WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Регіоналізація світогосподарського простору і просторова структура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. - Реферат

Регіоналізація світогосподарського простору і просторова структура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. - Реферат

розподіл першої п'ятірки торговихпартнерів для 20-ти найпотужніших за обсягами зовнішньої торгівлі країн світу, %*
Регіони
Кількість країн Частка країн із числа першої п'ятірки торгових партнерів, які є
Разом
сусідами 1-го порядку сусідами 2-го порядку і транс-морськими сусідами іншими країнами свого регіону країнами інших названих регіонів
Європа 10 48 32 2 18 100
Східна і Пд.-Східна Азія
7
17
40
14
29
100
Північна Америка
3
27
13
-
60
100
Всього у світі 20 35 30 6 29 100
*Таблиця складена за [17].
Регіоналізація світогосподарського простору відбувається навколо потужних країн-інтеграторів, які, по-суті, формують навколо себе регіони-простори, - однієї (наприклад, США у Північній Америці), кількох - Японії, Китаю, НІК у Східній і Південно-Східній Азії) чи кількох рівновеликих, об'єднаних разом з меншими в одну організацію (ЄЕТ/ЄС у Європі). Наявність міждержавних організаційних інститутів стає каталізатором інтенсифікації регіональних процесів, оскільки в рамках багатосторонніх організацій краще проводити роботу, спрямовану на усунення торгових бар'єрів між її учасниками, створення єдиних умов їх діяльності тощо. Основа внутрішньої політики таких організацій була сформульована і реалізована в найбільш давньому і найбільш розвиненому регіональному об'єднанні світу - Європейському Союзі. Вона включає 5 принципів (свобод): вільне переміщення товарів, послуг капіталів, робочої сили, вільний вибір місця проживання. Ставлячи їх як основну мету своєї діяльності, більшість регіональних економічних організацій, створених пізніше, зосереджуються в даний час здебільшого над формуванням зони вільної торгівлі - першого етапу інтеграції, який ЄС пройшов ще у 70 - 80-х рр. ХХ ст. І це дає відчутні результати. Зокрема, зняття бар'єрів у торгівлі між США, Канадою і Мексикою внаслідок організаційного оформлення НАФТА (Північноамериканської зони вільної торгівлі) призвело до різкого збільшення обсягів торгового обігу США із своїми сусідами, хоча міждержавні торгові потоки з ними й раніше належали до найпотужніших у світі (див. табл. 2). Так, обсяг взаємної торгівлі між США і Канадою за 1981 - 2002 рр. зріс у 4,3 раза (стабільно залишається на першій позиції серед міждержавних потоків), а між США і Мексикою зріс у 7,7 раза і вийшов на друге місце, потіснивши традиційно потужний товарообмін США - Японія (зріс "лише" у 3 рази). Інший приклад: у процесі формування Спільного ринку Південного конуса (МЕРКОСУР) частка інших країн цієї організації (Бразилії, Уругваю й Парагваю) в експорті Аргентини піднялася із 16,5% у 1991 р. до 35,6% у 1998 р., а в імпорті - відповідно з 20,9% до 25,3% [19].
Безумовно, процеси регіоналізації світогосподарського простору відбуваються у наш час на тлі глобалізації світової економіки. Про співвідношення цих явищ М. Мироненко висловлюється таким чином: "Як наприкінці ХІХ ст. локальні господарські системи були замінені національними економіками, так і наприкінці ХХ ст. вони також почали замінюватися глобальним господарством. Це дуже важлива тенденція, і реалізується вона двома шляхами:
1) у формі регіональної економічної інтеграції географічно суміжних країн; …
2) шляхом економічної глобалізації - інтеграції національних економік у єдине світове господарство з легкою проникністю економічних кордонів держав… Щільність регулювання міжнародних відносин транснаціональними корпораціями і міжнародними організаціями стає настільки значною, що автономія дії держави в галузі економіки весь час звужується" [3, с. 33]. Водночас М. Мироненко вказує, що не існує сьогодні і не передбачається найближчим часом появи повністю інтегрованого, відкритого світового ринку праці, технологій, товарів і послуг. А тому значення держав та їх альянсів (типу Європейського Союзу) залишається суттєвим у світовій системі [там само, с. 33-34].
Таблиця 2
Найпотужніші міждержавні зовнішньоторгові потоки країн світу
у 1981 і 2002 рр., млрд. дол.*
№№ з/п 1981 2002
Країни-партнери Сумарна вартість взаємного експорту
Країни-партнери Сумарна вартість взаємного експорту
1 США - Канада 86,0 США - Канада 372,5
2 США - Японія 60,7 США - Мексика 236,0
3 ФРН - Франція 38,1 США - Японія 183,2
4 ФРН - Нідерланди 35,3 ФРН - Франція 110,8
5 США - Мексика 30,5 США - Великобританія 102,1
*Дані для 1981 р. взято із [24, с. 124]; для 2002 р. розраховано за [17].
Співвідношення між процесами глобалізації та регіоналізації очевидно можемо розглядати з погляду діалектичної єдності протилежностей. Уся історія розвитку світового господарства проходила у протиборстві об'єднувальних і роз'єднувальних тенденцій, в основі існування яких лежать суперечності між об'єктивними процесами інтернаціоналізації господарського життя та захисту національних інтересів у зовнішній політиці, в т.ч. економічного націоналізму. Можемо припустити, що ця суперечність, яка була характерною для індустріальної стадії розвитку людства, наприкінці ХХ ст. у час формування постіндустріального суспільства трансформувалася у суперечність між глобалізацією та регіональним наднаціоналізмом. Наднаціоналізм географи визначають як добровільну асоціацію в економічній, політичній або культурній сферах трьох або більше незалежних держав, які згідні віддати певну частину суверенітету заради спільної вигоди [с. 81]. Приклад розвитку регіонального над націоналізму продемонструвала післявоєнна Європа в особі Європейського Союзу.
Початок його був закладений митним (згодом економічним) союзом Бельгії, Нідерландів і Люксембургу (Бенілюкс, 1944 р.), Європейським об'єднанням вугілля і сталі (ЄОВС, 1952 р.), Європейським об'єднанням з атомної енергії (Євратом) і Європейським економічним товариством (ЄЕТ або "Спільний ринок"), що почали діяти у 1958 р. Після об'єднання в 1967 р. трьох останніх організацій у триєдине Європейське співтовариство (ЄС) 6 країн (Німеччина, Франція, Італія і трійка Бенілюксу) розпочали будівництво інтеграційного об'єднання ("спільного європейського дому"), яке, розширившись до 15 членів у 1995 р., пройшло всі основні етапи інтеграції (зона вільної торгівлі - митний союз - спільний ринок товарів - єдиний внутрішній ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили - економічний і валютний союз) і під назвою Європейський Союз (з 1993 р.) перетворюється у політичний союз із спільною політикою безпеки, єдиним громадянством тощо. У ході свого розвитку ЄС розширювався за рахунок країн - членів іншої організації - Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ, створена у 1960 р., кількість учасників скоротилася з 9 до 3), своїх асоційованих членів, якими були середземноморські держави, а після розпаду соціалістичного блоку - країн Центральної Європи і Балтії.
Розвиток європейського наднаціоналізму демонструє водночас перехід регіоналізації від нижчих до вищих територіальних рівнів - від субрегіонального (Бенілюкс-3), через
Loading...

 
 

Цікаве