WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Мріяв про незалежну Україну (вчений Іван Фещенко-Чопівський) - Реферат

Мріяв про незалежну Україну (вчений Іван Фещенко-Чопівський) - Реферат

України заховані численні мінеральні багатства, найпотрібніші для культурного життя людини. Україна має в своїх межах природні історичні шляхи, які сприяли встановленню і розвиткові торговельних взаємовідносин з іншими народами, а разом з тим, народ український з давніх-давен виявив великий хист до дальшого економічного розвитку, до поступу і засвоєння вищої культури. Але, не дивлячись на вікову славу про українські "молочні річки" та "хлібні береги", - сучасний культурний рівень нашого народу надто низький. Природа поставила Україну в такі умови, що вона мусила б бути однією з найбагатших країн світу, а в дійсності - вона є однією з найбідніших країн! (…). І тільки один засіб є оздоровленням нашої економічної політики і для зміцнення нашого народного господарства. Цей засіб - це поліпшення працездатності населення, підвищення корисного коефіцієнта його праці. А коли це буде досягнуто, то знайдуться гроші і золото, прийдуть самі собою і всі інші ознаки висококульурного життя (…). Тому-то - мерщій до праці!.."
У книжці І.А.Фещенко-Чопівський дає визначення предмета економічної географії, визначає місце України на земній кулі, її географічні межі і положення, характеризує докладно людність (географію населення), галузі промисловості і сільського господарства, транспорту, торгівлі, зв'язку, фінансів і кредиту.
Ці книжки, як і інші економіко-географічні праці вченого, зокрема "Цукрова промисловість України", "Проблеми палива на Україні" - важливе джерело для дослідження еволюції економічного потенціалу України у XX столітті.
З відновленням української державності Фещенко-Чопівський поринув у вир визвольної боротьби. В уряді Володимира Винниченка Фещенко-Чопівський отримує портфель міністра промисловості. Він активно виступає за розрив України з Росією і проголошення самостійності Української Народної Республіки. Ці дії уряду були закріплені Четвертим Універсалом у січні 1918 р. Події розгорталися калейдоскопічно. В кабінеті нового прем'єра Всеволода Голубовича Фещенко-Чопівський отримує посаду міністра торгу й промисловості. Цю ж посаду він зберіг і після утворення Директорії в листопаді 1918 р. Та, на жаль, події розгортаються так, що стати незалежною Україні так і не судилося…
У 1920-21 рр. в еміграції в Польщі Фещенку-Чопівському випадає відповідальна роль: консолідувати на чужій землі розсварене й зневірене українське громадянство в єдине русло. Фещенка-Чопівського обирають Головою Ради республіки, аж поки у серпні 1921 року польський уряд (після змирення з більшовиками) не заборонив її дальшу діяльність на своїй території.
Після цих подій Фещенко-Чопівський повертається до наукової праці. 1922 року його запрошують до Кракова у Гірничу Академію для організації відділу металургії. У 1927 р. він складає екзамени на звання доктора технічних наук. Впродовж 1930-1936 рр. випускає в світ три томи фундаментальної праці "Металознавство", побудовану виключно на матеріалах власних досліджень. Вченого обирають членом науково-технічних товариств в Німеччині, Англії, США, членом-кореспондентом Польської Академії Наук. Президент Польщі І.Мосніцький нагороджує вченого Золотим Хрестом Заслуги.
В роки німецької окупації Польщі наукова діяльність вченого практично припинилась. Друзі і родичі умовляють вирушити в нову еміграцію. На що вчений відповів: "Починати все ж від нуля не вспію". Подальші події розгорталися трагічно.
"На початку 1945 р., коли Червона армія ввійшла до Катовиць,- згадує Ірина Чопівська-Богун, - професора забрали до штабу генерала Конєва на "інтимні розмови". Спочатку, зважаючи на похилий вік, відпустили, але в березні озброєні конвоїри вивели батька з помешкання і кудись повели. Аж десь під осінь пошта принесла листівку з … Києва, в якій він сповіщав, що "розгружає Хрещатик" і жде судової розправи. Вкоротці - друга листівка: "Вирок - 15 років заслання: Карело-Фінська РСР, Сортавальський район, м.Вяртисиля, п/я 4/5. Значить, один із таборів "Біломорстроя".
Свою розповідь Ірина Богун-Чопівська закінчує так: "Дружина порушила "небо і землю", щоб його звідти визволити. Йшли прохання від Краківської Академії і від нового міністерства Промислу (міністр Гілярий Мінц). Були деякі надії: він же громадянин чужої держави, то ж засудження його владою СРСР є безправним. Поза тим, як громадянин Польщі, він повинен був попасти в список осіб до репатріації".
Але всі зусилля виявилися даремними. Зрідка надходили листи з табору. Спочатку повторювалося в них слово "чекайте", але в серпні 1949 року - вже безнадійне ствердження: "З'їдає цинга, смерть є неминуча і буде затяжна й трудна!".
Як сідчить суха довідка з радянського консульства в Кракові, яку отримала Ірина Чопівська-Богун, помер Іван Адріанович 2 вересня 1952 року. Так трагічно обірвалося життя Великого поборника і патріота незалежної України, який до останніх днів вірив у її воскресіння.
Лише у 1984 році у рік 100-річчя від дня народження, дочка Ірина відкрила пакунок з рукописом батька. Таким був довгий шлях до читача "Хроніки мого життя".
12 вересня 1992 року, через багато років в місті юності Івана Адріановича відбулися урочистості, пов'язані з увічненням його пам'яті. До Житомира з'їхалися декілька поколінь нащадків І.А.Фещенка-Чопівського. З Польщі - дочка Ірина з чоловіком Іллею, з далекої Америки - невістка Софія, онуки Юрко та Лілія, правнука Ляля. Родина Фещенків-Чопівських взяла участь в урочистому відкритті пам'ятної анатоційної дошки на будинку №2 по вулиці Фещенка-Чопівського (так рішенням міськвиконкому названо колишню вулицю Паризької комуни, на якій гімназистом жив Іван Адріанович). Але найхвилюючою була зустріч сімейства біля пам'ятника Адріана Андрійовича Фещенка-Чопівського (колишнього чуднівського поштмейстера) на Смолянськомуцвинтарі в Житомирі. Побували Фещенки-Чопівські й у Чуднівському районі - в селі Волосівці, де народилася мати Івана Адріановича - Марія Михайлівна Янчинська. У Михайлівському соборі в Житомирі у присутності нащадків було відправлено панахиду по Івану Адріановичу Фещенку-Чопівському.
Через багато років ім'я видатного сина України повернулося на рідну землю.
Вибрана бібліографія основних праць І.А.Фещенка-Чопівського з економічної географії:
1.Економічні нариси: природні багатства та велика промисловість України. - Київ: Праця.- 1917.
2.Природні багатства України: Мінеральні багатства та велика промисловість України. - Ч.1. - К. - 1918.
3.Природні багатства України: Сільське господарство та сільськогосподарська промисловість. - Ч.2. - К. - 1919.
4.Економічна географія України для середніх шкіл. - Київ- Відень-Львів: Земля.- 1922.
5.Цукрова промисловість України. - 1922.
6.Проблема палива і транспорту на Україні // Економічний збірник. - №1. - Київ-Тарнів. - 1922. - С. 1-42.
7.Запасы торфа и бурого угля в Юго-Западном крае Росии. - Киев. - 1913.
Література
1. Фещенко-Чопівський І.А. Хроніка мого життя: Спогади міністра Центральної Ради та Директорії / Передмова В.О.Шевчука: Комент. Прим. М.Ю.Костриці, Г.П.Мокрицького. - Житомир: КВО "Газ. "Житомирський вісник". - 1992. - 124 с.
2.Чопівська-Богун І. Життя, гідне слави // Авжеж. - 1991. - № 8. - С. 33-42.
3.Костриця М.Ю. Його мета - незалежна Україна // Рад.Житомирщина. - 1992. - 10 вересня.
4.Костриця М. Відшукано могилу І.А.Фещенка-Чопівського // Житомирський вісник. - 1994. - 1 липня.
5.Костриця М.Ю. Нові матеріали про видатного земляка // Житомирський вісник. - 1994. - 2 вересня.
6.Романів О. Життя та творчість Івана Фещенка-Чопівського // Українське матеріалознавство. - Т.І. - Львів. - 1994.- С.7-15.
7.Костриця М.Ю., Мокрицький Г.П. Металург з серцем поета // У просторі і часі: Видатні постаті Житомирщини. - Житомир. - 1995. - С. 39-50.
8.Костриця М.Ю., Корбут Г.О. І.А.Фещенко-Чопівський - автор першого посібника з економічної географії України // VII з'їзд Українського географічного товариства: Тези доповідей. - К. - 1995. - С.410-412.
9. Микола Костриця. Мріяв про незалежну Україну // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. - Випуск 2. - С.15-19.
Loading...

 
 

Цікаве