WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) – теоретик економічної географії та патріот України - Реферат

Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) – теоретик економічної географії та патріот України - Реферат

індивідуалізувати, застерігаючи від занадто великого вилучення народногосподарських прибутків поза межі України і встановити за остаточну інстанцію затвердження Українського бюджету ВУЦВК.
4. Сучасні плани індустріалізації треба переглянути, відкинувши тенденції розглядати руську економіку, як пануючу". [1, с. 61,62].
Стаття закінчувалася патріотичним і оптимістичним реченням: "Не слід забувати, що Україна не лише "Південь СРСР", не можна, неприпустимо забувати, що вона й Україна [1, с. 62]."
Праця М. Волобуєва мала величезний суспільний резонанс і була сприйнята неоднозначно. Для тоталітарного радянського режиму вона стала тією бомбою, яка раптово розірвалася і зруйнувала хибні більшовицькі концепції та стереотипи будівництва соціалістичної економіки в СРСР. Для української інтелігенції, яка справді вболівала за долю України і прагнула підняти її економічне і соціально-політичне становище в СРСР, виступ Волобуєва був моральною підтримкою, дороговказом, яку треба будувати Україну і як обстоювати її права та місце в СРСР.
Дмитро Соловей у книзі "Голгота України" наводить деякі відгуки на статтю Волобуєва. Зокрема, С-ко, автор статті "Матеріали до історії шумскізму-хвильовизму" пише: "Ціла праця Михайла Волобуєва - це солідно науково-обґрунтований обвинувальний акт українства супроти московської колоніальної політики. Ціла праця вщерть переповнена фактами узурпаторської імперіалістичної політики царської і більшовицької Москви.
Москву залякали ці загальнотеоретичні висновки Волобуєва, то ще більше її залякали його практичні висновки. Зважаючи на ту ситуацію, в якій ті висновки робилися, автор мусів бути справжнім патріотом і мав не яку-небудь громадянсько-політичну відвагу". [10].
Стаття М. Волобуєва викликала жваву дискусію в українському суспільстві, але її спрямованість йшла врозріз з настановами партії та уряду. Тоді КП(б)У організував гостру критику поглядів Волобуєва та його однодумців, яких звинуватили у пропаганді економічного націоналізму і пришили ярлик "волобуєвщини". В тому ж номері журналу "Більшовик України", в якому надрукована вказана стаття Волобуєва, опублікована стаття А. Річицького з різкою критикою теоретичних положень та практичних висновків, зроблених Волобуєвим у праці. Критик вважав Волобуєва "активним представником українського націоналістичного руху". Пізніше у цьому журналі були надруковані дві статті Є. Гірчака та М. Скрипника з критикою зазначеної статті Волобуєва, звинуваченнями, наклепами та бездоказовими висновками. Волобуєва змусили написати в журнал "Більшовик України" покаяного листа, в якому він начебто визнає свої погляди помилковими і відмовляється від практичних пропозицій, але партійному керівництву цього здалося замало і вони змусили його написати статтю з критикою своїх поглядів та концепцій. На цьому переслідування вченого і патріота не скінчилися.
У 1930 р. на ХІ з'їзді КП(б)У було відзначено: "За звітний період партія до кінця викрила й розгромила в своїх рядах шумськізм, волобуєвщину, хвильовизм..." У 1933 р. політична ситуація в Україні значно погіршилася, почалася нова хвиля арештів. 8 грудня арештували Волобуєва, якого звинуватили в активній участі "в контрреволюційній українській організації", виключили з партії і 8 травня 1934 р. засудили на п'ять років позбавлення волі. Покарання він відбував у місті Уральську Казахської РСР, куди приїхали дружина, донька та мати. Восени 1936 р. Волобуєв достроково був звільнений з ув'язнення але йому заборонили повернутися в Україну та займатися викладацькою діяльністю.
Волобуєв з родиною оселяється у м. Краснодарі, де працює начальником планового відділу міськвиконкому. У 1937, 1941 та 1943 рр. Волобуєв звертався до ЦК ВКП(б) з проханням реабілітувати його, але все було марним. Під час німецько-фашистської окупації Краснодарського краю Михайло працював кореспондентом газети "Кубань" і передавав радянському командуванню дані про розміщення німецьких аеродромів та місць дислокації німецьких військ, які бомбардувала радянська авіація. Його підпільна розвідувальна робота знайшла відображення у книгах, присвячених краснодарському підпіллю.
У 1947 р. Михайло Симонович разом з родиною переїхав до Ростова-на-Дону, тому що через вологий клімат у Краснодарі у нього загострилося захворювання бронхіальною астмою.
Для того щоб підвести риску під попереднім важким періодом своєї життєдіяльності, щоб гніт минулого не тяжів над вченим, Михайло Симонович змінив прізвище, додавши до нього прізвище своєї дружини і у такий спосіб він став Волобуєвим-Артемовим. Не менш важливою була зміна напрямів та пріоритетів наукової діяльності. Подальшу наукову діяльність він здійснював в галузі економічної географії.
Вченому довелося недовго працювати на географічній ниві, лише 24 роки. За цей період, за нашими даними, він опублікував один підручник, 3 брошури та 12 наукових статей. Проте відомо, що значення внеску, зробленого вченим у науку, полягає не стільки у кількості виданих наукових праць, скільки у глибині та новизні висунутих ним теорій, концепцій та закономірностей. Про це свідчить частота посилань на праці вченого. У 50 - 70-х роках ХХ ст. на праці Волобуєва-Артемова вчені часто посилалися, але в незалежній Україні, про яку мріяв і за яку постраждав вчений, на жаль, забули про нього, а молоді вчені взагалі і не чули про нього.
У 1948 р. Михайло Симонович став завідувачем кафедри економічної географії Ростовського-на-Дону фінансово-економічного інститута (тепер державний економічний університет). Окрім викладацької роботи вчений приділяв велику увагу підготовці науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. Він організував періодичне видання "Наукових записок..." кафедри економічної географії.
У 1953 р. Волобуєву-Артемову запропонували очолити також кафедру економічної географії Ростовського-на-Дону державного університету, але завідував він недовго, тому що взаємовідносини між ним і викладачами були складними. Пока ректором університету був Альохін ставлення до опального вченого було нормальним. Коли у 1957 р. ректором університету став член.-кор. АН СРСР Юрій Жданов, син відомогопартійного діяча А.А. Жданова, ситуація навколо вченого погіршилася і у 1957 р. Волобуєва-Артемова зняли з посади завідувача. До 1960 р. він ще працював на своїй кафедрі, але погіршення відносин з викладачами призвело до звільнення його з роботи в університеті.
У Ростовському-на-Дону держуніверситеті я вчився з 1954 по 1959 рік. У 1956-1957рр. Михайло Симонович читав нам "Вступ в економічну географію" та "Економічну географію США". У наших душах він залишив найяскравіші враження і величезну симпатію до нього. Він був блискучим лектором, чудовою людиною і класичним інтелігентом. Я й зараз пам'ятаю його образ: низенький, чорнявий, з гострою борідкою та невеликими вусами, у товстих окулярах. Слухати його було радістю для нас, його лекції відвідували всі студенти і це не дивно. Завдяки лекторській майстерності, феноменальній пам'яті, енциклопедичним знанням та емоційності лекції професора Волобуєва-Артемова, які він ніколи не читав за конспектом, подобалися не лише студентам, але й робітникам та службовцям, перед якими виступав по лінії Товариства "Знання". Наш улюблений викладач завжди з нами в душах та на випусковій фотографії. Проте нам, студентам, нічого не було відомо про минуле життя М. Волобуєва-Артемова. Викладачі приховували від нас його науковий подвиг, гіркоту розплати, мужність. Ми лише чули, що він сидів за гратами, чи був на засланні, але хто тоді не був засланим.
Відомо, що у 1957р. президія Харківського обласного суду скасувала постанови судової трійки при Колегії ДПУ СРСР від 24 лютого та 8 травня 1934р. і визнала М. Волобуєва невинним. Нарешті він був реабілітований і закінчилися поневіряння вченого, повернене його чесне ім'я науці та суспільству.
Дружина
Loading...

 
 

Цікаве