WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Розвиток етнічної географії України у другій половині XX століття - Реферат

Розвиток етнічної географії України у другій половині XX століття - Реферат

Словаччиною. Ф. Д. Заставний відзначає, що етнічні межі України не збігаються з її сучасним державним кордоном. Її етнічні території займають значно більшу площу від території сучасної української держави. Значна увага звернена на характеристику етнічних та етнографічних земель.
У цей же час чимало було зроблено в удосконаленні та формуванні понять з етнічної географії взагалі та етнічної географії України зокрема. Так, зміст багатьох із них розкрито в довіднику "Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії" (Відп. редактори: Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. - Київ, 1993. - 800 с.). У ньому висвітлено зміст таких понять, як "етнічна територія", "етнічний кордон", "етнічний ренесанс", "етнодемографічні процеси в Україні", "етнонаціональна політика", "етнополітична ситуація в Україні", "етнополітика", "етнополітичні відносини", етнополітичний простір України", "етноцид", "корінна національність", "русинізація" та інші. Це значно доповнило теоретичні та методологічні засади етнічної географії України.
В умовах незалежної Україниз'явилось чимало публікацій про українську діаспору (західну і східну), її формування, особливості розселення, її сучасні соціально-економічні та культурні проблеми. Ця тематика досить повно представлена у працях Ф. Д. Заставного: "Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах". - Львів, 1991, "Східна українська діаспора". - Львів: Світ, 1992; у посібнику "Географія України". - Львів: Світ, 1994 (розділ "Українська діаспора"). Цю тематику доповнює чимало книг, довідників, статей тощо. Серед них слід назвати довідник "Зарубіжні українці". - К.: Україна, 1991, книгу І. І. Винниченка "Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис". - Житомир: Льонок, 1992. У ній автор дає короткий огляд розселення українців на території колишнього СРСР, виділяє його етапи, чинники, що спричинилися до цього процесу. Вагоме місце в названій книзі займає питання про проживання українців у межах колишнього СРСР. І. І. Винниченко досить вагомо розглядає процес заселення та розселення українців кожного з регіонів. У такому ж плані східну українську діаспору представляє у своїх наукових працях Ф. Д. Заставний.
Після проголошення незалежності України вперше видано атлас "Українці. Східна діаспора", де показано розселення українців в Російській імперії, СРСР. На картах атласу відображено географію розселення української східної діаспори протягом більше як одного століття. Карти складені за даними переписів населення 1897, 1926, 1959, 1970, 1979 і 1989 років. В атласі вміщена карта "Етнічна територія українського народу в кінці XIX - на початку XX століть (автори В. Наулко, А. Поріцький). Карти розселення східної української діаспори на кожну дату переписів доповнені текстом, в якому йдеться про зміни в динаміці чисельності і розселенні українців та чинники, що вплинули на ці процеси.
Різні аспекти життєдіяльності української західної та східної діаспори висвітлюються у збірнику "Українська діаспора", що видається в Україні з 1992 року Інститутом соціології НАН України та редакцією Енциклопедії української діаспори при НТШ в США.
В умовах української незалежної держави з'явилось чимало публікацій, в основному етнографів, істориків та меншою мірою географів про етнографічні групи українського етносу (бойків, гуцулів, лемків). Так, вивченню гуцулів дисертаційне дослідження "Гуцули українських Карпат (етногеографічне дослідження) та ряд статей присвятила М. М. Лаврук. Нею розроблено теоретично-методичні основи суспільно-географічного вивчення етнографічної групи, розкрито зміст таких понять, як "соціально-етногеографічний комплекс", "етногеографічний район", "життєдіяльність етнографічної групи" та ін. У названій дисертації проаналізовано майже всі види життєдіяльності гуцулів українських Карпат другої половини XX ст. У ряді публікацій І. Д. Красовського описана етнографічна група лемків. Широке представлення етнографічні групи українського етносу знайшли в сучасних програмах та посібниках з етнічної географії України, етнографії та географії населення України.
У другій половині XX століття після проголошення незалежності України активно розпочались дослідження етнічних меншин, що проживають на її території. З'являється велика кількість публікацій в історичних, географічних, етнографічних періодичних виданнях, в окремих тематичних збірниках, монографіях тощо. Активізації цих досліджень значною мірою сприяло прийняття в нашій державі закону про національні меншини. Спектр публікацій з названої тематики виявився досить широким, зокрема, від історії заселення етнічних меншин в Україні, динаміки їх чисельності до сучасного розселення їх в Україні, проблем соціально-економічного та культурного розвитку. Питання про динаміку чисельності та розселення етнічних меншин в Україні висвітлено в багатьох навчальних та довідкових посібниках, зокрема з географії України (Ф. Д. Заставний, 1994), етнографії України (за ред. д-ра істор. наук, проф. С. А. Макарчука, 1994), у довіднику "Етнонаціональний розвиток України" (К.,1993). Чимало публікацій про ряд національних меншин видруковано в "Українському історичному журналі", зокрема про татар в Україні (автори - Яремчук В. Д., Безверхний В. Б., 1994, № 5), про євреїв в Україні на початку XX ст. (автор Самарцев І. Г., 1994, № 4). Цілий ряд статей та окремі про німецьку меншину в Україні мають Кулінич І. М. та Курченко А. І. Росіянам західного регіону нашої держави присвячене етнонаціональне дослідження Терлюка І. Я. "Росіяни західних областей України (1944-1996 рр.). Цілий ряд досліджень присвячено етнічному складу населення окремих адміністративних областей України.
В останні роки досить актуальною стала програма повернення в Україну депортованих народів та етнічних меншин (татар, німців та ін.). Ці питання висвітлено у статтях Зінича В. Т. ("Український географічний журнал". - 1998. - № 3; 1998. - № 4), Жмаєва Г. О. ("Регіональна економіка". - 1997. - № 3), Лаптєва Ю. М. ("7 з'їзд Українського географічного товариства. Тези доповідей". - К., 1995) та ін. Цілий ряд перспективних напрямів у розвитку етнічної географії України окреслив О. І. Шаблій. Серед них дослідження взаємовідносин українців материкової України та української діаспори, групування українського етносу за ступенем національної самосвідомості в Україні та за її межами, виявлення цих груп українців з метою прогнозування українства у світовому масштабі, вивчення взаємодії і співжиття українців та етнічних меншин, дослідження етногеографічної регіоналізації України та українських етнічних погранич.
Loading...

 
 

Цікаве