WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Розвиток української геоурбаністики у ХХ ст. - Реферат

Розвиток української геоурбаністики у ХХ ст. - Реферат

що відображають визначні місця міста. Менші міста (наприклад, Луцьк, Коломия та ін.) характеризуются не так детально, як великі, але за такою ж схемою. Про селища міського типу дається тільки коротка довідка: час виникнення, положення, людність.
Регіональний характер мали у 60-ті роки також дослідження питань географії міських поселень і міського населення, що проводились вченими України. Розвиток і розміщення міських поселень в окремих областях досліджували Д.І.Богуненко (Одеська), Ю.І.Пітюренко (Донецька), Г.К.Макаренко (Черкаська), М.П.Крачило (Хмельницька), І.М.Табориська (Прикарпаття), С.С.Мохначук (Волинська), М.В.Григорович (Житомирська), Г.М.Коваленко (Сумська), М.Г.Ігнатенко, Т.К.Дагаєва (Подільський район), В.І.Яровий (Дніпропетровська), І.В.Кончаківський (Закарпатська), Д.М.Стеченко (області Донбасу) та ін. Розвиток окремих міст вивчали в цей час І.О.Єрофеєв (Вінниця), Л.Є.Маслій (Дніпропетровськ), П.С.Коваленко (Біла Церква), Є.Й. Шипович (Запоріжжя), Л.В.Гнатюк (Одеса) та ін. Дослідження ці були дисертаційними, в них дано значний конкретний матеріал, на основі якого пізніше (в 70-ті роки) проведено досілдження міст та міського населення на всій території України (Н.І.Блажко, Ю.І.Пітюренко, П.С.Коваленко, Є.І.Шипович, С.С.Мохначук, А.В.Степаненко та ін.).
Методику класифікації міських поселень України розробила Н.І.Блажко [1]. В її основу покладено роль поселень в територіальному поділі праці, і на основі цього виявлено серед міст України 8 ступенів розвитку (за структурою містоутворюючих функцій, ступенем комплексності їх географічної основи, структурою і діапазоном зовнішніх звязків, інтенсивністю участі у територіальному поділі праці). Ця методика була покладена в основу класифікації і типізації міських поселень, які були проведені рядом вчених, що здійснювали дослідження таких поселень окремих регіонів України.
В середині та кінці 60-х років існували суперечливі погляди на сутність міських агломерацій, що інтенсивно формувалися в Україні. Про те, що населені пункти, в т.ч. міські не повинні існувати ізольовано вказувалось у книзі "Основы советского градостроительства" (М., 1966, т.1). З пропозиціями доповнити вивчення промислових вузлів і приміських зон, запропоновану Д.І.Богорадом [3, с.2-99] програмою вивчення і проектування міських агломерацій виступили В.С.Ступаченко та І.А.Фомін [19, с.22-15]. Однак існували ще суперечливі думки щодо сутності агломерацій. Зокрема, Д.І.Богорад визначив їх як специфічну різновидність систем населених пунктів, їх більш розвинуту форму, що це є "ущільнення стійких і глибоких різноманітних зв'язків [ 3, c.5]. А О.В.Лєсков та Ю.І.Пітюренко [1970], вивчаючи процеси розвитку агломерацій України, розглядали їх як процес і явище недостатнього регулювання розвитку та розміщення промисловості і розселення, порушення різноманітних зв'язків. Особливості формування міських агломерацій в Донбасі і Придніпровї - найбільш урбанізованих вже на той час районах України - вивчали Д.М.Стеченко [20, c.17-22], Ю.І.Пітюренко [18 c.3-7]. Пов'язуючи тісно розвиток міст з промисловим розвитком, вони накреслили шляхи перспективного розвитку як міських агломерацій (Донецько-Макіївської, Горлівко-, Кадіївко-Комунарської, Криворізької, Дніпропетровсько-Дніпродзержнської), так і окремих міст. Зокрема, Ю.І.Пітюренко разом з працівниками Держплану УРСР розробив перелік міст першочергового розвитку в Донецько-Придніпровському економічному районі (переважно малі і середні міста), водночас пропонуючи створення мережі міст - міжрайонних центрів, які би взяли на себе ряд функцій, "розвантаживши" обласні центри і тим самим сприяли б обмеженню росту великих міст.
Деякі особливості росту міських агломерацій досліджує в кінці 60-х років А.В.Коробенко, відзначаючи на прикладі Київської агломерації інтенсивність маятникових міграцій між центром і містами-супутниками, показуючи темпи розвитку агломерацій вглиб і вшир.
Окремі аспекти географії міст, що досліджувались в 60-ті роки, було узагальнено у монографії Ю.І.Пітюренка "Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР" [17]. В ній автор розкрив особливості процесу урбанізації в Україні, вплив основних містоформуючих факторів, дав характеристику основних етапів формування міст (феодальний, капіталістичний, соціалістичний). Застосовуючи системний підхід до вивчення міських поселень, вчений дає схему функціональної типології міст з урахуванням умов їх перспективного розвитку. В основу типології покладено такі ознаки: величина міста, його народногосподарські функції, організовуюче значення, величина зони впливу міста на навколишню територію, оцінка перспективних можливостей подальшого За цими ознаками виділено 10 типів міст [17, c. 80-92]:
І. Найважливіші адміністративно-політичні, індустріальні, наукові та культурні центри країни - столиці союзних республік.
ІІ. Багатофункціональні міста - обласні центри:
ІІ а - обласні центри регіонального значення;
ІІ б - обласні центри з переважаючим розвитком важкої промисловості;
ІІ в - обласні центри з переважаючим розвитком машинобудування і легкої промисловості;
ІІ г - решта обласних центрів.
ІІІ. Багатогалузеві промислові центри.
IV. Промислово-транспортні центри.
V. Транспортно-промислові центри.
VI. Одногалузеві промислові центри.
VII. Транспортні центри.
VIII. Міста з слаборозвиненою промисловістю - організаційно-господарські центри, торгово-розподільчі, культурно-освітні центри місцевого значення.
IX. Різнофункціональні міста-супутники великих міст.
X Міста - курортні центри, або з переважним значенням курортно-оздоровчих функцій.
У середині 70-х років ХХ ст. в Україні проводиться робота з обгрунтування економічно перспективних малих і середніх міст на основі детального вивчення природних і економічних факторів: географічного положення, наявності сировинної і будівельної бази, трудових і водних ресурсів, територіально-планувальних умов та ін. Її здійснили вчені Ради продуктивних сил УРСР АН УРСР Ю.І.Пітюренко, Л.М.Корецький, П.С.Коваленко [12]. Вони науково обгрунтували мережу малих і середніх міст України, які рекомендовані для першочергового (передусім промислового) розвитку та другої черги розвитку. Для встановлення насиченості території трудовими ресурсами і можливостей залучення їх для розвитку міст було проведене дослідження щодо визначення складу населення населених пунктів навколо малих і середніх міст в радіусі 30 км, а в Донбасі - 10-15 км [13]. До середини 70-х років ХХ ст. Відділ проблем розвитку міст і розселення РПС УРСР АН УРСР закінчив відбір міських поселень, які мають найсприятливіші умови і можуть розвиватись, як промислові, транспортні, курортні центри (таких міст - 308). Іншим містам, що не ввійшли в цей перелік відводилась роль місцевих організаційно-господарських центрів в локальних системах розселення.
У 70-ті роки серед вчених змінюється розуміння сутності урбанізації, яку починають розуміти нетільки як ріст чисельності міст і міського населення, але й як цілісну
Loading...

 
 

Цікаве