WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Напрямки та методи етногеографічного дослідження міського населення - Реферат

Напрямки та методи етногеографічного дослідження міського населення - Реферат

етнолінґвістичний напрямок у дослідженні міського населення, тобто вивчення мовного складу населення, а також етнолінґвістичних процесів у містах, зокрема мовної асиміляції, явища двомовності (білінґвізму) тощо.
Крім цього, етноурбаністичні праці останніх років дають змогу стверджувати про формування ще одного напрямку етногеографічного дослідження населення міста - етнокультурного. Цей напрямок наразі існує у вигляді деяких теоретично обґрунтованих положень, однак поки ще мало підтверджених практичними результатами. Одним із головних положень етнокультурного напрямку є твердження про існування етнічного (етнокультурного) ядра міста. Під етнічним ядром міста розуміють ту частину населення, яка є носієм міської етнічної культури. Етнічне ядро формується з корінних жителів міста впродовж декількох поколінь. У тому випадку, коли в місті живе декілька численних етнічних груп, воно може мати декілька етнічних ядер. У суспільному житті міста роль етнокультурного ядра полягає в підтримці та кількісному і якісному відтворенні суспільства, яке виступає носієм локальної міської культури, і досягається через оптимальну адаптацію до конкретних соціально-історичних і природних умов [2, с. 10]. Окрім якісного відтворення населення, етнічне ядро має ще одну важливу функцію - адаптації міґрантів до умов міського життя. З етнокультурним ядром пов'язано багато зовсім не розроблених проблем: умови й фактори його формування, критерії стійкості, причини дезінтеґрації, зміна ядра, етнокультурна класифікація міст.
На підставі етногеографічного вивчення міста можна розробити етнічну типологію міст, яка дасть змогу вибрати з кожного типу найбільш репрезентативні об'єкти для наступного детального їх дослідження. Свого часу цікаву спробу типології міських поселень за етнічним складом населення здійснила Л. Моногарова для міст Таджикистану. Вона врахувала такі критерії: а) етнічний склад населення міста; б) географічне положення; в) функціональний тип; г) загальна чисельність населення; д) історія міста [10].
Нами було виконане етнічне групування міських поселень сучасної Галичини на підставі аналізу наступних показників: а) етнічний склад населення; б) спрямування етнолінґвістичних процесів; в) людність міських поселень; в) функціональний тип; г) особливості історичного розвитку. За результатами етнічного групування виділено 5 груп та 20 підгруп поселень [8].
Здійснивши етнічну типологію міст, можна перейти до розв'язання наступної задачі - районування території України за особливостями етнічного складу міського населення. В науковій літературі вже відомі приклади використання методу районування при вивченні етнічного складу міського населення. Так, Н.Юхньова виконала етнічне районування міського населення Європейської частини Російської імперії за матеріалами перепису 1897 р. Автор виділила і картографувала ареали домінування в міському населенні різних національностей (український, російський, єврейський ареал тощо) [21]. Результати районування показали, що етнічний склад міського населення досліджуваної території мав безпосередній зв'язок з історико-географічними особливостями розвитку окремих її реґіонів.
Окремо потрібно відзначити проблему картографування етнічного складу міського населення. Картографування етнічних явищ і процесів включає низку специфічних прийомів, не характерних для інших видах картографічних робіт. Тому поступово формується окрема наукова субдисципліна - етнічна картографія. Етнічне картографування має давню історію, проте в основі більшості сучасних етнічних карт є етнічний склад сільського населення, найчастіше відображений методом етнічних територій, тоді як відомості про етнічний склад міського населення не наводяться. Отже, потрібно шукати нові способи картографування етнічного складу населення території. Крім карт власне етнічного складу населення міст, треба також складати й інші карти з етноурбаністичної тематики, які відображали б динаміку етнічного складу міського населення, етнічні процеси у містах, етнодемографічну ситуацію тощо. Загалом питання картографування етнічного складу міського населення є лише частиною широкої проблеми розвитку етнічної картографії в Україні, кінцевою метою розв'язання якої має стати створення етнічного атласу України.
Оскільки дослідження етнічного складу міського населення є міждисциплінарною проблемою, воно вимагає інтеґрального підходу, тобто залучення методів різних наукових дисциплін: етнічної географії, етнічної картографії, історичної географії, етнічної демографії, етносоціології та ін.
Одними з найважливіших при вивченні етнічного складу міського населення є географічні методи, оскільки місто як особлива й складна форма просторового розселення населення виникає, функціонує й розвивається передусім під впливом географічних факторів. Суть географічного підходу полягає в тому, що його застосування обов'язково передбачає зв'язок з територією, а також комплексність, конкретність та глобальність мислення [1, с. 108-109]. Використавши географічний підхід і проаналізувавши просторові особливості етнічного складу міського населення певного реґіону, можна пов'язати результати досліджень різних наукових дисциплін і досягнути цілісного бачення проблеми.
Окремо зупинимося на картографічному методі. Картографування власне етнічного складу міськогонаселення найчастіше залежить від його співвідношення з етнічним складом навколишньої сільської місцевості та від мети картографування. Найпоширенішим способом картографування етнічного складу населення міст є спосіб людності з використанням: а) знаку-сфери, пропорційної , де N - чисельність населення міста; б) квадрата, розбитого на рівновеликі квадратні клітинки, де площа квадрата дорівнює площі проекції куба, об'єм якого відповідає людності міста [13, с. 115]. Зручність другого способу свого часу довів В.Наулко, який склав карту етнічного складу населення України за результатами перепису населення 1959 р. [11].
Складністю досліджуваного об'єкта та тривалістю його еволюції пояснюється необхідність використання при етногеографічному вивченні міста історичного та логічного підходів. Суть історичного підходу полягає в дослідженні історичних особливостей динаміки етнічного складу населення міст у їхньому конкретному розмаїтті, у виявленні найважливіших історичних фактів, та на цій основі такому відтворенні історичного процесу, при якому б розкривалися логічні закономірності його розвитку. Використання історичного підходу значно ускладнює наукове дослідження, тому він завжди поєднується з логічним підходом. Останній не передбачає безпосереднього розгляду ходу історії, а розкриває її логіку шляхом вивчення історичного процесу на вищих стадіях його розвитку. Основою підходу є особливість складних об'єктів, яка полягає в тому, що вони на вищих стадіях розвитку у своїй структурі й функціях у стислому вигляді відображають усі риси попередньої еволюції.
При використанні історичного підходу в географічних дослідженнях неодмінно застосовуються методи, які традиційно пов'язуються з історичною географією - науковою дисципліною на стику історії та географії, яка останнім часом набула значного розвитку. Це, зокрема, методи історико-географічних зрізів, синхронного та діахронного аналізу. Метод історико-географічних зрізів полягає у вивченні вузлових моментів у розвитку досліджуваного об'єкту, при проходженні яких відбувалися якісно нові зміни основних його характеристик. Історико-географічні зрізи можуть бути компонентними та інтеґральними [6, с. 80]. За допомогою перших вивчаються окремі сторони досліджуваного об'єкта в той чи інший вузловий момент, тоді коли другі передбачають комплексне дослідження об'єкта. Необхідною умовою при проведенні історико-географічного зрізу є одночасне дослідження взаємовідносин різних компонентів об'єкта та їх зіставлення,
Loading...

 
 

Цікаве