являв собою ремісничо-торгове місто зі слабо розвиненою промисловістю. За часів польської влади на першому місці за кількістю підприємств і робітників були швейна і взуттєва промисловість, на другому будівельна, на третьому харчова, на четвертому металообробна. На одне підприємство припадало в середньому 10,4 робітників. Згідно з даними польської офіційної статистики, у Львові в 1926 р. було 111 середніх і великих підприємств, на яких працювало 7006 робітників. Серед найбільш значних львівських підприємств слід назвати машинобудівний завод спілки "Зеленєвський Фіцнер і Гапнер", деревообробний завод, електростанцію, кондитерську фабрику "Бранка", фабрики "Контракт.", "Аїда", газовий завод, металеву фабрику "Арма", взуттєву фабрику "Га фота", залізничні майстерні, млини "Аксельбрада" і "Марія Гелена", воєнні підприємства тощо.
У 1910 році було прийнято рішення про організацію окремого банку для кредитування промисловості. Підприємства, які належали місцевим власникам, стали частіше звільнятися від сплати місцевих податків. Під впливом промислового пожвавлення на початку XX ст. певних змін зазнала економіка Львова. Швидко збільшувалась кількість населення, зайнятого у
Loading...

 
 

Цікаве